Історія справи

Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 402/1449/17

провадження № 61-44435св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - фермерське господарство «Холод»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Ясінського Л. Ю., від 19 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Єгорової С. М., Кіселика С. А., від 08 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до фермерського господарства «Холод» (далі - ФГ «Холд») про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 17 березня 2014 року уклала з відповідачемдоговір оренди земельної ділянки загальною площею 3,22 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Грушківської селищної ради Благовіщенського (Ульяновського) району Кіровоградської області. Свій примірник договору оренди отримала лише в середині вересня 2017 року та дізналася, що правочин укладено строком на 25 років. Проте, до його підписання сторонами досягнуто усної домовленості про строк дії договору на 10 років. Всупереч статті 125 ЗК України голова ФГ «Холд» своєчасно не провів державної реєстрації правочину. Реєстрація відбулась 15 березня 2016 року, тобто майже через два роки після його підписання. Тим самим відповідач змінив одну із істотних умов договору оренди, а саме строк його дії.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, розірватидоговір оренди землі площею 3,22 га, укладений 17 березня 2014 року та зареєстрований 15 березня 2016 року.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підписавши спірний договір оренди, сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, строку його дії, у тому числі визначили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а також щодо порядку передачі земельної ділянки, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Укладаючи правочин, сторони погодили, що строк його дії становить 25 років, договір діє з моменту державної реєстрації (пункт 8 договору), що скріплено підписами сторін договору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 травня 2018 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач 19 березня 2018 року звернулася до районного суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи, однак у клопотанні було безпідставно відмовлено, чим порушено процесуальні права позивача, як учасника спору. У матеріалах справи наявні три копії примірника договору оренди, який було укладено між сторонами спору, перший примірник було надано позивачем, другий примірник було витребувано судом у Благовіщенській районній державній адміністрації Кіровоградської області, третій примірник було надано відповідачем. Усі примірники, надані суду, мають відмінності та є різними, у них різниться дата укладення (підписання) договору, у іншому випадку відсутні додатки до договору, на деяких відсутня інформація про державну реєстрацію. Судами не враховано, що договір оренди укладається у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу та є ідентичним, а тому висновки судів про те, що неможливо встановити дату передачі земельної ділянки є безпідставним. Судами залишено поза увагою ту обставину, що на примірнику договору, який було надано відповідачем, дата укладення договору зазначена 17 березня 2016 року, а державна реєстрація такого договору відбулася 15 березня 2016 року, тобто спочатку договір було зареєстровано, а лише потім підписано сторонами правочину, що суперечить чинному законодавству.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є власником земельної ділянки площею 3,22 га, кадастровий НОМЕР_1, яка розташована на території Грушківської сільської ради Благовіщенського (Ульяновського) району Кіровоградської області (а. с. 14-17).

Згідно наданого позивачем примірнику договору оренди, 17 березня 2014 року між ФГ «Холод» та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянкикадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Грушківської сільської ради, строком на 25 років. Право оренди земельної ділянки згідно витягу з Державного земельного кадастру зареєстровано реєстраційною службою Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області 15 березня 2016 року (а. с. 5-8, 22-23).

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_4, із посиланням на положення статті 32 Закону України «Про оренду землі», просила розірвати договір оренди у зв'язку із недосягненням сторонами згоди відносно істотної умови договору, а саме строку його дії.

Також позивач зазначала про систематичні порушення і нечесність з боку орендаря.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що підстави для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі відсутні, оскільки укладаючи та підписуючи оспорюваний договір оренди, сторони правочину погодили строк його дії, який складає 25 років. Зміст договору, його умови та строк дії було узгоджено сторонами правочину. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки, власником якої є позивач, за орендарем відбулася 15 березня 2016 року.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що договір оренди був укладений 17 березня 2014 року, а реєстрація права оренди відбулась 15 березня 2016 року, тобто майже через два роки після його підписання, не є підставою для розірвання договору оренди згідно статті 32 Закону України «Про оренду землі», на яку посилалася позивач.

Посилання заявника на те, що у примірнику договору, який було надано відповідачем, дата укладення договору зазначена 17 березня 2016 року, а державна реєстрація права оренди відбулася 15 березня 2016 року, тобто спочатку договір було зареєстровано, а лише потім підписано сторонами правочину, також не є підставою для розірвання договору з підстав, заявлених позивачем, а може бути підставою для застосування за ініціативою позивача інших способів захисту прав та інтересів.

Із урахуванням заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено наявності підстав для дострокового розірвання договору оренди землі.

Не знайшли свого підтвердження доводи заявника про порушення районним судом процесуального права позивача на ознайомлення із матеріалами справи, оскільки відповідно до заяви від 14 березня 2018 року, яка була подана до районного суду ОСОБА_4, остання була ознайомлена із матеріалами справи у день подання заяви, про що свідчить її підпис на звороті заяви. 19 березня 2018 року ОСОБА_4, відповідно до резолюції судді, було відмовлено в ознайомленні із матеріалами справи, оскільки остання була ознайомлена із ними 14 березня 2018 року (а. с. 57, 60). Нових матеріалів у період з 14 по 19 березня 2018 року до справи долучено не було. Неознайомлення ОСОБА_4 з матеріалами справи 19 березня 2018 року не вплинуло на правильність винесення судом рішення по суті спору.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта