Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.10.2023 року у справі №522/14006/18
Постанова КЦС ВП від 18.10.2023 року у справі №522/14006/18

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 522/14006/18

провадження № 61-4740св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савіна Катерина Павлівна,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,

відповідач (за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Синько Олени Анатоліївни на постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла

ОСОБА_6 , яка за життя 07 грудня 2017 року склала заповіт на ім`я ОСОБА_2

ОСОБА_1 , яка є сестрою спадкодавця, вважає, що заповіт, складений 07 грудня 2017 року, не відповідає чинному законодавству, не був підписаний ОСОБА_6 та не відповідає її волі, станом на момент складання заповіту через важку хворобу вона не могла своїми власними діями використати, реалізувати свої права та обов`язки та не розуміла значення своїх дій, а тому має бути визнаний недійсним.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 .

У вересні 2022 року ОСОБА_4 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у вказаній справі, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що він був чоловіком ОСОБА_6 , а отже є її спадкоємцем.

Вважає, що ОСОБА_6 не складала заповіт, оскільки станом на 07 грудня 2017 року вона перебувала у вкрай важкому стані і фізично не могла скласти і підписати заповіт, оскільки через тяжку хворобу не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними.

Просив прийняти до розгляду його позовну заяву, постановити ухвалу про прийняття позовної заяви і вступ третьої особи у справу; визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савіною К. П. 07 грудня 2017 року за реєстровим №5539.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2022 року у складі судді Чернявської Л. М. клопотання ОСОБА_4 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та прийняття самостійного позову до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у цій справі предметом позову є визнання заповіту ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсним, і на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Разом з тим, ОСОБА_4 звертається до суду з позовом до ОСОБА_3 , який є ідентичним предмету позову, який був заявлений

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу

Савіної К. П., про визнання заповіту недійсним.

ОСОБА_4 має можливість реалізувати гарантоване Конституцією України право шляхом звернення до суду із позовною заявою у загальному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір між сторонами за первісним позовом (предмет спору) виник у зв`язку з визнанням недійсним заповіту, вчиненого ОСОБА_6 07 грудня 2017 року і нотаріально посвідченого.

Предметом позову ОСОБА_4 є той же заповіт ОСОБА_6

від 07 грудня 2017 року з підстав його недійсності як такий, що вчинений без волевиявлення спадкодавця, пред`явлений до відповідача у даній справі, - ОСОБА_3 .

Порівняльним аналізом первісного позову і позову ОСОБА_4 апеляційний суд дійшов висновку, що вищезазначеним критеріям до позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позов ОСОБА_4 відповідає.

Питання про те, чи є ОСОБА_4 спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 , чи порушені його права, чи правильно обрано спосіб захисту, мають вирішуватися не на стадії відкриття провадження у справі (прийняття позову третьої особи), а на стадії судового розгляду справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката

Синько О. А. на постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого

2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Синько О. А., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі

№ 916/542/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. При цьому, як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Апеляційний суд не прийняв до уваги, що позов ОСОБА_4 не може бути заявлений спільно з первісним позовом: вимога первісного позивача і вимога третьої особи направлені на один і той же об`єкт спору, але вони виключають одна одну; ці особи, як претенденти на один і той же об`єкт спору, знаходяться в спорі між собою. Предметом позову ОСОБА_1 є визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 співпадають з вимогами у позові ОСОБА_1 , що свідчить про те, що вони не є самостійними в розумінні цивільно-процесуального закону.

Крім того, ОСОБА_4 не одержав право на спадкування після смерті ОСОБА_6 , так як не належить до жодної з черг спадкоємців, а тому рішення у цій справі про визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним не може вплинути на його права, законні інтереси або обов`язки, що виключає можливість його залучення до участі у цій справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Савіною К. П. 07 грудня 2017 року за реєстровим №5539.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

У вересні 2022 року ОСОБА_4 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у вказаній справі, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савіною К. П. 07 грудня 2017 року за реєстровим №5539.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

У статті 52 ЦПК України зазначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

За статтею 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України.

При поданні позову позивач визначає як предмет позову, так і предмет спору. При цьому колегія суддів наголошує на відмінностях між цими поняттями.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13 березня

2019 року № 916/3245/17 та від 12 червня 2019 року № 916/542/18.

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відповідно до положень статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 30 серпня 2023 року у справі № 910/12744/22.

Заявляючи самостійні вимоги щодо предмета спору, такі треті особи тим самим заявляють про наявність у них самостійних прав, відмінних і незалежних від прав сторін. Тому вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не призводить до процесуальної співучасті. Така третя особа займає самостійне процесуальне становище поряд із позивачем і відповідачем, а її інтереси та інтереси первісних сторін протилежні й виключають один одного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у цій справі предметом позову (первісного) є вимога щодо визнання заповіту ОСОБА_6 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсним.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до правонаступника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 , з ідентичною вимогою, яка вже була заявлена ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савіної К. П., про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, вимоги третьої особи ОСОБА_4 не є самостійними вимогами на предмет спору в розумінні статті 52 ЦПК України, а є ідентичними вимогами щодо первісного позову, задоволення яких має наслідком і задоволення первісного позову, тобто одночасний захист і прав позивача, і прав третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, що притаманне у разі пред`явлення позову співпозивачами, а не третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Отже, встановивши, що заявлені у позові ОСОБА_4 вимоги не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цій справі у розумінні статті 52 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги, що позовні вимоги ОСОБА_4 співпадають з вимогами, викладеними у позові ОСОБА_1 , що свідчить про те, що вони не є самостійними в розумінні цивільно-процесуального закону.

Апеляційний суд вказаного вище не врахував, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку, що позов ОСОБА_4 відповідаєвищезазначеним критеріям до позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

При цьому, суд першої інстанції роз`яснив ОСОБА_4 , що він має можливість реалізувати гарантоване Конституцією України право шляхом звернення до суду із позовною заявою у загальному порядку.

До того ж питання про те, чи є ОСОБА_4 спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 не вирішується на стадії відкриття провадження у справі, а перевіряється на стадії судового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому ухвалу суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Синько Олени Анатоліївни задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2023 рокускасувати, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2022 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович