Історія справи

Ухвала ВП ВС від 05.11.2019 року у справі №606/969/17
Ухвала КЦС ВП від 03.04.2018 року у справі №606/969/17

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 606/969/17

провадження № 61-7814св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Тернопільська обласна державна адміністрація,

третя особа - приватне підприємство "Гарт Плюс",

позивач - приватне підприємство "Гарт Плюс",

відповідачі: Тернопільська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги приватного підприємства "Гарт Плюс"

на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року в складі судді Ромазан Л. С. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року в складі колегії суддів:

Ходоровського М. В., Щавурської Н. Б., Загорського О. О.,

на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від13 грудня 2017 року в складі судді Малярчука В. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року в складі колегії суддів:

БершадськоїГ. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - приватне підприємство "Гарт Плюс", про визнання права власності на земельну ділянку, за позовом приватного підприємства "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року ПП "Гарт Плюс" набуло право власності на нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла), що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1,1276 га, кадастровий номер 6125055400:01:001:1521. На час укладення договору земельна ділянка належала приватному підприємству "Приватне агропромислове підприємство "Надзбруччя" (далі - ПАП "Надзбруччя"), власником якого був ОСОБА_1 Підприємство припинило свою діяльність 13 травня 2013 року.

Враховуючи ту обставину, що на момент припинення ПАП "Надзбруччя" право власності на спірну земельну ділянку було незаконно зареєстровано за державою в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, а за відсутності розпорядження обумовлена земельна ділянка залишилась би у власності ПАП "Надзбруччя ", тому позивач, як власник ПАП "Надзбруччя", мав би одержати відповідну земельну ділянку у власність при ліквідації вказаного підприємства.

ОСОБА_1 просив визнати за ним, як за власником ПАП "Надзбруччя", право власності на земельну ділянку площею 1,1276 га, кадастровий номер 6125055400:01:001:1521, розміщену в с. Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області та на якій знаходиться нежитлова будівля (цех по виготовленню скла).

ПП "Гарт Плюс" звернулося в суд із позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на вказану земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року набуло право власності на нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла в с. Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області). Оскільки, внаслідок придбання вказаного об'єкта нерухомого майна до ПП "Гарт Плюс" перейшло й право власності на земельну ділянку, на якій було розташоване відповідне майно, просило задовольнити вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року клопотання представника Тернопільської обласної державної адміністрації про закриття провадження у справі за позовом ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку задоволено.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - ПП "Гарт Плюс", про визнання права власності на земельну ділянку та за позовом ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку закрито.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що із матеріалів справи та встановлених у судовому засіданні обставин вбачається, що цей спір повинен вирішуватись в порядку, встановленому ГПК України, а тому вказану справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року апеляційні скарги ПП "Гарт Плюс" та ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - ПП "Гарт Плюс", про визнання права власності на земельну ділянку та за позовом третьої особи ПП "Гарт Плюс" до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалу Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року в частині закриття провадження у справі за позовом третьої особи ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку залишено без зміни.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що згідно матеріалів справи, зокрема позовної заяви третьої особи ПП "Гарт Плюс", вимоги про визнання права власності на земельну ділянку пред'явлені до Тернопільської обласної державної адміністрації. Колегія суддів вважала, що суд дійшов правильного висновку про те, що існує спір про право між двома юридичними особами - ПП "Гарт Плюс" та Тернопільською обласною державною адміністрацією, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому правильно закрив провадження у справі. Що стосується закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та за позовом до нього, суд апеляційної інстанції вважав, що ухвалу в цій частині слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки згідно змісту статті 15 ЦПК України (в редакції 2004 року) справи за позовами фізичних осіб до юридичних та юридичних до фізичних осіб щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - ПП "Гарт Плюс", про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення його права на земельну ділянку, на якій розміщено нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла, що знаходиться в АДРЕСА_1), воно не підлягає судовому захисту.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПП "Гарт Плюс" задоволено частково.

Резолютивну частину рішення Теребовлянського районного суду від 13 грудня 2017 року залишено без змін, змінено мотивувальну частину судового рішення.

Справу щодо позовних вимог ПП "Гарт Плюс" направлено в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що посилання суду першої інстанції на рішення господарського суду у справі про банкрутство ПАП "Надзбруччя" є помилковим у зв'язку з чим змінено мотивувальну частину судового рішення.

Позов ПП "Гарт Плюс" до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, який був прийнятий до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - ПП "Гарт Плюс", судом не розглядався.

Згідно частини 10 статті 188 ЦПК України справи, об'єднані в одне провадження, роз'єднанню не підлягають. Відповідно до частини 3 статті 259 ЦПК України якщо в одному провадженні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача. Суд апеляційної інстанції не вбачав, що мало місце порушення прав ПП "Гарт Плюс", оскільки згідно статті 259 ЦПК України закон дозволяє часткове вирішення вимог і продовження розгляду справи в частині невирішених вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПП "Гарт Плюс", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14 серпня 2017 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 19 жовтня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій червні 2018 року до Верховного Суду, ПП "Гарт Плюс", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2017 року та постанову апеляційної інстанції від 16 квітня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 606/969/17 за касаційною скаргою ПП "Гарт Плюс" на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року, витребувано її з Теребовлянського районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 606/969/17 за касаційною скаргою ПП "Гарт Плюс" на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

20 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На підставі ухвали Великої Палати Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга, яка подана у листопаді 2017 року, мотивована тим, що спір по справі стосується прав та обов'язків як ОСОБА_1 так і Тернопільської обласної державної адміністрації стосовно одного й того ж майна, розділення справи на позов ПП "Гарт Плюс" до ОСОБА_1 та позов ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації з однаковими вимогами про визнання права власності на майно є неможливим.

Касаційна скарга, яка подана у червні 2018 року, мотивована тим, що процесуальним законодавством не передбачено можливості ухвалення судом рішення щодо позовних вимог одного позивача по справі та продовження розгляду справи щодо позовних вимог іншого позивача в такій справі.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали заперечення (відзиву) на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАП "Надзбруччя" створене ОСОБА_1 15 лютого 2000 року зі статутним фондом 3 636,00 грн і припинено 13 травня 2013 року за судовим рішенням у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Згідно пункту 3.1 статуту ПАП "Надзбруччя" підприємство було власником майна засновника, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

Із витягу з державного земельного кадастру від 20 березня 2017 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125055400:01:001:1521 площею 1,1276 га належить до земель промисловості державної форми власності (а. с. 16).

Згідно договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року ПАП "Надзбруччя" відчужило, а ПП "Гарт Плюс" придбало нежитлову будівлю (цех по виготовленню скла), яка знаходиться в АДРЕСА_1. Ця нежитлова будівля належала продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Микулинецької селищної ради Теребовлянського району від 05 грудня 2005 року (а. с. 22).

Як зазначає в позовній заяві позивач та визнає представник ПП "Гарт Плюс", нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, яка належала колгоспу "Надзбруччя" згідно державного акту на право колективної власності серії ТР33, виданого на підставі рішення Микулинецької селищної ради № 32 від 01 вересня 1995 року (а. с. 19), правонаступником якого є ПАП "Надзбруччя".

На підтвердження факту правонаступництва позивач та представник ПП "Гарт Плюс" посилаються на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 листопада 2010 року у справі № 2-767/2010 про видачу пільгової довідки та опису робочого місця, в мотивувальній частині якого зазначено, що відповідно до листа № 351/С-16 від 05 серпня 2010 року Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області колективне господарство "За комунізм" в 1990 році було перейменовано у колгосп "Надзбруччя" (протокол від 24 лютого 1990 року № 1), який реорганізовано у сільськогосподарське товариство власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя" (протокол від 30 грудня 1996 року № 1), яке стало правонаступником колгоспу "Надзбруччя". Згодом, сільськогосподарське товариство власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя" розпорядженням голови Теребовлянської райдержадміністрації від 15 лютого 2000 року № 42 перереєстровано у ПАП "Надзбруччя", яке є правонаступником сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя", про що свідчить виписка із протоколу зборів членів сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Надзбруччя" від 25 січня 2000 року та доповнення до статуту ПАП "Надзбруччя".

Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 921/1171/15-г/4 від 01 березня 2016 року визнано незаконним розпорядження голови Теребовлянської районної державної адміністрації "Про передачу земель загального користування колишніх КСП до земель запасу сільських рад на території району" № 7 від 06 січня 2005 року та запис під № 39 додатку до розпорядження голови Теребовлянської районної державної адміністрації № 7 від 06 січня 2005 року в частині передачі до земель запасу Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області земельної ділянки колективної власності колишнього колгоспу "Надзбруччя" в АДРЕСА_1 площею 1,1276 га під господарськими будівлями і дворами, кадастровий номер земельної ділянки 6125055400:01:001:1521, на якій знаходиться викуплена ПП "Гарт Плюс" нежитлова будівля (цех по виготовленню скла).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 22 січня 2013 року у справі № 11/Б-921/1444/2013 ПАП "Надзбруччя" визнано банкрутом, а ухвалою від 09 квітня 2013 року затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс та вирішено ліквідувати ПАП "Надзбруччя" як юридичну особу, а грошові вимоги вважати погашеними.

У вказаних рішеннях зазначено, що згідно поданих кредитором та ліквідатором документів будь-яке майно, земельні ділянки та кошти для погашення заборгованості у ПАП "Надзбруччя" відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини 1 статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла на час звернення до суду з позовом передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

ПП "Гарт Плюс" було заявлено вимоги до двох осіб: Тернопільської обласної державної адміністраціїі фізичної особи - ОСОБА_1.

Згідно із частиною 2 статті 118 ЦПК України, в редакції чинній на момент пред'явлення вказаного позову, позивач мав право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Можна зробити висновок, що вимоги одного позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, лише у тому випадку, якщо вони за предметом прямо не віднесені до юрисдикції різних судів.

Відповідно до статті 205 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення до суду) провадження у справі підлягало закриттю якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) виключно господарські суди розглядають справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України, а також справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Правовою підставою для закриття провадження у справі суди попередніх інстанцій вважали положення статей 12, 21 ГПК України (у редакціях, чинних на час вирішення питання про закриття провадження у справі).

Заявлена в справі позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку могла бути предметом розгляду як в порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, оскільки стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України не встановлювали відповідної заборони.

При цьому ЦПК України (у редакції, чинній на момент вирішення питання про відкриття провадження судом першої інстанції) не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу.

В даному випадку від вирішення вимоги пред'явленої ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, прямо залежить вирішення його вимоги до фізичної особи - ОСОБА_1.

З огляду на вказане колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі стосовно позовних вимог ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, оскільки позовні вимоги, заявлені до 15 грудня 2017 року до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні в порядку цивільного процесуального законодавства, якщо від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, і законом не встановлено розгляду кожної з них за правилами визначеного виду судочинства.

Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила, зокрема в постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 201/9100/16-ц (провадження № 14-424цс18).

Отже, проаналізувавши вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суд першої інстанції закриваючи 14 серпня 2017 року провадження у справі в частині вимог ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку, а апеляційний суд, залишаючи в цій частині ухвалу суду першої інстанції без зміни, порушили норми процесуального права щодо юрисдикції цього спору.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року та постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року вирішено по суті лише позовні вимоги ОСОБА_1 і в цій частині вимог рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно статті 259 ЦПК України закон дозволяє часткове вирішення одних вимог і продовження розгляду справи в частині невирішених вимог.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи ОСОБА_1 у позові про визнання права власності виходив з тієї обставини, що у нього відсутні захищені законом права на спірну земельну ділянку.

Такий висновок є правильним, оскільки ОСОБА_1 не навів обставин, за яких у нього на законних підставах могло виникнути право власності на земельну ділянку площею 1,1276 га, кадастровий номер undefined, розміщену в с. Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області.

Таким чином, касаційні скарги є лише частково обгрунтованими, наведені в них доводи дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції від 14 серпня 2017 року та ухвала апеляційного суду від 19 жовтня 2017 року постановлені з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Частиною 4 статті 406 ЦПК України установлено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно із частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції від 14 серпня 2017 року та ухвала апеляційного суду від 19 жовтня 2017 року частковому скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 406, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватного підприємства "Гарт Плюс" задовольнити частково.

Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року у частині закриття провадження у справі за позовом приватного підприємства "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 рокув частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції - скасувати.

Справу в частині позовних вимог приватного підприємства "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська