Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.09.2019 року у справі №601/1886/16

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 601/1886/16

провадження № 61-25667св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_2,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", Кременецький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року у складі судді Мочальської В. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кузьми Р. М., Сташківа Б. І., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ", Підприємство), ОСОБА_2, треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон" (далі - ТОВ "Оріон"), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", Кременецький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Кременецький ВДВС), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання прилюдних електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів недійсними, посилаючись на те, що 10 жовтня 2016 року ДП "СЕТАМ" провело прилюдні торги з реалізації належного їй нерухомого майна - 65 % нежитлового приміщення, яке розташоване на першому поверсі триповерхової нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.

Вважає, що Підприємство порушило порядок реалізації арештованого майна, оскільки не опублікувало повідомлення про проведення електронних торгів у двох місцевих (за місцем розташування майна) друкованих засобах масової інформації. Крім того, станом на 28 жовтня 2016 року на офіційному сайті ДП "СЕТАМ" не було оновлено інформацію про лот та зазначено, що акт про проведення торгів ще не готовий, хоча цей акт був складений 19 жовтня 2016 року. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними вказані прилюдні торги та протокол їх проведення від 12 жовтня 2016 року № 204239.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довела обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, та не надала доказів того, яким чином проведені прилюдні електронні торги, учасником яких вона не була, порушили її права. Організатор торгів не був зобов'язаний публікувати у двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів, оскільки належна позивачу частина нежитлового приміщення не перебувала в іпотеці. Оформлений ДП "СЕТАМ" протокол проведення електронних торгів відповідає вимогам Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна проведені за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність. Встановлюючи відсутність обставин, якими вона обґрунтовувала вимоги, місцевий суд не мотивував своїх дій та не визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Крім того, в оскаржуваному рішенні суд не відобразив сам хід проведення прилюдних торгів та їх результати. Оспорюваними прилюдними торгами було порушено її право як власника частини нежитлового приміщення.

У жовтні 2017 року Кременецький ВДВСподав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 також подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. В позовній заяві ОСОБА_1 не посилалася як на підставу своїх вимог на те, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна були проведені за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, тому ця обставина не була предметом розгляду в суді першої інстанції. Організатор торгів не був зобов'язаний публікувати в засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів, оскільки належна позивачу частина нежитлового приміщення не перебувала в іпотеці. Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності порушень, які могли вплинути на результати торгів.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Кременецького районного суду Тернопільської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 травня 2018 року справу № 601/1886/16 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ЦК України.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судами встановлено, що на виконанні Кременецького ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 31133907 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних та юридичних осіб боргу в розмірі 949 125,31 грн.

22 серпня 2016 року начальник Кременецького ВДВС подав до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області заявку на проведення реалізації арештованого нерухомого майна - 65 % нежитлового приміщення, яке розташоване на першому поверсі триповерхової нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, та належить на праві власності ТОВ "Оріон" і є часткою ОСОБА_1 у статутному капіталі цього товариства. До вказаної заяви додано акт опису та арешту майна від 25 березня 2016 року з висновком про оцінку, за яким вартість майна, що передається на реалізацію, становить 1 472 400 грн.

У протоколі проведення електронних торгів від 12 жовтня 2016 року № 204239 зазначена така інформація: період проведення торгів - з 10 по 12 жовтня 2016 року; реєстраційний номер лота - 170152; найменування майна - частина (65 %) нежитлового приміщення загальною площею 282,7 кв. м, яке розташоване на першому поверсі триповерхової нежитлової будівлі по АДРЕСА_1; стартова ціна - 1 472 400
грн; ціна продажу - 1 472 400 грн; сума сплаченого гарантійного внеску - 73 620
грн; цінові пропозиції учасників -1 472 400 грн; переможець торгів - учасник № 1 ОСОБА_2; сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця до 27 жовтня 2016 року, - 1 398 780 грн.

Згідно з актом про проведені електронні торги від 19 жовтня 2016 року за придбане майно переможець цих торгів ОСОБА_2 сплатив грошові кошти в розмірі 1 472 400 грн.

24 жовтня 2016 року приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу Ковтунович О. П. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з пунктом 2 розділу VII "Особливості реалізації окремих видів майна" Порядку реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку". Строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів. Організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на Веб-сайті повідомлення про проведення таких електронних торгів. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Судами встановлено, що передане на реалізацію нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі триповерхової нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, не було предметом іпотеки.

Пунктом 1 розділу VIIІ "Оформлення результатів електронних торгів" Порядку передбачено, що після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. До протоколу вноситься така інформація: дата і час початку та завершення електронних торгів; реєстраційний номер лота; назва лота; стартова ціна та ціна продажу лота, цінові пропозиції учасників, особливі ставки купівлі лота учасників, якщо вони мали місце; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди Організатору, яку повинен сплатити переможець електронних торгів, та реквізити рахунку для її сплати; відомості про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника); дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), на який необхідно перерахувати кошти за придбане майно. Не пізніше наступного робочого дня Система розміщує аналогічний протокол електронних торгів за лотом з повною інформацією про переможця електронних торгів в особистому кабінеті переможця. У протоколі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує його особу, місце проживання та номер контактного телефону (за наявності). У разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження та номер контактного телефону (за наявності). У разі визнання електронних торгів такими, що не відбулися, у протокол електронних торгів вноситься відповідна підстава. До протоколу електронних торгів можуть бути внесені й інші відомості.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Відповідно до статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що реалізована частина нежитлового приміщення не перебувала в іпотеці, у зв'язку з чим ДП "СЕТАМ" як організатор оспорюваних електронних торгів не був зобов'язаний публікувати в засобах масової інформації повідомлення про їх проведення, а також те, що протокол електронних торгів був оформлений згідно з вимогами пункту 1 розділу VIIІ Порядку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження наявності порушень, які могли вплинути на результати торгів, тобто не довела порушення її прав і законних інтересів.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не довела обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57, 58, 59, 60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи заявника про те, що реалізація арештованого майна була проведена за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не посилалася на цю обставину, як на підставу своїх вимог, тому вона не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 -2 статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до частин 1 -2 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доводи касаційної скарги про те, що у своєму рішенні місцевий суд не відобразив хід проведення прилюдних торгів та їх результати, є неспроможними, так як спростовуються самим змістом оскаржуваного рішення.

Посилання заявника на те, що оспорюваними прилюдними торгами було порушено її право як власника частини нежитлового приміщення, також не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи не підтверджено і позивачем не доведено порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону.

Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов