Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.09.2021 року у справі №496/3712/18
Постанова КЦС ВП від 21.01.2022 року у справі №496/3712/18

Постанова

Іменем України

21 січня 2022 року

м. Київ

справа № 496/3712/18

провадження № 61-13980св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року у складі судді Пендюри Л. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_2 , в якому просила: скасувати рішення Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 06 травня 2015 року про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5121085200:02:001:0614, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку, видане Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області 25 травня 2015 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер №21559757 від 25 травня 2015 року, державного реєстратора Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Цибульник Л. Г. щодо видачі свідоцтва про право власності, та державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 9788005) за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником 39/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності 61/100 частини того ж житлового будинку з господарськими спорудами.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року у цивільній справі №2-2/2011 встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, на підставі свідоцтва від 02 лютого 2007 року, виданого Виконавчим комітетом Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області на підставі рішення від 30 січня 2007 року № 10.

Відповідач зареєстрував право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за вказаною адресою.

Проте при реєстрації права власності на указану земельну ділянку ОСОБА_2 були надані державному реєстратору документи, які на час прийняття рішення про реєстрацію права власності були змінені, та є недійсними.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 06 травня 2015 року про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5121085200:02:001:0614, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 25 травня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Цибульник Л. Г., індексний номер: 38032179, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5121085200:02:001:0614, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Цибульник Л. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 21559757 від 25 травня 2015 року та державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 643631051210 на земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5121085200:02:001:0614, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 9788005).

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що оскаржуване рішення Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 06 травня 2015 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приймалося з урахуванням рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у справі № 496/4115/13-ц, яке було частково скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2013 року, та технічного паспорту від 26 вересня 2013 року, відомості в який внесено на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року, без урахування часток, визначених заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року у справі № 2-2/11, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку. ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

04 листопада 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 910/18560/16 (провадження № 12-142гс18), від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (№ 14-47цс20).

Судами не враховано, що за змістом статті 328 ЦКУкраїни та статті 120 ЗК України ОСОБА_1 як співвласник частини об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , має право користуватися земельною ділянкою, на якій цей об`єкт нерухомості розташований.

Позивачем обрано неефективний спосіб захист прав, оскільки скасування судом рішення державного реєстратора про реєстрацію прав не призводить до відновлення права. Встановивши, що житловий будинок на АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , суди безпідставно задовольнили позовні вимоги оскільки такий спосіб захисту є неефективним.

Позивач посилалась на обставини, що відповідач чинить їй перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою, а відтак, належним способом захисту у даному випадку міг бути лише негаторний позов із встановленням порядку користування спірною земельною ділянкою.

У касаційній скарзі заявник посилається також на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування норми статті 152 ЗК України та статті 393 ЦК України у випадку, коли позивач просить скасувати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, співвласником якої вона є.

Також, заявник зазначив, що суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про їх витребування.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого і рухомого майна, визначення порядку користування присадибною ділянкою (справа № 2-2/11), визнано за ОСОБА_1 право власності на 39/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень житлового будинку літ. «А» № 1-5 житлова кімната площею 22,1 кв. м та господарських споруд літ. «Б» - котельна, літ. «Г» - душ, літ. «Д», «Е», «Ж» - сараї; визнано за ОСОБА_2 право власності на 69/100 частину житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з приміщень житлового будинку літ. «А» №1-1, коридор площею 5,6 кв. м, № 1-2 коридор площею 4,2 кв. м, 1-3 санвузол площею 3,2 кв. м, приміщення № 1-4 житлова кімната площею 14,0 кв. м, №1-6 прихожа площею 7,4 кв. м, загальною площею приміщень житлового будинку літ. «А» 34,4 кв. м та господарських споруд гараж літ. «В», літ. «З» - погріб

Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 387,6 кв. м, які відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи зображені зеленим та червоним кольором, відповідно. Земельну ділянку площею 72,8 кв. м. залишено в загальному користуванні співвласників.

Право власності за ОСОБА_1 на 39/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових права на нерухому майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 196138751210, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с.17).

11 липня 2013 року КП «БТІ» Одеської міської ради виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку під літ. «А» житловою площею 30,8 кв. м, загальною площею 50 кв. м; літ. «Б», «Г» - котельня; літ. «В» - житловий будинок житловою площею 36,2 кв. м, загальною площею 56,2 кв. м; літ. «Д» - вбиральня; літ. «Ж» - погріб; літ. «К», «Н», «О» - сарай; літ. «Л» - душова; літ. «М» - гараж; літ. «І» - цистерна; № 1-4 - огорожа (а.с.45-47).

05 вересня 2013 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який складається: з житлового будинку (під літ «А» - жиле, загальною житловою площею 30,80 кв.м та надвірних споруд: прибудови (літ. «Б»).; літньої кухні (літ. «В»); котельної (літ «Г»); вбиральні ( літ. «Д»), сараю ( літ. «Е»); сараю ( літ «К»); сараю (літ. «З»); льоху (літ. «Ж»); душу (літ. «Л») гаражу (літ. «М») №1,4 огорожі, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с.22).

26 вересня 2013 року КП «БТІ» Одеської міської ради виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку під літ. «А» житловою площею 36,2 кв. м, загальною площею 56,2 кв. м; літ. «Б» - котельня; літ. «В» - гараж, літ. «Г» - вбиральня; літ. «Е» «Ж» - сарай; літ. «З» - погріб, літ. «К», - сарай (а. с.19 - 21).

Відповідно до листа КП «БТІ» Одеської міської ради від 26 вересня 2013 року № 74 при виготовленні вказаного технічного паспорту встановлено, що даний житловий будинок літ. «А» з надвірними спорудами: літ. «Б» котельня, «В» гараж, «Г» вбиральня, «Е» сарай, «Ж» сарай, «З» сарай, «К» сарай, внесено на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року в справі № 496/4115/13-ц до технічного паспорта на домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без урахування часток, визначених заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року в справі №2-2/11 (а. с. 44).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2013 року змінено рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року в частині визнання права власності на спадщину після смерті ОСОБА_3 на приміщення літ. «В» - літньої кухні; літ. «Г» - котельної; літ. «Е» - сараю; літ. «К» - сараю.; літ. «З» - сараю; літ. «Ж» - льоху; літ. «Л» - душу; літ. «М» - гаражу; № 1,4 - огорожі.

У цій частині у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

ОСОБА_2 звернувся до Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) заявник надав рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року в справі № 496/4115/13-ц.

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Рогачко П. О. 20 жовтня 2014 року № 16599422 проведено державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна. Підстава виникнення права власності - рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у справі № 496/4115/13-ц (а. с. 26).

24 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 31 березня 2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а. с. 38).

Виробничо-комерційною фірмою «Стелхен» (приватне підприємство) виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на території Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 06 травня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5121085200:02:001:0614, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; передано у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку та внесено відповідні зміни до земельно-кадастрових документів (а. с. 41).

14 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Цибульник Л. Г. Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 25 травня 2015 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5121085200:02:001:0614. Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 16599422 від 20 жовтня 2014 року, державного реєстратора Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Рогачко П. О., щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 480894451210 на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості, житловою площею 30,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 7392389, в частині державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на господарські будівлі та споруди літ. «В» - літня кухня; літ «Г» - котельня; літ. «Е»- сарай, літ. «К»- сарай, літ. «З» - сарай; літ . «Ж» - льох; літ. «Л» душ, літ. «М»- гараж, № 1, 4 огорожі за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 28-37).

Не погоджуючись з рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 06 травня 2015 року, позивач звернулася до Усатівської сільської ради з заявою про його скасування, проте рішенням від 12 липня 2016 року Усатівська сільська рада у скасуванні вказаного рішення відмовила посилаючись на те, що згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Установивши, що передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведена з урахуванням рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у справі №496/4115/13-ц, проте без урахування рішення апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2013 року, яким це рішення станом на момент вирішення наведеного питання було частково скасовано, а також технічного паспорту від 26 вересня 2013 року, відомості у який внесено без урахування часток ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільному майні, визначених заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року у справі №2-2/11, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 06 травня 2015 року, як такого, що порушує права позивача, яка, як співвласник частини нерухомого майна, яке знаходиться на виділеній ОСОБА_2 земельній ділянці також має право ставити питання про надання їй ділянки у розмірі, що відповідає її частці.

Рішення Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 06 травня 2015 року прийнято без урахування судових рішень, які мають преюдиційне значення та ухвалені у спорах між сторонами щодо поділу спільного майна в натурі, визначення часток у праві спільної власності, а також щодо визнання права власності в порядку спадкування, зокрема за результатами вирішення якого рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2013 року було частково скасовано рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року, яке в свою чергу стало підставою для виділення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0600 га.

Під час звернення до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області за оформленням права власності на земельну ділянку та в подальшому до Реєстраційної служби Біляївського району Одеської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 надав рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року, яке скасоване в частині визнання права власності на окремі складові об`єкта нерухомого майна.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року установлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , який складається: з житлового будинку ( під літ. «А» - жиле, загальною житловою площею 30,80 кв. м та надвірних споруд: прибудови (літ. «Б»), вбиральні (літ. «Д»). Інші приміщення, які зазначені як «Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна» за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. «В» - літня кухня , літ. «Г» - котельня, літ. «Е», «К», «З» - сарай, літ. «Ж» - льох, літ. «Л» - душ, літ. «М»- гараж, № 1,4 огорожі, без встановлених законом підстав зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2013 року установлено, що господарські будівлі і споруди, а саме приміщення літньої кухні, літ. «В»; котельної, літ. «Г»; трьох сараїв, літ. «Е», «К», «З»; льоху, літ. «Ж»; душу, літ. «Л»; гаражу, літ. «М»; № 1, 4 огорожі, перебувають у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, рішенням Біляївського районного суду в Одеській області від 23 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, господарські будівлі та споруди, а саме: котельня, душ, сараї, гараж та погріб, були розподілені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За наведених підстав суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва, виданого 25 травня 2015 року ОСОБА_2 про право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .

Суди правильно виходили з того, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За установлених у цій справі обставин, зокрема щодо підстав для скасування рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки у власність та визнання недійсним свідоцтва про право власності на неї, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку про задоволення вимог позивача про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, яким статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції, із вказаної дати і на час ухвалення оскаржуваних судових рішень істотно змінилось матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, з урахуванням яких Верховний Суд дійшов висновку, що обраний позивачем та застосований судом, як похідний від основного, спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, відповідає вимогам закону та є ефективним.

Близькі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20).

Доводи касаційної скарги у цій частині правильність висновків судів щодо підстав для задоволення позову не спростовують.

За своїм змістом аргументи касаційної скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин у тому контексті, який на думку ОСОБА_2 свідчить про правомірність виділення йому земельної ділянки на підставі наданих ним органу місцевого самоврядування документів та відсутність підстав для задоволення позову шляхом скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування та визнання свідоцтва про паво власності на земельну ділянку недійсним.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк