Історія справи

Постанова

Іменем України

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 206/1658/20

провадження № 61-8056св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Маштак К. С. від 21 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. від 07 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0583 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Його земельна ділянка межує із земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , користувачем якої є відповідач ОСОБА_2 . Відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки, змістивши огорожу в бік його земельної ділянки та побудував на межі з його земельною ділянкою житловий будинок літ. В-1 та бетонну помістку навколо нього. При цьому зведений будинок на 12 см виступає на земельну ділянку позивача, а бетонна помістка - на 58 см , чим створює перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що діями відповідача порушується право власності чи законного володіння позивача, або є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновками місцевого суду про недоведеність позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій фактично підтвердили право відповідача на мирне володіння своїм майном сам за рахунок земельної ділянки позивача. Відповідач, як особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовляється від перебудови, дане самочинне будівництво порушує майнові права позивача як суміжного землекористувача та існує в наявності істотне порушення будівельних норм та правил.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 28 лютого 2020 року в справі № 363/5144/15-ц, від 10 жовтня 2018 року в справі № 490/14322/14-ц, від 23 лютого 2021 року в справі № 161/9118/15-ц, від 27 січня 2021 року в справі № 175/4348/17, від 29 липня 2020 року в справі № 436/4776/12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У липня 2014 року ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить у задоволенні зазначеної касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що позивач у своїй касаційній скарзі не наводить жодних доказів того, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, а також не наводить жодного доказу того, у чому конкретно полягає неврахування судами правових висновків Верховного Суду, на які він посилається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу

№ 206/1658/20 з Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:09:381:0021.

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 167425 та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 березня 201 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0628 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно копії акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 14 березня 2004 року проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки землекористувача ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Суміжними землекористувачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніяких претензій при встановленні існуючих меж землекористування не виявлено.

Із технічного паспорту на садибний індивідуальний будинок, виготовленого станом на 06 лютого 2019 року, вбачається, що в дійсності за зазначеною адресою було збудоване нерухоме майно: житловий будинок В-1, прибудова в-1, господарський блок Д (погріб).

Згідно копії сертифікату інженера-геодезиста № 010565 винесення в натурі меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 та додатком до нього, було виявлено зміщення кадастрових меж земельної ділянки відносно фактичного положення огорож, яке наведено в схемі. Зміщення може носити систематичних характер на ділянках по АДРЕСА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18) зроблено висновок, що «відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

На підтвердження своїх вимог щодо порушення відповідачем меж земельної ділянки позивач надав висновок експерта від 20 березня 2020 року, проведений на його замовлення, згідно з яким будівлі, збудовані в домоволодінні АДРЕСА_3 вздовж межі з домоволодінням АДРЕСА_1 , не відповідають вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а саме пунктам 6.1.40, 6.1.41, 15.2.2, та частково розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевказаний експертний висновок правильно не прийнятий судами попередніх інстанцій до уваги з огляду на те, що він проведений на замовлення позивача без призначення експертизи й експерт не попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року по справі № 522/1029/18.

У спірних правовідносинах питання щодо визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих та документації із землеустрою на ці земельні ділянки потребують спеціальних знань і мають бути підтверджені висновком судової земельно-технічної експертизи. Відповідних клопотань зі сторони позивача про її призначення не було.

Ураховуючи те, що поданий позивачем висновок експерта не є належним та допустимим доказом, клопотань від позивача щодо призначення судом відповідної експертизи не було, тому суд першої інстанції, з висновком якої погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено порушення меж його земельної ділянки спірним будівництвом, яке здійснене відповідачем.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун