Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.12.2019 року у справі №504/356/17

Постанова

Іменем України

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 504/356/17

провадження № 61-18894 св 19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - Комінтернівська місцева прокуратура Одеської області,

відповідачі:ОСОБА_1, Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області,

третя особа - обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Південна будівельна компанія",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу прокуратури Одеської області на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року в складі судді Вінської Н. В. і постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року виконувач обов'язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, в якому просив суд визнати незаконним рішення сесії Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 30 вересня 2008 року № 571-V в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,172 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на АДРЕСА_1 та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,172 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) серії ЯЖ 706356, виданого 11 грудня 2008 року на ім'я ОСОБА_1.

Позов мотивований тим, що за результатами вивчення місцевою прокуратурою стану додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками органами місцевого самоврядування на території Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області встановлено, що ОСОБА_1 набуто право власності на зазначену земельну ділянку з порушенням статей 116, 118 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", оскільки, як встановлено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201616033001967 від 16 листопада 2016 року, ОСОБА_1 із клопотанням до Крижанівської сільської ради щодо надання спірної земельної ділянки не звертався, розроблення та погодження проекту землеустрою не ініціював і не підписував, що відповідно до статті 155 Земельного кодексу України є підставою для визнання рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 30 вересня 2008 року № 571-V незаконним і визнання недійсним державного акту серії ЯЖ 706356, виданого 11 грудня 2008 року на підставі незаконного рішення.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року у задоволенні позову про визнання незаконним рішення сесії сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на землю - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що протокол допиту свідка ОСОБА_1 не є належним доказом, оскільки в даній справі ОСОБА_1, не допитувався судом безпосередньо як свідок у порядку передбаченому статтею 180 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Наданий протокол допиту незасвідчений посадовою особою, яка його склала, відсутні відомості щодо дозволу слідчого, чи прокурора про можливість розголошувати відомості досудового розслідування. Крім того, не надано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який би свідчив про наявність і актуальність будь-якої кримінальної справи.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підставою для звернення до суду прокурора є свідчення відповідача ОСОБА_1, надані у межах кримінального провадження № 12016160330001967 від 16 листопада 2016 року. Проте, вирок за матеріалами кримінального провадження № 12016160330001967 відсутній, доказів наявності будь-якого актуального кримінального провадження по даному питанню позивачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, а тому посилання прокурора на незаконність отримання земельної ділянки ОСОБА_1 є передчасним.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність вироку не спростовує того, що ОСОБА_1 будь-яких дій на отримання безоплатно у власність спірної земельної ділянки не здійснював, є безпідставними. ОСОБА_1 у межах цивільної справи показання не надавалися.

Вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. А тому посилання апелянта на протоколи допиту свідків у кримінальній справі, де ще не має вироку по справі - не є належним доказом.

Наданий позивачем протокол допиту є незасвідчений посадовою особою, яка його склала, а також відсутні відомості щодо дозволу слідчого, чи прокурора про можливість розголошувати відомості досудового розслідування, оскільки відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 жовтня 2019 року прокуратура Одеської області надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, просила скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про те, що прокурором не доведено, що ОСОБА_1 з заявою про розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району не звертався.

Оскільки ОСОБА_1 не подавав заяву до органу місцевого самоврядування щодо безоплатної приватизації земельної ділянки, то оспорюване рішення місцевої ради є незаконним.

Скаржник вважає, що судами встановлено під час розгляду справи, що зазначена заява ОСОБА_1 не подавалася. Він лише підписав невідомі йому документи, на підставі яких у подальшому вчинялися дії, які оспорюються у цій справі.

Протокол допиту ОСОБА_1 як свідка у кримінальному провадженні є належним і допустимим доказом, що свідчить про порушення порядку приватизації земельної ділянки. ОСОБА_1 не звертався з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не замовляв зазначений проект і не подавав його на затвердження сільській раді.

Рішення у кримінальному провадженні не змінить факт зазначених порушень. Однак апеляційний суд визнав неналежним доказом протокол допиту свідка у кримінальному провадженні, зазначивши на відсутність вироку у ньому, хоча прокурором було повідомлено про наявність кримінального провадження за зазначеними фактами № 12016160330001967.

Позиція прокурора відповідає позиції Верховного Суду України у справі № 6-836цс15, в якій суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора.

ОСОБА_1 не проживав на території Крижанівської сільської ради, не мав наміру використовувати земельну ділянку, отриману за рішенням сільської ради для забудови. За договором дарування від 08 травня 2014 року ця земельна ділянка була передана Обслуговуючому кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив "Підденна будівельна компанія".

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_1 неофіційно працював впродовж 2006-2009 років на будівельному майданчику у селі Крижанівка, будівництво на якій вів Обслуговуючий кооператив "Житлово-Будівельний кооператив "Підденна будівельна компанія". Зазначений кооператив аналогічним чином отримав земельні ділянки від інших громадян (справи № 504/1319/17,504/1320/17,504/370/17,504/355/17).

Справу розглянуто без участі сторін, тому позивач не надавав оригінали документів, оскільки вони від нього не вимагалися. Крім того, у позивача немає оригіналів документів, які ним оспорюються, а саме - рішення сільської ради та додатку до нього.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням сесії Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 30 вересня 2008 року № 571-V затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до копії додатку до рішення від 30 вересня 2008 року № 571-V ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, площею 0,172 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час Лиманський район) Одеської області.

На підставі зазначеного рішення сесії сільської ради 11 грудня 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 706356.

Відповідно до протоколу допита ОСОБА_1 від 15 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016160330001967 від 16 листопада 2016 року він повідомив, що з заявою до Крижанівської сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області щодо отримання спірної земельної ділянки в порядку, передбаченому законом не звертався, питання щодо розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Крижанівської сільської ради сам не ініціював.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої, сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої цієї статті громадяни, зацікавлені у приватизації земельної ділянки подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів і документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до статті 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій визнали позовні вимоги недоведеними, а висновки позивача про незаконність отримання земельної ділянки ОСОБА_1 передчасними.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів з огляду на наступне.

У частині 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дали оцінку змісту оскаржуваного рішення сільської ради та додатку до нього спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Доводи касаційної скарги, що суди дійшли помилкового висновку про недоведення прокурором того, що ОСОБА_1 із заявою про розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району не звертався не заслуговують на увагу та зводяться до переоцінки доказів, спрямовані на вирішення питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також на встановлення обставин, що не були зазначені у позовній заяві позивача, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Звертаючись до суду, прокурор обґрунтовував позовні вимоги порушенням порядку передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з огляду на те, що ним не подавалися документи для отримання такої земельної ділянки, чому судами попередніх інстанцій надана належна правова оцінка з огляду на наявні у справі докази.

Факт судового розгляду інших справ, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не стосується обставин даної справи, оскільки спрямований на встановлення передання земельних ділянок іншим фізичним особам.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами не встановлено, що оскаржуване рішення сільською радою прийнято за відсутності визначених для Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" документів або що заяви від імені ОСОБА_1 підписано іншою особою.

З огляду на це, безпідставним є довід касаційної скарги прозастосування правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі № 6-836цс15, в якій суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора. У зазначеній справі апеляційний суд встановив, що відповідачі із заявами до Обухівської районної державної адміністрації про надання їм у власність спірних земельних ділянок не зверталися, підписи в довіреностях від їх імені виконані іншими особами, жодних дій, спрямованих на оформлення зазначених земельних ділянок, вони не вчиняли, державних актів на право власності на землю не отримували, а також не уповноважували інших осіб на подальше відчуження зазначених земельних ділянок, ухвалив рішення про задоволення позову.

Посилання скаржника на ту обставину, що ОСОБА_1, підписавши необхідні для приватизації документи, не займався особисто виготовленням проекту відведення земельної ділянки, не свідчить про порушення процедури приватизації і не є достатньою підставою для визнання незаконним оскарженого позивачем рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області щодо ОСОБА_1, а також для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на його ім'я.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокуратури Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов