Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.11.2023 року у справі №754/12104/20
Постанова КЦС ВП від 18.09.2023 року у справі №754/12104/20
Постанова КЦС ВП від 18.09.2023 року у справі №754/12104/20

Постанова

Іменем України

18 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 754/12104/20-ц

провадження № 61-9060 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кевлар-Групп»;

третя особа - Головне управління Держпраці у Київській області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року

у складі судді Панченко О. М., додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кевлар-Групп» (далі - ТОВ «Кевлар-Групп»), третя особа - Головне Управління Держпраці у Київській області, про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Позовна заява мотивована тим, що з 31 грудня 2018 року по 12 грудня

2019 року він працював начальником охорони у ТОВ «Кевлар-Групп», основним видом діяльності якого є надання охоронних послуг.

До його обов`язків, як начальника охорони, входило: здійснення контролю та організація роботи охоронців ТОВ «Кевлар-Групп» у процесі здійснення охорони Подільсько-Воскресенського мостового переходу під час його будівництва та об`єктів, які знаходяться на ньому; здійснення контролю за охоронцями, включаючи контроль за охайністю зовнішнього вигляду; недопущення до роботи охоронців з ознаками алкогольного або наркотичного сп`яніння; контроль за недопущенням несанкціонованого проникнення на територію охоронюваного об`єкта та вчинення дій по припиненню спроб несанкціонованого проникнення на такий об`єкт, забезпечення дотримання надійного контрольно-пропускного режиму; проведення інструктажів з працівниками охорони з питань пожежної безпеки, з питань охорони праці на робочому місці; вступний інструктаж з питань охорони праці на робочому місці; вступний інструктаж з питань охорони праці. Під час виконання трудових обов`язків він здійснював ведення постових відомостей охоронців, ведення табелю обліку використаного робочого часу охоронців відповідача, звітував перед керівництвом шляхом написання доповідних записок

ОСОБА_1 вказував, що при прийомі на роботу йому було надано перелік документів в одному екземплярі без підпису відповідача, які він мав заповнити та залишити у ТОВ «Кевлар-Групп». Одними з таких документів були заяви про прийняття на роботу та про звільнення без дати, згода на обробку персональних даних, письмове підтвердження відсутності кримінальних справ. Трудовий договір він не підписував, так як йому повідомили про те, що буде підписаний пізніше. Обумовлений сторонами розмір заробітної плати складав 12 000 грн, графік роботи з 07.30 год до 16.30 год, п`ять днів на тиждень. Грошові кошти, як заробітна плата, виплачувалися йому на банківську картку через бухгалтера ТОВ «Кевлар-Групп» - ОСОБА_2 .

Через наявну заборгованість по заробітній платі він звільнився та попросив занести до його трудової книжки запис про прийняття на роботу та звільнення, здійснити остаточний перерахунок заробітної плати, але відповідач відмовився, посилаючись на відсутність трудових правовідносин між ними.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт трудових відносин з ТОВ «Кевлар-Групп» на посаді начальника охорони

з 31 грудня 2018 року до 12 грудня 2019 року включно; зобов`язати директора ТОВ «Кевлар-Групп» внести до його трудової книжки записи про прийняття на роботу на посаду начальника охорони з 31 грудня 2018 року та про звільнення з вказаної за власним бажанням з 12 грудня 2019 року; стягнути з

ТОВ «Кевлар-Групп» заробітну плату з 31 грудня 2018 року по

12 грудня 2019 року, виходячи з середньої заробітної плати по м. Києву у сумі 127 032 грн з урахуванням утримання належних податків та зборів

у розмірі 102 291,30 грн, компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати з дати звільнення по день ухвалення судового рішення, виходячи з розміру середньоденного заробітку 552,26 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року заяву представника ТОВ «Кевлар-Групп» - Кормушиної О. І. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кевлар-Групп» витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у розмірі

16 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із недоведеності факту існування трудових відносин та укладення трудового договору між сторонами, що унеможливлює задоволення позовних вимог про зобов`язання директора товариства внести до трудової книжки позивача записи про прийняття та звільнення з роботи. Позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, тому суд відмовив

у їх задоволенні. Суд посилався на відповідну судову практику Верховного Суду.

Додаткове судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при ухваленні судового рішення по суті справи не було вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Кевлар-Групп», які підтверджені належними доказами, що є підставою для ухвалення додаткового судового рішення та стягнення вказаних судових витрат.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. РішенняДеснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1

не довів належними та допустимими доказами обставини перебування

у трудових відносинах з ТОВ «Кевлар-Групп», оскільки не надано, зокрема, заяви про прийняття на роботу, надання документу, що посвідчує особу, та трудової книжки, винесення ТОВ «Кевлар-Групп» наказу при прийняття на роботу на певну посаду, а також виплати заробітної плати. Крім того,

не встановлено виконання позивачем трудових функцій у ТОВ «Кевлар-Групп», підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім позивачу умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу позивачем провадилася робота у товаристві. При цьому посилався на відповідну практику Верховного Суду.

Також ОСОБА_1 не довів, що заявлена відповідачем сума витрат на правничу допомогу є завищеною або не відповідає умовам договору про надання правничої допомоги. Суд урахував предмет спору, необхідність збору доказів на підтвердження своєї позиції, складність та тривалість справи, визначений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу відповідає вимогам розумності та є співмірним до витраченого адвокатом часу для надання правничої допомоги та складності справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що для встановлення факту укладення трудового договору, необхідно відступити від висновків Верховного Суду, на які у своїх рішеннях посилалися суд першої та суд апеляційної інстанцій, якими було визначено виключний перелік доказів на підтвердження фактичного укладення трудового договору (подання паспорта, трудової книжки, документа про освіту) та встановлювати факт наявності або відсутності вказаного правочину, виконання особою роботи, оплати праці на підставі всіх доказів, наявних у матеріалах справи із наданням їм належної оцінки.

Не всі роботодавці є відповідальними та зацікавленими у належному оформленні трудових відносин з працівниками. Наявність штатного розпису

з визначеною посадою та особою, яка офіційно працевлаштована на цю посаду, наявність табелів обліку робочого часу з офіційно працевлаштованими особами, наявність відомостей про нарахування заробітної плати з такими особами, не може свідчити про те, що роботодавець не використовує працю осіб, з якими належним чином не укладає трудових відносин.

Суди при вирішенні спору не врахували концепцію прихованого працевлаштування. Однією з підстав для застосування вказаної концепції

є труднощі встановлення факту існування трудових відносин у ситуаціях, коли відповідні права й зобов`язання зацікавлених сторін не зрозумілі, робляться спроби замаскувати трудові відносини або у правовій базі чи у її тлумаченні і застосуванні є невідповідності чи обмеження. Визнаючи також, що такий захист має бути доступним для всіх, особливо для уразливих працівників і спиратися на законодавство, яке є ефективним, дієвим і всеосяжним, швидко приносить результати і заохочує добровільне дотримання.

Також вказував, що судами неналежно досліджено докази у справі, що призвело до неправильного вирішення спору

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «Кевлар-Групп» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

ОСОБА_1 працював до 31 грудня 2018 року начальником охорони, але у іншому охоронному підприємству, яке співпрацювало з приватним акціонерним товариством «Завод» «Кузня на Рибальському» і надавало послуги з охорони Подільсько-Воскресенського мостового переходу.

ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Кевлар-Групп» з проханням працевлаштування, проте йому було відмовлено. Посвідчення начальника охорони ТОВ «Кевлар-Групп», видане на ім`я ОСОБА_1 не відповідає затвердженій формі печатки товариства. Дивним є те, що з цим позовом позивач звернувся до суду майже через рік після того як, на його думку, він звільнився та йому не була виплачена заробітна плата. Цей момент співпадає з судовими спорами між ТОВ «Кевлар-Групп» та приватним акціонерним товариством «Завод «Кузня на Рибальському» щодо стягнення заборгованості по оплаті за надані охоронні послуги, у тому числі і об`єкту Подільсько-Воскресенського мостового переходу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 просив встановити факт його перебування у трудових відносинах з ТОВ «Кевлар-Групп» у період з 31 грудня 2018 року по 12 грудня 2019 року, зобов`язати директора ТОВ «Кевлар-Групп» внести у його трудову книжку відповідні записи про прийняття та про звільнення з роботи, стягнути невиплачену заробітну плату.

На підтвердження обставин прийняття на роботу ОСОБА_1 у

ТОВ «Кевлар-Групп» і фактичного допуску до роботи надав копію посвідчення № 18, виданого 02 січня 2019 року, де зазначено його посаду як начальник охорони, бланки заяви про звільнення його з посади, підтвердження, що відносно нього судами України не приймалися рішення про обмеження його чи про заборону йому здійснювати обов`язки з охоронної діяльності, а також про обмеження його дієздатності чи про визнання його недієздатним, згоди на збір та обробку персональних даних, які були надані йому представником товариства при влаштуванні на роботу, копії постових відомостей товариства, табелів обліку робочого час у працівників товариства, які він особисто заповнював, копії доповідних записок позивача, копії журналів з реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки товариства, з питань охорони праці на робочому місці, реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці на робочому місці. Копії журналів, табелів обліку використання робочого часу та постових відомостей позивач завірив власним підписом «згідно з оригіналом».

Згідно з ліцензії серії АЕ №262539 ТОВ «Кевлар-Групп» має вид діяльності - надання послуг з охорони власності та громадян, має ідентифікаційний код юридичної особи 38595119 (том 1, а. с. 9).

Відповідно до наказів директора ТОВ «Кевлар-Групп» від 05 листопада

2018 року та від 21 серпня 2018 року про прийняття на роботу,

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було прийнято на посаду начальника охорони (том 1, а. с. 111, 113).

Згідно з наказами ТОВ «Кевлар-Групп» від 23 жовтня 2018 року та

від 26 грудня 2018 року затверджено і внесено в дію з 05 листопада 2018 року та, відповідно, затверджено і внесено в дію з 01 січня 2019 року новий штатний розпис в якому наявна одна посада начальника охорони (том 1,

а. с. 77-80).

З відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам

ТОВ «Кевлар-Групп» у період часу з 2018 року по 2019 рік (том 1, а. с. 81-108) та з табелів обліку використання робочого часу за вказаний період (том 1,

а. с. 114-151) прізвище ОСОБА_1 відсутнє.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині другій статті 2 КЗпП України зазначено, що працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Отже, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документа про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на ці положення позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від:

06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц, 13 квітня 2020 року у справі

№ 344/2293/19, 24 листопада 2021 року у справі №361/3422/19, від 16 червня 2022 року у справі № 638/16444/19, 08 вересня 2023 року у справі

№ 132/1587/22.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, встановив фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_1 у встановленні факту перебування у трудових відносинах з відповідачем. Крім того, за період з

2018 року по 2019 року у ТОВ «Кевлар-Групп» була передбачена лише одна штатна одиниця за посадою начальника охорони, яку займала інша особа. Оскільки позовні вимоги про зобов`язання внести до трудової книжки запис про прийняття на роботу та про звільнення, стягнення заробітної плати

є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні цих вимог.

При цьому, судами не встановлено, що ОСОБА_1 виконував обов`язки начальника охорони у ТОВ «Кевлар-Групп» та підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, встановленого відповідачем.

Посилання у касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, не заслуговують на увагу, оскільки наведені заявником аргументи для відступлення від зазначених правових висновків

є необґрунтованими. У зв`язку з цим є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що у зазначених постановах Верховного Суду вказівки на вичерпний перелік доказів, які мають встановлювати факт наявності трудових відносин. У них не зазначено того, що це є вичерпний перелік доказів для цієї категорії справ.

Крім того, відповідно до частин першої-другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних

у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання ОСОБА_1 про те, що йому було видано посвідчення начальника охорони, яке засвідчено печаткою та відповідає затвердженій

ТОВ «Кевлар-Групп» формі, за яким йому було надано доступ на закриту охоронну територію і фактично надано доступ до виконання обов`язків,

є безпідставні, оскільки відбиток печатки не відповідає затвердженій наказом директора товариства формі (том 2, а. с. 5, 6).

Також є безпідставним посилання про отримання заробітної плати від ОСОБА_2 , яка начебто працювала бухгалтером у ТОВ «Кевлар-Групп», так як зазначена особа не перебувала у 2019 році у трудових відносинах з

ТОВ «Кевлар-Групп», а надавала послуги товариству відповідно до умов договору від 01 квітня 2017 року про надання комбінованих офісних адміністративних послуг, консультування з питань комерційної діяльності та послуг у сфері бухгалтерського обліку (том 2, а. с. 110)

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди при вирішенні спору не врахували концепцію прихованого працевлаштування, є безпідставні.

У встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини», у яких зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати:

- той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу;

- періодичну виплату винагороди працівникові;

- той факт, що дана винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.

Встановлення вищевказаних обставин у сукупності може свідчити про наявність трудових відносин, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували взаємовідносини між ТОВ «Кевлар-Групп» та ОСОБА_1 , як такі, що ґрунтуються на трудовому договорі, у матеріалах справи відсутні.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо додаткового судового рішення

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За результатами розгляду справи, відповідно до пункту 2 частин другої, третьої статті 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Звертаючись до суду з клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення, ТОВ «Кевлар-Групп» на підтвердження понесених витрат надано платіжне доручення № 4426 від 13 жовтня 2022 на суму 16 000 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09 лютого 2023 року.

Установивши, що ТОВ «Кевлар-Групп» понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн і цей розмір підтверджено документально та є таким, що відповідає принципу співмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу до складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг

та виконаних робіт, обґрунтованості понесених витрат, суд першої інстанції,

з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано стягнув такі витрати

з позивача на користь відповідача.

При цьому, доводів по суті заявленого питання касаційна скарга

ОСОБА_1 не містить, хоча заявник просить скасувати додаткове судове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої, додаткове рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року, додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року

залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник