Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.03.2018 року у справі №303/6099/16

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 303/6099/16-ц

провадження № 61-323 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,треті особи: Управління Держземагентства у м. Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області, Мукачівська міська рада, виконавчий комітет Мукачівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Мацунчиа М. В., Готра Т. Ю., Джуга С. Д., від 24 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Управління Держземагентства у м. Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області, Мукачівська міська рада, виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про визнання недійсним та скасування державного акта на земельну ділянку.

Встановив:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Управління Держземагентства у м. Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області, Мукачівська міська рада, виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про визнання недійсним та скасування державного акта на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що оспорюваний державний акт, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 08 червня 1994 року № 145 ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку суперечить Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, оскільки відбулося самовільне захоплення частини земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності, яку набула у порядку спадкування, площею 0,0245 га. Вищевказані факти доведені висновком земельно-технічної експертизи, проведеної за результатами розгляду іншої цивільної справи, учасниками якої були сторони по даній справі.

Враховуючи, що захоплення її частини земельної ділянки відбулося в результаті накладення земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1, власником якого на даний час є відповідач ОСОБА_5, просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 12 червня 1994 року серії НОМЕР_2 та скасувати державну реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 12 червня 1994 року серії НОМЕР_2, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами порушення своїх прав, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 24 листопада 2017 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки позивач звернулася до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якої відповідач подала заяву.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17 квітня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у квітні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_5 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без руху.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення апеляційного суду, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Судами установлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітетуМукачівської міської ради народних депутатів від 08червня 1994 року №45, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована наАДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

15 вересня 2004 року ОСОБА_6продала земельну ділянку, площею 1 000 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 ОСОБА_8, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № І-4951. Встановлено, та не оспорюється сторонами, що ця земельна ділянку після смерті ОСОБА_8 перейшла у власність доньці померлої відповідачу по справі ОСОБА_5

Згідно витягу із рішення 38 сесії 4-го скликання Мукачівської міської ради «Про передачу земельних ділянок» від 17 січня 2005 року ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлових будинків на АДРЕСА_2.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03 червня 2015 року, яке набуло законної сили (справа №303/811/14-ц), у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: головне Управління Держземагенства у Закарпатській області, Управління Держземагенства у Мукачівському районі Закарпатської області про надання витягу з державного земельного кадастру на земельну ділянку розташованої за адресою: АДРЕСА_1та зобов'язання звільнити самовільно захопленої земельної ділянки - відмовлено.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що документація із землеустрою на земельну ділянку НОМЕР_3 виготовлена у 1994 році з порушенням Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), що діяла на момент його розробки. При цьому має місце основне порушення, а саме, часткове накладання земельної ділянки АДРЕСА_1 належної ОСОБА_5 на земельну ділянку АДРЕСА_2, належної позивачу.

У суді першої інстанції ОСОБА_5 18 січня 2017 року подала заяву про застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_4

Позивачемвизнається, зокрема у запереченні на апеляційну скаргу, що про оскаржуваний державний акт вона дізналася ще в 2011 році. З позовом ОСОБА_4 звернулася до судуу жовтні 2016 року, тобто, зпропуском трирічногостроку позовної давності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем порушено трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що не пам'ятає коли саме довідалася про порушення свого права

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки про порушення свого права позивач дізналася у 2011 році, а з позовом до суду звернулася у 2016 році.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судового рішення відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_4.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська