Історія справи

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-6575/10

провадження № 61-39625св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс»,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Храпка В. Д.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 355 430,97 грн.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 06 травня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 задоволено, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Депт Фінанс» звернулось до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ «ФК «Депт Фінанс» звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Депт Фінанс» повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.

У касаційній скарзі ТОВ ФК «Депт Фінанс», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є незаконною, оскільки в розумінні положень статті 353 ЦПК України зокрема, можуть бути оскаржені окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження (пункт 28 частини першої), що надає можливість апеляційного оскарження як ухвали про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження так і ухвали суду про відмову у задоволенні такої заяви.

20 липня 2018 року суддею Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі 2-6575/10 за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс», заінтересовані особи: ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_4, про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року справу за вищезазначеною заявою призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У статті 353 ЦПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Пунктом 28 частини 1 статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України, зазначив про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на таке.

Так, Рішеннями Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року N 12-рп/2010, від 8 липня 2010 року N 18-рп/2010 надано офіційне тлумачення пунктів 2, 12, 18 частини 1 статті 293 ЦПК України 2004 року. Ухвалюючи вищезазначені рішення, Конституційний Суд України виходив із того, що згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

Стаття 353 ЦПК України не містить такої заборони, а тому апеляційна скарга ТОВ «ФК «Депт Фінанс» на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правомірно подана до апеляційного суду.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже з викладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Також у низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Так, у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У зв'язку з наведеним висновок суду про повернення апеляційної скарги ТОВ «ФК «Депт Фінанс» не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущення тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, оспорювана в касаційному порядку ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 13 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак Г. І. Усик