Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.04.2025 року у справі №280/1099/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 280/1099/19

провадження № 61-14243св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою адвоката Опанасюка Сергія Павловича як представника ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2024 року у складі судді Василенка Р. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Борисюка Р. М., Павицької Т.М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2018 року № ZRH0GA0040300001 у розмірі 907 423,81 грн.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 31 травня 2018 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZRH0GA0040300001, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в розмірі 915 400,00 грн на термін до 31 травня 2023 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, що встановлені кредитним договором. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 06 листопада 2020 року утворилась заборгованість у сумі 907 423,81 грн, яка складається: 873 937,44 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 33 486,37 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 01 вересня до 06 листопада 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Коростишівський районний суд Житомирської області рішенням від 04 березня 2024 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2018 року № ZRH0GA0040300001 у розмірі 907 423,81 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 873 937,44 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 01 вересня 2020 року до 06 листопада 2020 року - 33 486,37 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала умови кредитного договору, в результаті чого станом на 06 листопада 2020 рокувиникла заборгованість у сумі 907 423,81 грн. Відповідач розмір заборгованості не спростувала.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Житомирський апеляційний суд постановою від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Опанасюка С. П. залишив без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Опанасюк С. П. як представник ОСОБА_1 проситьскасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, від 16 червня 2021року у справі № 190/1711/14-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 705/2045/16-ц, від 04 червня 2020 року у справі № 686/6264/18, від 27 липня 2020 року у справі № 621/1255/17, від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18; суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд ухвалив рішення на підставі неналежних доказів.

Позивач не надав оригіналів витребуваних судом документів, зокрема: іпотечного договору, первинних документів, що підтверджують відкриття рахунка та реальне надання коштів відповідачу. Також позивач не надав доказів, з яких безспірно можливо встановити розміри щомісячних платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної відсоткової ставки, доказів відкриття рахунків.

Суд першої інстанції призначив судову економічну експертизу, але ухвала суду була залишена без виконання. Суд здійснив розгляд справи без перевірки правильності розрахунку суми, яку позивач просить стягнути.

У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Адаменко Т. С. як представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на касаційну скаргу, мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.

Відповідач не надав доказів на спростування наявної заборгованості та її розміру, власних розрахунків не навів. Відповідач не здійснила оплати за проведення судової економічної експертизи, яку вона просила призначити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 травня 2018 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № ZRH0GA0040300001 у формі строкового кредиту на споживчі цілі під заставу нерухомості, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 915 400,00 гривень зі сплатою за користування кредитом 20,9% річних, що діє протягом усього часу кредиту з дня його підписання та кінцевим терміном повернення 31 травня 2023 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається під заставу нерухомості, а саме: будинку загальною площею 193,3 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, та земельної ділянки площею 0,0936 га (кадастровий номер 1822510100:01:009:0550) за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.5 договору передбачено, що детальний розпис загальної вартості платежів за цим договором, що включає в себе суму щомісячних платежів з повернення кредиту, відсотків, інших супутніх платежів і розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної відсоткової ставки, визначається цим договором та додатком № 1 до цього договору.

Кредит надається шляхом зарахування кредитором коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у кредитора (пункт. 2.2 договору).

Позичальник зобов?язується до 31 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору місяця, здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки за користування кредитом, ануїтетними платежами в розмірі зазначеному відповідно до графіка погашення кредиту шляхом зарахування на рахунок № НОМЕР_2 відкритий у кредитора (пункт. 2.3 договору).

Пунктами 2.3, 2.4 договору визначено порядок повернення кредиту та нарахованих відсотків.

У пункті 2.5 договору сторони погодили черговість виконання зобов`язань за договором при надходженні від позичальника коштів.

У разі несплати позичальником чергового платежу у строки та в сумі, які визначені цим договором, сума такого платежу вважається простроченою заборгованістю встановленому у п 1.1.1 цього договору з дати його підписання.

У додатку № 1 від 31 травня 2018 року до цього договору сторони узгодили графік сплати кредитних коштів, визначили розмір відсотків, який обраховано до 31 травня 2023 року.

На забезпечення зобов`язань за кредитним договором № ZRH0GA0040300001 31 травня 2018 року строни уклали договір іпотеки № ZRH0GA0040300001/1, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок на АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,0936 га, кадастровий номер 1822510100:01:009:0550, за цією ж адресою, які належить їй на праві власності. Загальна вартість предмету іпотеки становить 1 991 600,00 грн.

Відповідно до меморіального ордера від 31 травня 2018 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти згідно з договором № ZRH0GA0040300001 у розмірі 915 400,00грн шляхом їх зарахування на відкритий картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк».

Відповідач частково виконала свої зобов`язання за кредитом у сумі 201 577,64 грн, які були зараховані при погашенні відсотків та заборгованості по тілу кредиту.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 06 листопада 2020 року загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 873 937,44 грн, загальний залишок заборгованості за процентами за період з 01 вересня до 06 листопада 2020 року становить 33 486,37 грн, що разом становить 907 423,81 грн. З наведеного розрахунку вбачається, зокрема, застосування ставки у розмірі 20,90 %.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2023 року задоволено клопотання позивача і призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвала суду про призначення експертизи від 03 квітня 2023 року залишена без виконання у зв`язку з нездійсненням її оплати відповідачем (повідомлення директора КНДІСЕ Олександра Рувіна від 30 серпня2023 року № 12715/6570-4-23/72).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Звертаючись до суду з цим позовом, банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2018 року № ZRH0GA0040300001 у розмірі 907 423,81 грн.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Натомість боржник не позбавлений права спростувати зазначені у виписці операції, надавши суду відповідні розрахункові документи.

З обставин цієї справи відомо, що кредит надавався позивачу шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, відкритий у банку.

Отже, наявні у матеріалах справи виписки з рахунків та розрахунок кредитної заборгованості, що надані банком, є належними доказами наявності заборгованості позичальника.

Встановивши, що банк надав докази на підтвердження видачі ОСОБА_1 кредиту, а відповідач неналежним чином виконувала умови кредитного договору, будь-яких доказів на спростування факту отримання кредитних коштів і розміру заборгованості не надала, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвала суду про призначення судової економічної експертизи була залишена без виконання, не заслуговують на увагу, оскільки її невиконання обумовлено відсутністю оплати за її проведення, яку мав здійснити саме скаржник.

Інші аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи, висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які, на думку заявника, встановлені судом неправильно, та необхідності переоцінки обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з нормами статті 400 ЦПК України.

Висновки апеляційного суду з урахуванням встановлених фактичних обставин справи не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Опанасюка Сергія Павловича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов