Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.10.2022 року у справі №465/4115/20

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 465/4115/20-ц

провадження № 61-5095св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

представник - ОСОБА_3 ,

третя особа за зустрічним позовом - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основянському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року у складі судді Єзерського Р. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позовну заяву мотивовано тим, що між нею та відповідачем 08 червня 1996 року було зареєстровано шлюб, який рішенням суду було розірвано. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначала, що діти знаходяться на її утриманні та проживають разом із нею.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 18 серпня 2008 року призначено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частини доходів платника аліментів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дати подання заяви і до досягнення повноліття дитини.

Проте, відповідач тривалий час аліменти не сплачував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів та неустойки (пені) за період з 2008 року до 2020 року, у розмірі 1 978 344,12 грн, яку відповідач у добровільному порядку виплатити відмовився.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів та неустойки (пені) у розмірі 1 978 344,12 грн.

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - державний виконавець міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кушнарьов Є. О., про зарахування добровільно сплачених сум у рахунок аліментів та звільнення від сплати аліментів.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що починаючи з вересня 2016 року по жовтень 2019 року він сплатив добровільно на рахунок стягувача ОСОБА_1 аліменти у загальному розмірі 112 191,00 грн на дочку ОСОБА_7 , що підтверджується виписками з його карткового рахунку.

На думку ОСОБА_2 , державним виконавцем під час складання розрахунку безпідставного не враховано банківські виписки про виплату ним у період з 2008 року по серпень 2019 року аліментів на суму 112 191,00 грн, які були сплачені ним.

Зі слів державного виконавця, йому стало відомо, що перераховані ним щомісячні платежі за період з вересня 2016 року по серпень 2019 року не є аліментами.

ОСОБА_2 вважає, що заборгованість перед позивачем у нього повністю відсутня.

Зазначав, що він не повідомляв виконавчу службу щомісячно про сплату аліментів на виконання рішення суду, оскільки регулярно сплачував аліменти та додатково допомагав своїм дітям, і не знав, що стягувач ОСОБА_1 у примусовому порядку звернеться до виконавчої служби та повідомить, що він нічого взагалі не сплачував.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_2 просив суд зарахувати добровільно сплачену у період з вересня 2016 року по вересень 2019 року суму у розмірі 112 191,00 грн у рахунок аліментів на користь ОСОБА_1 на дочку ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно за рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 18 серпня 2008 року, та звільнити його від сплати зазначених аліментів у вказаній сумі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 81 633,52 грн та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 81 633,52 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 84 145,81 грн, що підтверджувалось відповідними доказами, які містяться у матеріалах справи. Проте, станом на 30 вересня 2021 року така становила 81 633, 52 грн, обов`язок зі сплати аліментів є невиконаний та протермінований, а тому виникло право на стягнення як заборгованості зі сплати аліментів у цьому розмірі, так і пені за прострочення сплати аліментів.

Суд першої інстанції, ураховуючи вимоги частини третьої статті 195, статті 196 СК України здійснив розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів і на підставі цього розрахунку дійшов висновку, що оскільки у ОСОБА_2 виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 81 633,52 грн, відповідно до стягнення підлягає і неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року в частині частково задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів, станом на 31 грудня 2021 року у розмірі 49 301,34 грн та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 49 301,34 грн.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року в частині вирішення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції у частині розмірів заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає зміні.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, враховував пояснення ОСОБА_2 про те, що він не погоджується із розрахунком заборгованості, проведеним державним виконавцем на виконання вимог ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2022 року у справі № 227/3256/17, проте наміру оскаржувати таку ухвалу й розрахунок не має.

Дослідивши надані ОСОБА_2 докази, а саме, копію ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2022 року у справі № 227/3256/17, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця за період з 04 липня 2008 року по 31 грудня 2021 року, з`ясувавши розмір несплачених аліментів за кожним із періодичних платежів, установивши строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, суд апеляційної інстанції вважав такий розрахунок дійсним та взяв його до уваги.

У зв`язку із зменшенням розміру заборгованості зі сплати аліментів до 49 301,34 грн, з урахуванням приписів частини першої статті 196 СК України, суд апеляційної інстанції вважав, що таку ж суму слід стягнути у рахунок погашення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

У іншій частині рішення суду апеляційної інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, підлягало залишенню без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

ОСОБА_2 зазначає, що він не ухилявся від сплати аліментів на утримання дітей. Ним на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховані аліменти на утримання дочок з 2016 року по серпень 2019 року на суму 112 191,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково розцінили платежі з 2016 року по серпень 2019 року на суму 112 191,00 грн як добровільне виконання ним батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дітей, піклування про їх здоров`я, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, оскільки між ним та ОСОБА_1 ніякої домовленості про добровільне перерахування коштів на утримання дітей не існувало, ним перераховувались лише аліменти за рішенням суду.

Разом із цим вважає, що ОСОБА_1 , скориставшись його юридичною необізнаністю, намагається подвійно стягнути аліменти на утримання дітей та ще й пеню.

Підставою касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її із Шевченківського районного суду м. Львова.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив до суду

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 червня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням суду було розірвано. У цьому шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 18 серпня 2008 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, починаючи з 04 липня 2008 року і до досягнення повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Зазначені обставини визнавалися учасниками справи.

16 лютого 2018 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основянському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кушнарьовим Є. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55764419, на підставі виконавчого листа № 2-4089, виданого 18 серпня 2008 року Харцизьким міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, починаючи з 04 липня 2008 року і до досягнення повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

23 жовтня 2019 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основянському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кушнарьовим Є. О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 55764419, на підставі виконавчого листа № 2-4089, виданого 18 серпня 2008 року Харцизьким міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, починаючи з 04 липня 2008 року і до досягнення повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 31 серпня 2019 року становила 114 572, 52 грн.

Згідно повторного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кушнарьова Є. О., відповідно до виконавчого листа від 18 серпня 2008 року № 2-4089 за період з 04 липня 2008 року по 31 березня 2020 року у ВП № 55764419, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів складала 84 145,81 грн.

Із зазначеним розрахунком ОСОБА_2 не погоджувався, тому оскаржував його у судовому порядку.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2022 року у справі № 227/3256/17 скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кушнарьова Є. О. задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кушнарьова Є. О. щодо складення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 відповідно до виконавчого листа від 18 серпня 2008 року № 2-4089 за період з 04 липня 2008 року по 30 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № 55764419 та скасовано його.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кушнарьова Є. О. про розшук майна ОСОБА_2 від 16 серпня 2021 року у виконавчому провадженні № 55764419, зокрема, автомобіля Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова/рами) НОМЕР_2 .

У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, зазначена ухвала суду не оскаржувалась.

На виконання вимог цієї ухвали державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, з якого вбачається, що за період з 04 липня 2008 року по 31 грудня 2021 рік така становить 49 301 грн 34 коп.

У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що не погоджується із розрахунком заборгованості, проведеним державним виконавцем на виконання вимог ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2022 року у справі № 227/3256/17, проте наміру оскаржувати цю ухвалу та розрахунок не має. Просив зарахувати 49 301,34 грн у рахунок погашення розміру заборгованості зі сплати аліментів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 51 Конституції України 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною першою статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Згідно із статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19, провадження № 61-16670сво19.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що відповідач не заперечує, що обізнаний про рішення Харцизького міського суду Донецької області від 18 серпня 2008 року, яким стягнуто з нього на користь позивача аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітків (доходів) платника аліментів, починаючи з 04 липня 2008 року і до досягнення повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши розмір несплачених ОСОБА_2 аліментів за період з 04 липня 2008 року по 31 грудня 2021 року за кожним із періодичних платежів, установивши строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане та ураховуючи, що ОСОБА_2 не погоджується із розрахунком заборгованості, проведеним державним виконавцем на виконання вимог ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2022 року у справі № 227/3256/17, проте наміру оскаржувати цю ухвалу й розрахунок не має, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів, станом на 31 грудня 2021 року, стягнувши такий з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 49 301,34 грн.

Разом із цим, правильно вважав, що у зв`язку із зменшенням розміру аліментів до 49 301,34 грн, з урахуванням приписів частини першої статті 196 СК України таку ж суму слід стягнути у рахунок погашення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц, на яку заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2021 року у незміненій під час апеляційного розгляду частині та постанову Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта