Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.07.2024 року у справі №201/12349/18
Постанова КЦС ВП від 17.08.2022 року у справі №201/12349/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 201/12349/18

провадження № 61-4861св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колошина Вадима Петровича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 рокуу складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2018 року публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 218,9 кв. м, житловою 130,7 кв. м, яка належить на праві власності новому власнику ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Биковою І. В. від 08 грудня 2015 року за реєстровим 1286, витяг № 139888922 від 02 жовтня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 227454612101 та номер запису про право власності 12420664), зареєстрований 08 грудня 2015 року державним реєстратором приватним нотаріусом Биковою І. В. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26862217, шляхом реалізації з публічних торгів за початковою ціною в розмірі 2 476 196,00 грн, яка визначена пунктом 1.2 іпотечного договору як заставна вартість предмета іпотеки на момент укладення договору в рахунок погашення безнадійної заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Платинум Банк» за договором про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 від 04 червня 2007 року, в сумі 334 420,27 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає суму в розмірі 9 434 891,06 грн.

2. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня

2023 року замінено позивача в справі про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат та замість ПАТ «Платинум Банк» залучено в якості позивача (нового кредитора, правонаступника) товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2023 року у складі судді Антонюка О. А. закрито провадження у справі.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку із наявністю набравшого законної сили рішення суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав.

6. Також суд зазначав, що цивільна справа №201/87/22 є більш охоплюючою по сторонам, вимогам, правовідносинам і саме її розглядом буде вирішено вказаний спір сторін по суті в повному обсязі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом позову у справі №201/12349/18 є звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру за АДРЕСА_1 , загальною площею

218,9 кв. м, житловою - 130,7 кв. м, яка належить на праві власності новому власнику ОСОБА_1 .

9. Разом з тим, предметом позову у справі №201/87/22 крім звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру

АДРЕСА_1 , є ще декілька вимог, а саме: визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного 05 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , пов`язаного із відчуженням квартири

АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , власниками яких є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були утворені в результаті незаконного поділу предмета іпотеки; визнання за іпотекодержателем ТОВ «Вердикт капітал» права на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , іпотекодавцем якого являється ОСОБА_1 .

10. Крім того, місцевий суд не звернув увагу, що сторони у справі №201/12349/18 та справі №201/87/22 не є повністю тотожними.

11. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував наведені обставини, з огляду на що зробив передчасний висновок про закриття провадження в справі, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до правосуддя.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Колошина В. П. на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. В уточненій касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня

2024 року, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2023 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до

ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити в силі, позов в іншій частині передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

16. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував тотожність підстав та предмету спору, а також сторін цієї справи зі справою № 201/87/22, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 705/2978/22.

17. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував існування трьох цивільних справ, які засновані на тому самому договорі іпотеки

№ 43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року, по двом з яких вже винесені рішення. Вважає, що позивач третій раз звертається з подібним позовом відносно того самого майна на підставі того самого договору іпотеки.

18. Чинне процесуальне законодавство України не дозволяє подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є постановлене судове рішення, адже це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених рішеннями суду, які набрали законної сили. Повторне звернення з тими самими вимогами, з тих самих підстав свідчитиме про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

19. Таким чином, враховуючи наявність рішення суду, яке набрало законної сили, за результатами розгляду позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, та факт тотожності такої вимоги вимогам, що є предметом розгляду в даній справі, провадження з зазначеного питання має бути закрито.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. У травні 2024 року ТОВ «Вердикт Капітал» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм процесуального права, і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. У справі, що переглядається, сторонами є позивач ТОВ « Вердикт Капітал», відповідач ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

22. Даний позов обґрунтований тим, що 04 червня 2007 року між ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого є ЗАТ «Хоум Кредіт Банк», правонаступником якого є ВАТ «Хоум Кредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Хоум Кредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Восток», і ОСОБА_4 укладено договір про надання кредитної лінії №43.840.07.03 з лімітом кредитування 408 613,00 дол. США. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ «Агробанк» і ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №43.840.07.03.1, згідно з пунктом 1.2 якого предметом договору є квартира АДРЕСА_4 . В подальшому право вимоги за договором про надання кредитної лінії №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року та іпотечним договором №43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року було передане новому кредитору згідно з договором відступлення права вимоги №20110712/1-Г від 12 липня 2011 року та договором відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 12 липня 2011 року, що укладені між ПАТ «Банк Восток» та ПАТ «Платинум Банк». У зв`язку з неналежним виконанням умов, визначених договором про надання кредитної лінії №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року, ПАТ «Платинум Банк» 10 серпня 2012 року звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з відповідним позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

23. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2013 року у справі № 175/3902/13-ц за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 та самостійними вимогами третьої особи ОСОБА_2 , що розглядалась паралельно в Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області, було визнано розірваним Іпотечний договір №43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року та виключено запис про іпотеку зареєстрований за №11925032 від 05 грудня

2011 року з Державного реєстру іпотек стосовно квартири

АДРЕСА_5 , іпотекодержателем якої є новий кредитор ПАТ «Платинум Банк».

24. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Платинум Банк» звернувся до апеляційного суду Дніпропетровської області з відповідною апеляційною скаргою.

25. Водночас ОСОБА_2 отримала рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2013 року з відміткою, що набрало законної сили, та звернулася до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, яка на підставі вказаного рішення, 29 листопада 2013 року вилучила запис про обтяження нерухомого майна іпотекою стосовно квартири АДРЕСА_1 . Того ж дня,

ОСОБА_2 здійснила продаж вказаної вище квартири шляхом укладення договору купівлі-продажу з гр. ОСОБА_3 .

26. В свою чергу ОСОБА_3 07 лютого 2014 року передала квартиру за №81 в іпотеку третій особі згідно договору іпотеки від 07 лютого 2014 року, реєстраційний № 216 , в якості виконання зобов`язання в розмірі 3 000 000,00 грн.

27. За таких обставин на квартиру за

АДРЕСА_1 , було ряд обтяжень, серед яких заборона на нерухоме майно та іпотека.

28. За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 349775009 від 14 грудня 2015 року зазначається, що нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , іпотекодержателем якої є ПАТ «Платинум Банк», 08 грудня 2015 року була вдруге реалізована. Відчуження вказаного нерухомого майна відбулось шляхом укладення 08 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Биковою І. В. серія та номер 1286 на бланках №785752, 785753.

29. Таким чином, отримавши у власність спірне нерухоме майно, що є предметом іпотеки, ОСОБА_1 автоматично набув статусу іпотекодавця, у зв`язку з чим має всі його права і несе всі його зобов`язання за іпотечним договором, у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

30. Крім того, позивач вважав, що черговий власник нерухомого майна

ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем.

31. Заборгованість за кредитним договором №43.840.07.03 від 28 грудня

2012 року відповідно до рішення банку від 15 квітня 2014 року в сумі

334 420,27 доларів США визнана безнадійною, в зв`язку з чим нарахування відсотків та пені припинено. Станом на 02 жовтня 2018 року заборгованість в сумі 334 420,27 доларів США обліковується на рахунку безнадійної заборгованості. Всього борг за кредитним договором №43.840.07.03 від 28 грудня 2012 року станом на 02 жовтня 2018 року за курсом НБУ на дату розрахунку складає 9 434 891,06 грн. Загальна початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації встановлюється в розмірі - 2 476 196,00 грн.

32. З огляду на вказане позивач у цій справі просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за АДРЕСА_1 , загальною площею 218,9 кв. м, житловою - 130,7 кв. м, яка належить на праві власності новому власнику ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Биковою І. В. від 08 грудня 2015 року за реєстровим №1286, витягом №139888922 від 02 жовтня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрований 08 грудня 2015 року державним реєстратором приватним нотаріусом Биковою І. В., згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26862217, шляхом реалізації з публічних торгів за початковою ціною в розмірі - 2 476 196,00 грн, яка визначена пунктом 1.2 іпотечного договору, як заставна вартість предмета іпотеки на момент укладення договору, в рахунок погашення безнадійної заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Платинум Банк» за договором про надання кредитної лінії №43.840.07.03 від 04 червня 2007 року в сумі - 334 420,27 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає суму в розмірі - 9 434 891,06 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі - 41 768,70 грн.

33. Також матеріалами справи встановлено, що у цивільній справі

№ 201/87/22 позивачем є ТОВ «Вердікт Капітал», відповідачі: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , в особі законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Управління служба у справах дітей Собороного району у м. Дніпрі ради.

34. Звертаючись до суду з позовом у справі № 201/87/22, позивач посилався на те, що 04 червня 2007 року між ЗАТ «Агробанк» і ОСОБА_4 було укладено договір про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 з лімітом кредитування у розмірі 408 613,00 дол. США. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ «Агробанк» і ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 43.840.07.03.1, на підставі якого в іпотеку передано квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_1 .

35. У подальшому первісний кредитор ЗАТ «Агробанк» був замінений на ПАТ «Платинум Банк».

36. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, 10 серпня 2012 року ПАТ «Платинум Банк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до іпотекодавця ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 201/405/2013), а також з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (справа

№ 175/3902/13-ц). Зазначені позови були задоволені, з боржника стягнуто суму заборгованості та звернуто стягнення на предмет іпотеки. Водночас, також було задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_2 у частині розірвання договору іпотеки та виключення запису про іпотеку з реєстру іпотек, яке в подальшому скасоване в частині припинення іпотеки.

37. Товариство зазначало, що у проміжок часу між винесенням судом першої інстанції рішення та його скасуванням судом апеляційної інстанції іпотекодавець ОСОБА_2 , з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки, внесла відомості про припинення іпотеки до відповідного реєстру, а в подальшому відчужила квартиру третій особі. Спірна квартира відчужувалася декілька разів, останнім власником квартири став

ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ПАТ «Платинум Банк» у 2018 році звернувся вже до ОСОБА_1 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа

№ 201/12349/18), на забезпечення якого судом відмовлено, що потягло за собою відчуження ОСОБА_1 вказаної квартири за безвідплатним договором дарування від 05 червня 2020 року на користь дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_6 та поділу квартири на два окремі об`єкти нерухомого майна.

38. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року у справі № 201/12349/18 замінено позивача ПАТ «Платинум Банк» на нового кредитора, правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал», як позивача у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із запровадженням ліквідаційної процедури Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Платинум Банк».

39. Враховуючи те, що правочини щодо відчуження предмета іпотеки, а також його поділ вчинені без згоди іпотекодержателя, то в силу положень статті 12 Закону України «Про іпотеку» договір дарування від 05 червня 2020 року має бути визнаний судом недійсним.

40. Посилався позивач на те, що єдиним можливим належним способом захисту порушених його прав, як іпотекодержателя, є визнання права на предмет іпотеки та звернення на нього стягнення.

41. Ураховуючи наведене, ТОВ «Вердикт Капітал» просило суд: визнати недійсним договір дарування квартири, укладений 05 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , пов`язаний із відчуженням квартири АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 ,

АДРЕСА_3 , власниками яких є ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , які були утворені в результаті незаконного поділу предмета іпотеки; визнати за іпотекодержателем ТОВ «Вердикт Капітал» право на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , іпотекодавцем якого є ОСОБА_1 ; в рахунок погашення забезпеченої предметом іпотеки заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором, яка встановлена рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/3902/13-ц, звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

42. У справі №201/87/22 рішенням Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено.

43. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено.

44. Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційні скарги ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року скасовано, залишено в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

45. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

48. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

49. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

50. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

51. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

52. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

53. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

54. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

55. У той же час повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

56. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

57. Жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання і нового вирішення справи.

58. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

59. Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

60. Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

61. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

62. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

63. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

64. У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

65. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

66. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

67. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

68. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28 липня

2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі

№ 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21, від 31 січня

2022 року у справі № 569/9506/21, від 07 вересня 2023 року у справі

№ 750/9187/22, від 17 квітня 2024 року у справі № 669/417/22.

69. Отже, для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

70. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою.

71. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

72. У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

73. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, апеляційний суд правильно зазначив, що у справах № 201/87/22 та №201/12349/18 різні як предмети позовів, сторони у справах, так і підстави позовів.

74. Так, предметом позову у справі №201/12349/18 є звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру за АДРЕСА_1 , загальною площею 218,9 кв. м, житловою - 130,7 кв. м, яка належить на праві власності новому власнику ОСОБА_1 , шляхом реалізації з публічних торгів за початковою ціною в розмірі 2 476 196,00 грн, яка визначена пунктом 1.2 іпотечного договору, як заставна вартість предмета іпотеки на момент укладення договору в рахунок погашення безнадійної заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Платинум Банк» за договором про надання кредитної лінії № 43.840.07.03 від 04 червня

2007 року, в сумі 334 420,27 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає суму в розмірі 9 434 891,06 грн.

75. Разом з тим, предметом позову у справі №201/87/22, крім звернення стягнення на предмет іпотеки до нових власників: ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , є ще декілька вимог, а саме: визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного 05 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , пов`язаного із відчуженням квартири

АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 ,

АДРЕСА_3 , власниками яких є ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , які були утворені в результаті незаконного поділу предмета іпотеки; визнання за іпотекодержателем ТОВ «Вердикт капітал» права на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , іпотекодавцем якого є ОСОБА_1 .

76. Також з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з цим позовом у 2018 році позивач мотивував його іншими підставами, ніж звертаючись у грудні 2021 року до суду з позовом у справі №201/87/22.

77. Таким чином, розгляд справи №201/87/22 по суті позовних вимог не має наслідком закриття провадження у цій справі №201/12349/18, яка розглядається судами попередніх інстанцій з 2018 року, оскільки у вказаних справах сторони, підстави та предмети позовів не є тотожними, як зокрема й фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

78. Сам факт дослідження судами у різних справах одного й того самого договору іпотеки №43.840.07.03.1 від 04 червня 2007 року, враховуючи, що у цих справах сторони, підстави та предмети позовів не є тотожними, не є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

79. Зважаючи на вищевикладене доводи касаційної скарги про наявність рішення суду, яке набрало законної сили, за результатами розгляду позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, та факт тотожності такої вимоги вимогам, що є предметом розгляду в даній справі, у зв`язку із чим провадження з зазначеного питання має бути закрито, є безпідставними.

80. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 705/2978/22, на яку посилався заявник у касаційній скарзі.

81. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленим судовим рішенням, законність та обґрунтованість якого доводами касаційної скарги не спростована.

82. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

83. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колошина Вадима Петровича залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович