Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.09.2019 року у справі №824/83/19

Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 824/83/19

провадження № 61-16991ав19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

за участю секретаря судового засідання - Пасько І. В.,

учасники справи:

заявник - Приватне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське",

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна",

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року в справі № 146/2018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна" до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення грошових сум, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у складі судді Кашперської Т. Ц.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське" (далі - ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське") звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року в справі № 146/2018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна" (далі - ТОВ "Везерфорд Україна) до ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення грошових сум.

В обґрунтування заяви зазначило, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року по справі № 146/2018 стягнуто з ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь ТОВ "Везерфорд Україна" 27 696 505,01 грн заборгованості з оплати вартості виконаних робіт та 325 180,10 грн на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього 28 021 685,11 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку із спливом позовної давності. Арбітражний збір в сумі 372 930,90 грн віднесено на позивача.

Переконувало, що арбітражна угода є недійсною, оскільки припинила свою дію в часі, а в разі, якщо суд дійде до протилежного висновку, то можна вважати, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору та такого спору, що не підпадає під її умови, і що рішення містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, і що арбітражна процедура не відповідала угоді сторін; відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення Міжнародного комерційного арбітражу; арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

31 травня 2019 року від представника ТОВ "Везерфорд Україна" надійшло заперечення на заяву ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське", згідно якого представник позивача вказував на те, що під час арбітражного розгляду справи та ухвалення рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування названого рішення відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року в задоволенні заяви ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року в справі № 146/2018 відмовлено. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року в справі № 146/2018 за позовом ТОВ "Везерфорд Україна" до ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення грошових сум - залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що викладене у пункті 9.3 договору про дослідження, розробку і видобуток газу метану вугільного родовища ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" від 05 липня 2011 року (далі - Договір) арбітражне застереження є арбітражною угодою, укладеною сторонами у письмовій формі, і такою, що відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Доказів того, що умовами спірного договору, зокрема пунктом 9.3, вимагається додаткова згода іншої сторони (відповідача) на подання позивачем позову до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, а саме після виникнення спору, відповідач суду не надав. Заявником не надано суду жодного доказу припинення дії договору: ні письмової угоди сторін про припинення дії договору, ні повідомлення виконавця про розірвання договору, ні доказів проведення повного розрахунку за виконані за спірним договором роботи. Доводи заявника про припинення дії арбітражного застереження, яке міститься в пункті
9.3 договору, є безпідставними. Іноземні інвестиції у статутному капіталі ТОВ "Везерфорд Україна" становлять 100 %, тому ТОВ "Везерфорд Україна" у розумінні Закону України "Про режим іноземного інвестування" є підприємством з іноземними інвестиціями та суб'єктом права на звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України для вирішення спорів по договору. З огляду на те, що спірні правовідносини в межах розгляду даної справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), то публічний порядок України в даному випадку не порушено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2019 року ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" подало через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги її заяви про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року в справі № 146/2018.

В обґрунтування скарги зазначило, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; законодавство України не передбачає можливість розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України спорів між юридичною особою України та іншою юридичною особою, яка є іноземним підприємством, що створене за законодавством України, а саме таким підприємством є ТОВ "Везерфорд Україна"; зміст арбітражного застереження в Договір не містить чіткої та однозначної домовленості між сторонами Договору про те, що спір між ними підлягає вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України без згоди сторін; арбітражне застереження викладене в Договорі порушує публічний порядок України, а тому рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, яке прийнято внаслідок реалізації цього арбітражного застереження, також порушує публічний порядок України.

У листопаді 2019 року ТОВ "Везерфорд Україна" подало до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське", в якому заявник просить відмовити в задоволенні вказаної апеляційної скарги та залишити ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга скарга є необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за заявою ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року у справі № 146/2018 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року закінчено підготовчі дії у справі за заявою ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року у справі № 146/2018. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 24 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Зазначене кореспондується із положенням частини 2 статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 , 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частини 1 , 3 статті 368 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, приймаючи до уваги пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 05 липня 2011 року між ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" та ТОВ "Везерфорд Україна" укладено договір на дослідження, розробку та видобуток газу метану вугільного родовища ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське".

У пункті 9.3 Договору передбачено, що: "Любой спор, разногласие или требование, вытекающие из договора, должны передавать на рассмотрение и подлежат разрешению Международным Коммерческим Арбитражным Судом при Торгово-промышленной палате Украины ("Арбитраж") в соответствии с его Регламентом. Арбитражное рассмотрение споров осуществляется в составе трех арбитров, назначаемых согласно Регламенту.

Место проведения суда - город Киев, Украина. Язык арбитражного разбирательства - украинский".

У липні 2018 року ТОВ "Везерфорд Україна", посилаючись на пункт 9.3 Договору, звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про стягнення із ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" 59 461 767,85 грн, з яких: 27 696 505,01 грн - заборгованість з оплати вартості виконаних робіт, 8 281 578,00 грн - пеня за порушення строку оплати, 23 483 684,04 грн - відсотки за користування чужими коштами у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, а також відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та гонорару адвокатів.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року по справі № 146/2018 ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" стягнуто на користь ТОВ "Везерфорд Україна" 27 696
505,01 грн заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт та 325 180,10 грн на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 28 021 685,11
грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку із спливом позовної давності. Арбітражний збір в сумі 372 930,90 грн віднесено на позивача.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Підстави скасування загальними судами рішень арбітражного суду зазначені у частині 2 статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" і відповідають змісту статті 459 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Згідно з частиною 2 статті 459 ЦПК України та частиною 2 статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або 2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення може бути скасоване судом, зокрема і у разі, якщо арбітражна угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази й давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені заявником у заяві і додаткових поясненнях обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Зокрема, відхиляючи доводи заяви про те, що зміст арбітражного застереження в договорі не містить чіткої та однозначної домовленості про те, що спір між ними підлягає вирішенню у міжнародному комерційному арбітражі без згоди або без волевиявлення на це обох сторін договору, апеляційний суд правильно виходив із такого.

Україна як учасник Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) зобов'язалась визнавати письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі чи будь-які спори, що виникли чи можуть виникнути між ними у зв'язку з яким-небудь конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди (пункт 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

У пункті 9.3 договору, сторони передбачили, що: "Любой спор, разногласие или требование, вытекающие из договора, должны передавать на рассмотрение и подлежат разрешению Международным Коммерческим Арбитражным Судом при Торгово-промышленной палате Украины ("Арбитраж") в соответствии с его Регламентом. Арбитражное рассмотрение споров осуществляется в составе трех арбитров, назначаемых согласно регламенту. Место проведения суда - город Киев, Украина. Язык арбитражного разбирательства - украинский".

Тобто, сторони однозначно у письмовій формі визначили арбітражне застереження, відповідно до якого будь-який спір, розбіжності або вимога підлягають розгляду у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України у відповідності з його регламентом. Також сторони узгодили кількість арбітрів, місце проведення засідання складу Арбітражного суду та мову арбітражного розгляду.

Це арбітражне застереження є арбітражною угодою, укладеною сторонами у письмовій формі, і такою, що відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Водночас договором не передбачено процедури додаткового погодження між сторонами питання щодо підтвердження вже наданої при укладенні арбітражної угоди згоди на подання позову, тому посилання заявника на відсутність його згоди на звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України є безпідставними.

Відхиляючи посилання, викладені у заяві, про те, що арбітражне застереження, яке міститься в пункті 9.3 Договору втратило чинність, апеляційний суд правильно виходив із наступного.

Згідно пунктами 11.7,11.7.2 Договору, "досрочное прекращение действия Договора исполнителем может иметь место в случаях, предусмотренных далее в этом пункте, а также в других случаях, прямо установленных условиями Договора: Заказчик просрочил уплату платежей по данному Договору более чем на 45 (сорок пять) календарных дней, при этом Исполнитель направил Заказчику уведомление о просрочке и предоставил ему дополнительный срок на свое усмотрение для уплаты платежей, однако Заказчик не уплатил платежи в полном объеме в указанный дополнительный срок".

Зазначені умови договору передбачають право, а не обов'язок дострокового припинення договору, і заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження, що позивач цим правом скористався.

Крім того, пунктом 11.4 Договору передбачено, що у разі припинення договору з будь-якої підстави, кожна із сторін залишається зобов'язаною завершити виконання зобов'язань, виконання яких було розпочато до дати розірвання договору іншою стороною, і до дати припинення договору, сторони зобов'язуються провести приймання-передачу фактично виконаних робіт та/чи послуг і взаємні розрахунки.

Згідно з пунктом 11.1 Договору договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Заявником не надано суду жодного доказу припинення дії договору: ні письмової угоди сторін про припинення дії договору, ні повідомлення виконавця про розірвання договору, ні доказів проведення повного розрахунку за виконані за спірним договором роботи.

Крім того, згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору, і навіть винесення арбітражем рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.

За таких умов, посилання наведені у заяві про припинення дії арбітражного застереження, яке міститься в пункті 9.3 договору, дійсно є безпідставними.

Крім того, оцінюючи доводи заяви про те, що законодавство України не передбачає можливість розгляду у Міжнародному комерційному арбітражному суді спорів між юридичною особою України та іншою юридичною особою України, яка є іноземним підприємством, що створене за законодавством України (і саме яким є підприємство - стягувач), апеляційний суд правильно послався на таке.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", пункту 2 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та частину першу статті 1 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України за угодою сторін можуть передаватися на вирішення, зокрема, спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Згідно з пунктом 3 статті 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за якого наявності, становить не менше 10 відсотків.

Стаття 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування" визначає, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у вигляді: іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним Банком України; валюти України - відповідно до законодавства України; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у формі часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств (підприємства з іноземними інвестиціями у розумінні статті 116 ГК України); та створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю (іноземні підприємства у розумінні статті 117 ГК України).

Господарський кодекс України виділяє дві категорії підприємств за критерієм участі іноземного інвестора та його частки у статутному капіталі: підприємства з іноземними інвестиціями (стаття 116) та іноземні підприємства (стаття 117). В іноземному підприємстві, створеному за законодавством України, іноземна інвестиція дорівнює 100 % статутного фонду, в той час як у підприємстві з іноземними інвестиціями іноземна інвестиція складає від 10 до 99,99 % статутного фонду. Водночас, і частина 6 статті 116, і частина 4 статті 117 ГК України передбачають, що діяльність як підприємств з іноземними інвестиціями, так і іноземних підприємств регулюється частина 6 статті 116, і частина 4 статті 117 ГК України, законом про режим іноземного інвестування та іншими законодавчими актами. Таким чином, законодавець вказує на те, що ці підприємства є різними формами здійснення іноземних інвестицій, що передбачені статтею 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

Таким чином, іноземне підприємство, про яке йдеться у статті 117 ГК України, у розумінні Закону України "Про режим іноземного інвестування" фактично є різновидом підприємства з іноземними інвестиціями, визначальною ознакою якого є особливі вимоги до його учасників (ними можуть бути лише іноземні інвестори) та частки у статутному капіталі (в іноземному підприємстві іноземна інвестиція має становити 100 %).

ТОВ "Везерфорд Україна" створено та зареєстровано 12 грудня 2007 року із статутним капіталом у розмірі 46 000,00 грн, що є еквівалентом 9 110,00 доларів США, який розподілений між двома учасниками: "Везерфорд Глобал Продактс Лімітед" (Кіпр), розмір внеску до статутного капіталу 45 540,00 грн, що є еквівалентом 9

018,00 доларів США, що складає 99 % від загального розміру статутного капіталу та "Лінкбірд Лімітед" (Кіпр), розмір внеску до статутного капіталу 460,00 грн, що є еквівалентом 92,00 доларів США, що складає 1 % від загального розміру статутного капіталу, що підтверджується статутом ТОВ "Везерфорд Україна" від 07 липня 2007 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02 липня 2018 року.

Статутний капітал сформований повністю, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяги з актів планової виїзної перевірки ТОВ "Везерфорд Україна" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року № 843/22-90/35633533 від 20 липня 2012 року, акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Везерфорд Україна" за період з 17 грудня 2007 року по 30 вересня 2012 року № 118/22-03/35633533 від 07 квітня 2010 року та баланс ТОВ "Везерфорд Україна" станом на 30 червня 2018 року.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, іноземна інвестиція у статутному капіталі ТОВ "Везерфорд Україна" становить 100 %, тому ТОВ "Везерфорд Україна" у розумінні Закону України "Про режим іноземного інвестування" є підприємством з іноземними інвестиціями та є суб'єктом права на звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України для вирішення спорів по договору.

Не приймаючи до уваги доводи заявника про те, що арбітражне застереження в договорі порушує публічний порядок України, а тому рішення арбітражу, яке прийнято внаслідок реалізації цього арбітражного застереженя, теж порушує публічний порядок України, суд першої інстанції правильно виходив із такого.

Публічний порядок - це правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості і основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.

Під публічним порядком у цьому та інших випадках, коли незаподіяння йому (публічному порядку) шкоди обумовлює можливість визнання і виконання рішення, належить розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.

Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку.

Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.

Таким чином, головним завданням застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення колізій різних країн.

Об'єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.

Статтею 12 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно не сумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. У разі якщо суд розглядає спірні правовідносини на підставі домовленості сторін, публічний порядок цієї держави безпосередньо не зачіпається.

Отже, оскільки спірні правовідносини в межах розгляду даної справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в даному випадку не зачіпається.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його заяві, та такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2019 року.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик