Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №638/17053/18
Постанова КЦС ВП від 07.12.2023 року у справі №638/17053/18
Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №638/17053/18

Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 638/17053/18

провадження № 61-6138св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шаульська Наталія Іванівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Подкуйко Тетяна Володимирівна, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 травня 2021 року у складі судді Цвірюка Д. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У листопаді 2018 Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шаульська Н. І., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Подкуйко Т. В., Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання договору дарування частково недійсним.

Позов мотивований тим, що при проведенні інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради перевірок дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті «Домоволодіння по АДРЕСА_1 » встановлено факт виконання будівельних робіт з будівництва тамбуру житлового будинку гаражу та території домоволодіння.

Позивач стверджував, що роботи з реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , проведено в період з 2006 року до 2016 року з будівництвом прибудов, тамбуром, балконом та мансардного поверху з новим будівництвом господарчих будівель, котельнею, банею зі зміною зовнішньої конфігурації житлового будинку та господарчих будівель без отримання вихідних даних та належно затвердженого проєкту, чим порушено вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основи містобудування», пункту 4.1 ДБН.

При цьому, в деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації відповідачем зазначено недостовірні дані щодо початку виконання будівельних робіт з реконструкції об`єкту, щодо відсутності необхідності отримання містобудівних умов та обмежень.

Наказом Інспекції від 01 листопада 2016 року № 96 скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт від 01 квітня 2016 року та про готовність об`єкта до експлуатації від 07 квітня 2016 року по об`єкту «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_1 », яка була підставою для внесення вказаних змін до реєстру прав власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарчими будівлями на АДРЕСА_1 , тому запис державної реєстрації підлягає скасуванню у зв`язку зі скасуванням підстав для його внесення.

Право власності на зазначений житловий будинок з обслуговуючими будівлями на підставі договору дарування від 29 липня 2017 року зареєстровано за ОСОБА_2 .

Скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка була однією із підстав для виникнення права власності у ОСОБА_2 на вказаний будинок, є підставою для визнання договору дарування недійсним у частині передачі житлового будинку літ. «А-1» з обслуговуючими будівлями загальною площею 293,6 кв. м, оскільки в результаті скасування зазначеної декларації за ОСОБА_1 залишилось право власності на житловий будинок, яке існувало до внесення змін до Державного реєстру.

Харківська міська рада просила:

скасувати запис про реєстрацію змін до права власності, проведений 19 квітня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шаульською Н. І. на підставі рішення: індексний номер 29324110, на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок літ. «А-1» з обслуговуючими будівлями загальною площею 293,6 кв. м, житловою площею 160,3 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 ;

визнати недійсним договір дарування, посвідчений 29 липня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Подкуйко Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 524 в частині передачі у власність ОСОБА_2 житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 293,6 кв. м, житловою площею 160,3 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, позов Харківської міської ради задоволено.

Скасовано запис про реєстрацію змін до права власності, проведений 19 квітня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шаульською Н. І. на підставі рішення: індексний номер 29324110, на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок літ. «А-1» з обслуговуючими будівлями загальною площею 293,6 кв. м, житловою площею 160,3 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування, посвідчений 29 липня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Подкуйко Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 524, в частині передачі у власність ОСОБА_2 житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 293,6 кв. м, житловою площею 160,3 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 3 524,00 грн.

Рішення про задоволення позову мотивоване тим, що:

підставою для звернення до суду Харківської міської ради з позовом стало те, що ОСОБА_1 зареєструвала право власності на самочинне будівництво згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, до яких було внесено недостовірні відомості;

факт самочинного будівництва, внесення відповідачем недостовірних відомостей до декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, а також законність наказу інспекції державного архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 96 від 01 листопада 2016 року були встановлені рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року, що набрало законної сили. Зокрема, у справі № 820/2191/17 встановлено, що факт недостовірності даних, наведених у декларації було встановлено на підставі зібраних матеріалів і встановлених порушень, тому Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради правомірно було прийнято наказ № 96 від 01 листопада 2016 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ХК 082160921297 від 01 квітня 2016 року на об`єкт «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_1 » та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ХК 142160970935 від 07 квітня 2016 року на об`єкт «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_1 »;

наведені обставини в силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Оскільки наказом Інспекції № 96 від 01 листопада 2016 року скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт від 01 квітня 2016 року № ХК 082160921297 та про готовність об`єкта до експлуатації від 07 квітня 2016 року № ХК 142160970935 по об`єкту «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_2 » (замовник - ОСОБА_1 ), яка була підставою для внесення змін до реєстру прав власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарчими будівлями на

АДРЕСА_2 , то оскаржуваний запис підлягає скасуванню у зв`язку зі скасуванням підстави для його внесення;

скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер: ХК 142160970935 від 07 квітня 2016 року, яка була однією з підстав для виникнення права власності у ОСОБА_1 на житловий будинок літ.

«А-1» з обслуговуючими будівлями загальною площею 293,6 кв. м, є підставою для визнання договору дарування від 29 липня 2017 року № 524, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсним у частині передачі житлового будинку літ. «А-1» з обслуговуючими будівлями, загальною площею 293,6 кв. м,оскільки в результаті скасування зазначеної декларації за ОСОБА_1 залишилось право власності на житловий будинок, що існувало до внесення змін до Державного реєстру (індексний номер рішення: 29324110).

Аргументи учасників

У квітні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 листопада 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді цієї справи суди не врахували, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпую свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення. Як установлено судами, Департамент ДАБІ у Харківській області 07 квітня 2016 року зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації спірного об`єкта, тобто на час реєстрації права власності декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації скасовані не були. Саме по собі скасування скасування декларації про початок виконання будівельних робіт і декларації про готовність об`єкта до експлуатації після реєстрації змін про право власності на будинок не може слугувати підставою для позбавлення особи, яка здійснимла реконструкцію цього будинку та наступних власників зазначеного будинку права власності на спірний об`єкт нерухомості. У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій необґрунтовано задовольнили позов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 420/1674/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 646/6350/16-ц, від 30 вересня

2022 року у справі № 301/2044/19, від 01 серпня 2018 року у справі

№ 128/2994/16- ц, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від

01 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 420/6504/19, від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від

01 серпня 2018 року у справі № 128/2994/16- ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 761/40279/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 07 листопада 2019 року у справі № 916/2825/18, від 30 березня 2021 року у справі № 826/5513/17.

Фактичні обставини

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2005 року ОСОБА_1 отримала право власності на 37/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_2 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29 вересня 2005 року).

Рішенням Харківської міської ради Харківської області за № 48/15 від 23 грудня 2015 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, яка віднесена до земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 .

05 лютого 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради міста Харкова від 24 березня 2006 року № 46/12 частину житлового будинку літ. «А-1» (прим. 1-1, 1-2, 1-3,1- 4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9) з обслуговуючими будівлями і спорудами, які перебувають у користуванні ОСОБА_1 , виділено в окреме домоволодіння з присвоєнням поштової адреси « АДРЕСА_2 », закріплено за ним норму земельної ділянки площею 1 092,00 кв. м. Дзержинська районна рада видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 квітня 2006 року на житловий будинок літ. «А-1» з обслуговуючими його будівлями на АДРЕСА_2 .

Відповідно до викопіювання з плану будівельного кварталу Ж194 на земельну ділянку АДРЕСА_2 (користувач ОСОБА_1 ) з оцінювальними актами від 03 березня 2006 року на території домоволодіння наявний житловий будинок літ. «А-1» (з житловими прибудовами А"-1, а6, а10, ганком а7), площею забудови 122,1 кв. м, гараж літ. «М» (площею 24,0 кв. м), сарай літ. «Е» (площею 22,5 кв. м), вбиральня літ. «Ж» (площею 1,4 кв. м), льох літ. «З», зливова яма літ. «К». Згідно з експлікацією внутрішніх приміщень до плану житлового будинку літ. «А-1» на АДРЕСА_2 від 03 березня 2006 року загальна площа приміщень № № 1-1,1-2,1-3,1-4,1-5,1-6,1-7,1-8,1-9 становить 101,5 кв. м.

На схематичному плані земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку на АДРЕСА_2 від 05 вересня 2013 року наявний штамп встановленого зразку щодо самочинного будівництва житлових прибудов літ. «АЗ-1», літ. «А4-1», мансарди літ. «Ам», льоха літ. «П». відповідно до оцінювального акту від 05 вересня 2013 року загальна площа забудови житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами становить 209,3 кв. м. Разом з тим, згідно з експлікацією, окрім раніше існуючих господарських будівель літ. «Е», літ. «Ж», літ. «З», літ. «К», літ. «М», наявні навіси літ. «Н» та літ. «О», висотою 3,3 м, що розміщені на межі домоволодінь на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , з огорожею висотою 4,76 м. На поверхових планах наявні штампи встановленого зразку щодо самочинного будівництва/реконструкції приміщень 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6,1-7,1-8,1-9,1-10,1-11,1-13,1-14 в літ. «А-1».

Відповідно до журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень (садибного) житлового будинку від 05 вересня 2013 року загальна площа будинку літ. «А-1» (одноповерховий з мансардою) становить 285,0 кв. м, у тому числі самочинно побудовано, переобладнано 265,0 кв. м.

Згідно зі схематичним планом земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку на АДРЕСА_2 від 11 квітня 2016 року та журналом зовнішніх обмірів на території домоволодіння наявний житловий будинок літ. «А-1» (з житловими прибудовами літ. «А"-1», літ. «А3-1», літ. «А4-1», мансардою літ. «Ам», тамбуром літ. «а», балконом літ. «а2»), площею забудови 219,0 кв. м, гараж літ. «Е» (площею 62,8 кв. м), розташований на межі домоволодінь на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , вбиральня літ. «Ж» (площею 1,4м2), льох літ. «П», котельня літ. «Р» (площею 11,7 кв. м), баня літ. «С» (площею 167,4 кв. м), навіс літ. «О» (площею 41,9 кв. м). Котельня літ. «Р» та навіс літ. «О» розміщені на межі домоволодінь на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 з висотою огорожі 4,76.

Журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень (садибного) житлового будинку станом на квітень 2016 року, у тому числі щодо інвентаризації житлового будинку загальною площею 293,6 кв. м, як зазначено в декларації про готовність об`єкта до експлуатації відсутній.

Встановлено, що за період із 2006 року до 2016 року площа забудови житлового будинку збільшилася зі 122,1 кв. м до 219,0 кв. м, будівельний об`єм із 386,0 куб. м до 1 029,0 куб. м, площа забудови господарських будівель збільшилася з 179,0 кв. м до 285,2 кв. м.

У подальшому до інвентаризаційної справи на АДРЕСА_1 надано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 07 квітня 2016 року № ХК 142160970935, згідно з якою самочинно побудовані прибудови та надвірні будівлі прийняті до експлуатації.

Записом приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Шаульської Н. І. від 19 квітня 2016 року індексний номер рішення: 29324110, внесено зміни до об`єкту нерухомого майна житловий будинок літ. «А-1» з обслуговуючими будівлями, а саме: додано загальну площу 293,6 кв. м, житлову площу: 160,3 кв. м.

Крім того, записом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шаульської Н. І. від 19 квітня 2016 року індексний номер рішення: 29324110, внесено зміни до підстав виникнення права власності, а саме: додано декларацію про готовність до експлуатації об`єкту, серія та номер ХК 142160970935, виданий 07 квітня 2016 року, видавник: Департамент ДАБІ у Харківській області.

У подальшому на підставі договору дарування від 29 липня 2017 року право власності на спірне домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_2 .

Згідно з листом КП «ХМБТІ» від 05 грудня 2016 року № 9651 відповідно до даних відділу збереження технічної інвентаризації при поточній інвентаризації 05 вересня 2013 року житлового будинку літ. «А-1» на АДРЕСА_1 були заінветаризовані самочинно побудовані прибудови (літ. «АЗ-1», «А4-1», «А м» - роки побудови 2012-2013) загальною площею 265, 5 кв. м.

За запитом Інспекції КП БТІ копії вказаних матеріалів інвентаризаційних справ було направлено до Інспекції для прийняття заходів реагування в межах компетенції.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради були проведені позапланові перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті: « Домоволодіння по АДРЕСА_1 ».

За результатами позапланових перевірок Інспекцією складено акти перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 368-А від 26 серпня 2016 року, № 415-А від 12 вересня 2016 року та № 542-А від 20 жовтня 2016 року, якими встановлено, що на території домоволодіння на АДРЕСА_1 розташований одноповерховий житловий будинок з мансардою.

Згідно з актом № 542-А від 20 жовтня 2016 року візуальним оглядом встановлено факт виконання будівельних робіт з будівництва тамбуру житлового будинку та гаражу на території домоволодіння на АДРЕСА_1 .

Недостовірні відомості в декларації про початок виконання будівельних робіт № ХК 082160921297, квітень 2016, декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ХК 142160970935, квітень 2016 були встановлені Інспекцією на підставі документів результатами ознайомлення з інвентаризаційними справами КП «Харківське Міське бюро технічної інвентаризації» за адресою: АДРЕСА_5 ; факт наведення недостовірній даних в декларації, які дають підстави вважати об`єкт самочинно побудованим, як такий, що збудований без вихідних даних, встановлено за інформацією Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради; факт наведення недостовірних даних в декларації, які дають підстави вважати об`єкт самочинно побудованим, як такий що збудований без належно затвердженого проекту встановлено за інформацією ПП «АРХІТЕКТУРНЕ БЮРО РІЧ».

Перевіркою встановлено, що роботи з реконструкції житлового будинку з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 проведено в період з 2006 року до 2016 року з будівництвом прибудов літ. «А"-1», літ. «А1- 1», літ. «А2-1», тамбуром літ. «а», балконом літ. «а2» та мансардного поверху літ. «Ам», з новим будівництвом господарчих будівель (гараж літ. «Е» (на місці сараю літ. «Е» площею 22,5 кв. м, заінвентаризовано гараж літ. «Е» площею 62,8 кв. м), котельня літ. «Р» (площею 11,7 кв. м), баня літ. «С» (площею 167,4 кв. м)), тобто зі зміною зовнішньої конфігурації житлового будинку та господарчих будівель без отримання вихідних даних та належно затвердженого проекту, чим порушено вимоги частини п`ятої статті 26, частини першої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзаці 2, 3 статті 5 Закону України «Про основи містобудування», пункту 4.1 ДБН А.2.2-3- 2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».

На момент перевірок тамбур літ. «А», гараж літ. «Е» перебували в стадії будівництва. Факту наявності бані літ. «С» не було встановлено.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю прийнято наказ про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 01 квітня 2016 року № ХК 082160921297 та про готовність об`єкта до експлуатації від 07 квітня 2016 року № ХК 142160970935 по об`єкту «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_2 » (замовник - ОСОБА_1 ), оскільки в деклараціях про початок виконання будівельних робіт від 01 квітня 2016 року № ХК 082160921297 та про готовність об`єкта до експлуатації від 07 квітня 2016 року № ХК 142160970935 по об`єкту: «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_2 » ОСОБА_1 зазначено недостовірні дані щодо початку виконання будівельних робіт з реконструкції об`єкту без отримання містобудівних умов та обмежень (реконструкція приміщень без зміни зовнішньої конфігурації) та затвердженої проектної документації.

Ці обставини встановлені та досліджувались судами першої та апеляційної інстанцій в адміністративній справі № 820/2191/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про скасування наказу. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 щодо оскарження наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 96 від 01 листопада 2016 року.

Вказаними судовими рішенням встановлено факт недостовірності даних, наведених у декларації було встановлено на підставі зібраних матеріалів та встановлених порушень, тому Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради правомірно було прийнято наказ № 96 від 01 листопада 2016 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ХК 082160921297 від 01 квітня 2016 року на об`єкт «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_1 » та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ХК 142160970935 від 07 квітня 2016 року на об`єкт «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_1 ».

Позиція Верховного Суду

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду звертала увагу на те, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного оборотудля невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

з урахуванням принципу розумності, очевидно, що позов про визнання правочину недійсним є приватно-правовою конструкцією, спрямованою на захист приватних (цивільних) прав та інтересів;

цивільний суд за позовом про визнання правочину недійсним захищає приватні (цивільні) права (інтереси) позивача, які порушені, невизнані або оспорені відповідачем;

приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання позову про визнання правочину недійсним не для захисту приватних (цивільних) прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію (зокрема, ініціювання позову про визнання правочину недійсним не для захисту цивільних прав та інтересів) не для захисту приватних (цивільних) прав та інтересів, то відсутні порушені, невизнані або оспорені відповідачем приватні (цивільні) права (інтереси) позивача;

відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Тлумачення вказаної норми свідчить, що під змістом правочину (договору) розуміється сукупність умов. У статті 217 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності окремих частин правочину. Окремою частиною правочину в контексті статті 217 ЦК України є окрема частина змісту правочину (договору), тобто його умова. При цьому, недійсність окремої частини договору не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо буде встановлено, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними або є нікчемними. Слід враховувати, що при задоволенні позову про оспорювання окремих умов договору потрібно з`ясовувати, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 711/5843/20 (провадження № 61-11687св21) зазначено:

«позивач посилалася на те, що договори дарування порушують інтереси та права ОСОБА_4 , оскільки мають наслідком сплату податку на дохід, який позивач фактично не отримувала, оскільки правочини були платними за ціною вище проведеної незалежної оцінки, та створюють ризики притягнення її до адміністративної відповідальності за корупційне діяння, яке вона фактично не здійснювала;

суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами виникли інші правовідносини, ніж передбачені договорами дарування. Апеляційний суд, не змінивши в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, вважав, що: позовні вимоги про визнання договорів удаваними неефективні; позивачем не зазначено порушене право; позивачем не доведено підстави удаваності договорів дарування;

суди не врахували, що:приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин; цивільний суд за позовом про визнання правочину удаваним захищає приватні (цивільні) права (інтереси) позивача, які порушені, невизнані або оспорені відповідачем; у разі використання приватно-правового інструментарію (зокрема, ініціювання позову про визнання правочину удаваним не для захисту цивільних прав та інтересів) не для захисту приватних (цивільних) прав та інтересів, а дляунеможливлення застосування до сторони чи сторін відповідного правочину Закону України «Про запобігання корупції», то відсутні порушені, невизнані або оспорені відповідачем приватні (цивільні) права (інтереси) позивача;

встановивши, що відсутні порушені, невизнані або оспорені відповідачем приватні (цивільні) права (інтереси) позивача, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в позові. Проте частково помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому судові рішення належить змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду з позовом про скасування запису про реєстрацію змін до права власності на спірний об`єкт (житловий будинок літ. «А-1» на АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_1 і часткове визнання недійсним договору дарування будинку від 29 липня 2017 року Харківська міська рада посилалася на те, що ОСОБА_1 зареєструвала право власності на самочинне будівництво згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, до яких було внесено недостовірні відомості, факт чого було встановлено судами при розгляді іншої справи № 820/2191/17. У межах розгляду означеної справи суди з`ясували, що факт недостовірності даних, наведених у декларації було встановлено на підставі зібраних матеріалів і встановлених порушень, тому Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради правомірно було прийнято наказ № 96 від 01 листопада 2016 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ХК 082160921297 від 01 квітня 2016 року на об`єкт «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_1 » та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ХК 142160970935 від 07 квітня 2016 року на об`єкт «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_1 »;

при задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що оскільки наказом Інспекції № 96 від 01 листопада 2016 року скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт від 01 квітня 2016 року № ХК 082160921297 та про готовність об`єкта до експлуатації від 07 квітня 2016 року № ХК 142160970935 по об`єкту «Реконструкція індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями, розташованих по АДРЕСА_2 » (замовник - ОСОБА_1 ), яка була підставою для внесення змін до реєстру прав власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарчими будівлями на АДРЕСА_2 , то оскаржуваний запис підлягає скасуванню у зв`язку зі скасуванням підстави для його внесення. Тобто суди зробили висновок про те, що оскільки були скасовані окремі документи - декларації про початок виконання будівельних робіт і готовність об`єкта до експлуатації, на підставі яких за ОСОБА_1 були зареєстровані зміни про право власності на житловий будинок літ. «А-1», то скасуванню підлягає запис у Державному реєстрі прав власності про такі зміни. Суди вважали, що вказані обставини є також підставою для визнання недійсним договору дарування від 29 липня 2017 року у частині передання ОСОБА_2 житлового будинку літ. «А-1»;

суди не звернули уваги, що при задоволенні позову про оспорювання окремих умов договору потрібно з`ясовувати, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними.

поза увагою судів залишилось те, що цивільний суд за позовом про визнання правочину недійсним захищає приватні (цивільні) права (інтереси) позивача, які порушені, невизнані або оспорені відповідачем. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання позову про визнання правочину недійсним не для захисту приватних (цивільних) прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію (зокрема, ініціювання позову про визнання правочину недійсним не для захисту цивільних прав та інтересів) не для захисту приватних (цивільних) прав та інтересів, то відсутні порушені, невизнані або оспорені відповідачем приватні (цивільні) права (інтереси) позивача;

позивач не довів і суди не встановили, яке цивільне право (інтерес) Харківської міської ради порушено (невизнано, оспорено) оспорюваними реєстрацією змін до права власності та договором дарування.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про задоволення позову.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Щодо скасування заходів забезпечення позову

Відповідно до частин першої, четвертої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Згідно з частинами дев`ятою, десятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

У справі, що переглядається, ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 листопада 2018 року заяву представника Харківської міської ради про забезпечення позову у цій справі задоволено, накладено арешт на житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 293,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 905713363101.

Ураховуючи наведене, а також те, що за результатами перегляду справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 листопада 2018 року, оскільки підстава і потреба у забезпеченні позову відпала.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, рішення і постанову судів попередніх інстанцій - скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, а також скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 листопада 2018 року.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шаульська Наталія Іванівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Подкуйко Тетяна Володимирівна, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання договору дарування частково недійсним відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 листопада 2018 року, якою було накладено арешт на житловий будинок літ. «А-1» загальною площею

293,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 905713363101.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 травня 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук