Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2019 року у справі №161/1122/19

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 161/1122/19

провадження № 61-18786св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Грибан Жанною Володимирівною, на постанову Волинського апеляційного суду в складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л.

Я. від 05 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14 вересня 1995 року сторони уклали шлюб, у період якого у сторін народились діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаємопорозуміння, на теперішній час сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини між ними припинені. Подальше спільне життя, збереження шлюбу та примирення є неможливе і суперечить їх інтересам. За час шлюбу подружжям спільно набуто Ѕ частину будинку згідно договору купівлі-продажу від 04 вересня 2001 року, яке в результаті проведених реконструкцій та прибудов відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 грудня 2012 року складається з: житлового будинку А-2, загальною площею 94,9 кв. м., житловою площею 62 кв. м. ; літньої кухні Б-1; прибудови б; погреба з шийкою б1; вбиральні В; огорожі 1. Вказане спільно нажите майно - Ѕ частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за відповідачем. Зазначене спільне майно є спільною сумісною власністю та підлягає поділу між сторонами в рівних частках.

Просить суд розірвати шлюб та припинити право спільної сумісної власності шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по ј частці за кожним в Ѕ частині житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку А-2, загальною площею 94,9 кв. м., житловою площею 62 кв. м. ; літньої кухні Б-1; прибудови б; погреба з шийкою б1; вбиральні В; огорожі 1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2019 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 14 вересня 1995 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 1133 - розірвано. Припинено право спільної сумісної власності шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по ј частці за кожним в Ѕ частці житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку А-2, загальною площею 94,9 кв. м., житловою площею 62 кв. м. ; літньої кухні Б-1; прибудови б; погреба з шийкою б 1; вбиральні В; огорожі 1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частина житлового будинку, яка є предметом спору набута подружжям під час перебування у шлюбі, а тому є їхнім спільним майном та підлягає поділу між ними в рівних частинах, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно не спростована відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки спірна частина домоволодіння не виділена в натурі, визначенні частки у майні подружжя може вплинути на права та обов'язки співвласника іншої частини цього домоволодіння ОСОБА_5, яка до участі у справі не залучена.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначену постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в частині розподілу спірного будинку.

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо розміру часток в праві спільної сумісної власності подружжя. На час перебування у шлюбі нами придбана 1\2 частина будинку, вимог про поділ будинку в натурі тощо, так, щоб це зачіпляло інтереси та права іншого власника іншої частки будинку, не заявлено.

Судові рішення в частині вимог про розірвання шлюбу до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2019 відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 161/1122/19 з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 14 вересня 1995 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 1133.

ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 04 вересня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцької державної нотаріальної контори № 1 Шкльодою Я. А. за реєстраційним номером 1-1721,17 грудня 2002 року, придбала Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, житловою площею 43,2 кв. м.

Біля будинку розташовані: літня кухня Б-1, вбиральня В, огорожа, вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано ВО БТІ в реєстровій книзі № 35 за реєстраційним номером 5454 та видано реєстраційне посвідчення серії ЮФ № 08428.

У результаті проведених реконструкцій та добудов до придбаного будинку на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 21 листопада 2012 року № 783-1 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1\2 частки на нерухоме майно: житловий будинок А-2, загальною площею 94,9 кв. м., житловою площею 62,8 кв. м., літня кухня Б-1; прибудова б; погріб з шийкою б1; вбиральня В; огорожа 1, та видано свідоцтво про право власності, зареєстроване в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно 18 грудня 2012 за реєстр. № 38498938.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, подану адвокатом Грибан Ж.

В., на постанову Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 22 КпШС України (в редакції, який діяв на час придбання квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно із частиною першою статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із статтею 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Отже, визнаючи право особистої приватної власності одного з подружжя на майно, суд повинен установити той факт, що джерелом його набуття були особисті кошти цієї особи. Такі обставини підлягають доведенню.

За таких обставин, встановивши, що частина будинку набута подружжям за час шлюбу і презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу відповідачем не спростована, місцевий суд зробив правильний висновок про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, місцевий суд обгрунтовано визначив частки подружжя у нерухомому майні, яке придбане ними під час шлюбу.

Визначення частки за кожним із колишнього подружжя у спільному сумісному майні не зачепляє права та інтереси іншого власника частки будинку, оскільки його частка, як і частка колишнього подружжя залишиється незмінною, вимог про поділ будинку в натурі в межах цієї справи не було.

За таких обставин помилковим є висновок апеляційного суду про те, що виниклий спір між подружжям щодо визначення часток між ними в межах придбаної в період шлюбу 1/2 частки будинку, порушує права співвласниці іншої 1/2 частки будинковолодіння, тому з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з огляду на порушення прав не залученої до участі у справі ОСОБА_5 погодитись неможливо.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Грибан Жанною Володимирівною, задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя скасувати та залишити в цій частині в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун