Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.09.2018 року у справі №723/787/17

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 723/787/17

провадження № 61-34302св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року у складі суддів: Яремка В. В., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 1 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, виникла заборгованість, яка станом на 31 січня 2017 року становить 37 968,62 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 739,08 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 29 976,73 грн, пеня та комісія - 3 968,59 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн та штраф (процентна складова) - 1 784,22 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2017 року у складі головуючого-судді Дедик Н. П. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 684,40 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 1 739,08 грн, заборгованості за процентами в сумі 29 97673 грн та 3 968,59 грн пені та комісії. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що через неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку, за винятком штрафів, як подвійної відповідальності.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що банк пропустив, передбачений статтею 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідне клопотання відповідачем до ухвалення місцевим судом рішення.

20 вересня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що умовами кредитного договору сторони погодили збільшення строку позовної давності до 50 років. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував строку дії картки, який становить п'ять років та закінчується у травні 2015 року та дати останнього платежу на погашення кредиту, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що банк пропустив позовну давність.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 червня 2018 року справу № 723/787/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 20 грудня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБпанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України). Відповідно до умов договору ОСОБА_4 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 1 800 грн на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, через неналежне виконання ОСОБА_4 зобов'язань щодо повернення суми кредиту і сплати відсотків, виникла заборгованість розмір якої станом на 31 січня 2017 року становить 37 968,62 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 739,08 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 29 976,73 грн, пеня та комісія - 3 968,59 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн та штраф (процентна складова) - 1 784,22 грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначала, про те, що останній платіж вона здійснила 03 липня 2013 року, а 12 червня 2014 року суму в розмірі 31,41 грн вона не сплачувала, тому ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з указаним позовом лише у березні 2017 року, пропустило строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що є підставою для відмови в позові.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Крім того, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що Умови та правила надання банківських послуг, в яких установлено збільшену позову давність (50 років) не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідно письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Такі висновки апеляційного суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року № 6-16цс15, від 01 липня 2015 року № 6-757цс15.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановив апеляційний суд, відповідно до заяви та Тарифів банку заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами у розмірі 7 % суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

В той же час пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що платіжна картка дійсна до останнього дня місяця указаного на лицевій стороні картки.

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що банк пропустив позовну давність, посилаючись на те, що строк дії договору та термін дії платіжної картки складає один рік, останній платіж відповідачем здійснено 03 липня 2013 року, а в суд з позовом банк звернувся лише у березні 2017 року, тобто за межами трирічного строку, є передчасним, оскільки апеляційним судом не встановлено граничний строк дії платіжної картки та в матеріалах справи відсутня Пам'ятка клієнта, яка є складовою укладеного договору про надання банківських послуг.

Тому, з наведених вище підстав оскаржуване рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судом допущені порушення норм процесуального права, а саме не встановлено граничний строк дії картки, в матеріалах справи відсутня Пам'ятка клієнта, яка є складовою укладеного договору про надання банківських послуг, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. А. Стрільчук В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак Г.І. Усик