Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №761/20370/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 761/20370/17-ц

провадження № 61-2334св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідач ОСОБА_1,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі -

ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк") та ОСОБА_2 укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № BL3023 та додаткову угоду № BL3023/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг, відповідно до умов якого позичальнику надано в межах ліміту грошові кошти у розмірі

520 000,00 доларів США строком до 31 травня 2009 року зі сплатою відсотків у розмірі 13,45 % річних за користування кредитом. У зв'язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань, 13 вересня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ТОВ "Уно Піца" заборгованість за кредитним договором у сумі 4 284 767,94 грн. Вказаним судовим рішенням стягнуто тіло кредиту, нараховані включно до 03 січня 2013 року відсотки та підвищені відсотки. Станом на день звернення до суду з позовом рішення суду не виконано і станом на 23 травня 2017 року заборгованість складає 864 739,40 доларів США, яка складається із: суми дострокового стягнення кредиту в розмірі 507 369,06 доларів США, відсотків - 340 727,24 доларів США, 16 643,10 доларів США - підвищених відсотків.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2013 року здійснено поділ майна подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і встановлено, що боргові зобов'язання за спірним договором несе не тільки ОСОБА_2, а й ОСОБА_1, оскільки до неї перейшло право власності на Ѕ частину предмета іпотеки, який слугував забезпеченням кредитного договору.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "Універсал Банк" просило стягнути з

ОСОБА_1 50 000,00 доларів США у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL3023 та додатковою угодою № BL3023/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг

від 18 червня 2008 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано доказів що кредитний договір укладений ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, а також те, що кошти, які були отримані за кредитом були використані в інтересах сім'ї. Крім того, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 19 серпня 2015 року, визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 18 червня 2008 року, укладений між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С. В. та зареєстрований в реєстрі № 2448.

Скасовано заборону на відчуження нежилих приміщень з № 1 по № 20 групи приміщень № 200 (літ. А) загальною площею 408,30 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С. В. на підставі посвідченого нотаріусом та укладеного між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 договору іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 18 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі № 2448 та вилучено запис про заборону відчуження зазначених в договорі нежилих приміщень з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2019 року ПАТ "Універсал Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою те, що майно, яке визнано спільною сумісною власністю подружжя, придбане за рахунок кредитних коштів, а тому кредитний договір є укладений в інтересах сім'ї, і безумовно створює обов'язки для ОСОБА_1 Крім того, позов до ОСОБА_1 пред'явлений у межах загального трирічного строку позовної давності, перебіг якого розпочався з моменту коли позивач дізнався про набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року у справі № 761/6911/14-ц.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргуПАТ "Універсал Банк".

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

18 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є

ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 3023 та додаткову угоду № BL 3023/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг, відповідно до умов якого позивальнику надано у межах ліміту грошові кошти у розмірі 520 000,00 доларів США, строком

до 31 травня 2009 року зі сплатою 13,45 % річних.

У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та виниклою заборгованістю, ПАТ "Універсал Банк" звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ТОВ "Уно Піца" про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня

2013 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва

від 18 червня 2014 року, позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ "Уно Піца" заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг від 18 червня 2008 року № BL3023 та додатковою угодою № BL3023/К-1 у сумі 4 284 767,94 грн.

Вказаним рішенням встановлено, що станом на 03 січня 2013 року заборгованість складає 536 065,05 доларів США, що в еквіваленті становить 4 284 767,94 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 507 369,06 доларів США, відсотків - 28 588,44 доларів США, підвищених відсотків - 107,55 доларів США.

Заборгованість ОСОБА_2 не сплачено, станом на 23 травня 2017 року заборгованість становить 864 739,40 доларів США, що складається із: суми дострокового стягнення кредиту - 507 369,06 доларів США, відсотків - 340 727,24 доларів США,

16 643,10 доларів США - підвищених відсотків

У цьому позові банк заявив вимоги про стягнення з ОСОБА_1 50 000,00 доларів США у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року у справі № 761/6911/14-ц поділено майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таким чином: визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежилих приміщень з № 1 по № 20 групи приміщень № 200 (в літ. А) загальною площею 408,30 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину нежилих приміщень з № 1 по № 20 групи приміщень № 200 (в літ. А) загальною площею 408,30 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Встановлено, що 18 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 по № 20 групи приміщень № 200 (в літ. А) загальною площею 408,30 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, заставна вартість якого згідно зі звітом становить 3 371 000,00 грн, який укладений на забезпечення виконання генерального договору про надання кредитних послуг

від 18 червня 2008 року № BL3023, укладеного між відповідачем та третьою особою.

09 вересня 2011 року укладений договір про внесення змін до договору іпотеки та

17 вересня 2009 року додаткову угоду до договору іпотеки, що стосуються укладання додаткових угод до Генерального договору про надання кредитних послуг

від 18 червня 2008 року № BL3023.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2015 року, визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 18 червня 2008 року, укладений між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С. В. та зареєстрований в реєстрі №
2448. Скасовано заборону на відчуження нежилих приміщень з № 1 по № 20 групи приміщень № 200 (літ. А) загальною площею 408,30 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С. В. на підставі посвідченого нотаріусом та укладеного між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 договору іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 18 червня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі № 2448 та вилучено запис про заборону відчуження зазначених в договорі нежилих приміщень з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина 2 статті 65 СК України).

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина 3 статті 65 СК України).

Правовий аналіз частини 4 статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника).

Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

За своєю природою принцип змагальності судового процесу засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів укладення генерального договору в інтересах сім'ї та використання отриманих ОСОБА_2 коштів за цим договором саме в інтересах сім'ї, а також з урахуванням того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що ОСОБА_1 не укладала кредитний договір та не виступила поручителем за ним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених вимог банком до ОСОБА_1

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що судами залишено поза увагою те, що майно, яке визнано спільною сумісною власністю подружжя, придбане за рахунок кредитних коштів, а тому кредитний договір є укладений в інтересах сім'ї, і безумовно створює обов'язки для ОСОБА_1, не заслуговує на увагу з підстав наведених вище.

Доводи касаційної скарги про те, що позов до ОСОБА_1 пред'явлений у межах загального трирічного строку давності, перебіг якого розпочався з моменту коли позивач дізнався про набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року у справі № 761/6911/14-ц, не заслуговує на увагу, оскільки заявнику відмовлено у задоволенні позову у зв'язку із недоведеність позовних вимог, а не з пропуском строку позовної давності, а позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик