Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.04.2018 року у справі №2-2128/2006

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 202/1090/16-ц

провадження № 61-15638св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Дніпропетровський національний університет,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року у складі судді

Романюк М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дніпропетровського національного університету в якому з урахуванням уточнень просила поновити її на посаді викладача кафедри іноземних мов Дніпропетровського національного університету, стягнути заборгованість за час вимушеного прогулу, визнати недійсним контракт, визнати недійсною оферту у вигляді контракту.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від

19 грудня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання недійсним контракту та визнання недійсною оферти у вигляді контракту відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня

2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від

19 грудня 2006 року скасовано у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягненні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача кафедри іноземних мов Дніпропетровського національного університету.

Стягнуто з Дніпропетровського національного університету на користь ОСОБА_1 8 331,43 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та 7,50 грн компенсації судових витрат.

Стягнуто з Дніпропетровського національного університету на користь держави судовий збір в розмірі 83,31 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь 966,63 грн місячного заробітку допущеного до негайного виконання.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розʼяснення рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2006 року.

Заява мотивована тим, що у рішенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2006 року відсутнє визначення конкретної норми закону, на підставі якої, на думку суду, 26 грудня 1989 року вперше виникли трудові відносини між сторонами.

Ухвалою Індустріального районного суду міст Дніпропетровська від

21 березня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розʼяснення рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від

19 грудня 2006 року відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 березня 2016 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали. Заявнику потрібно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 275,60 грн.

10 травня 2016 року ОСОБА_1 через засоби пошитого звʼязку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету про поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року.

Витребувано з Індустріального районного суду міста Дніпропетровська справу № 2-2128/2006 (№ 202/1090/16-ц).

Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслано особам, які беруть участь у справі та роз'яснено їм право подати заперечення на касаційну скаргу до 08 червня 2016 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

17 квітня 2018 року справа № 202/1090/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2018 року справу за заявою ОСОБА_1 про розʼяснення рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету про поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 з підстав несплати судового збору, суд апеляційної інстанції мотивував свої позицію тим, що відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» та розʼяснень викладених у пункті 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», заявник не звільнена від сплати судового збору по даній категорії справ.

Проте із таким висновком апеляційного суду погодитися неможливо.

Згідно пункту 1 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (в редакції, чинній на час звернення до суду із позовними вимогами) від сплати державного мита звільняються: позивачі -робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.

За змістом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір»визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

Оскільки передбачені Законом України «Про судовий збір»пільги щодо сплати судового збору стосуються лише справи та її руху, то сплата судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або позову (підпункт 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір») здійснюється на загальних підставах за визначеними ставками незалежно від того, чи звільнені позивачі від сплати судового збору за пред'явлення певних позовів. Проте це не стосується деяких категорій осіб незалежно від виду позову, оскільки Законом України «Про судовий збір»вони взагалі звільнені від сплати судового збору, тобто і за оскарження ухвал суду та за вчинення інших процесуальних дій (зокрема, категорії, визначені у пунктах 8, 9, 18 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»визначено розмір ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду залежно від того, здійснюються такі дії юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) чи фізичною особою.

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг, заяв про приєднання до них на будь-які ухвали суду, що підлягають оскарженню незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір»справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали, проте з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 6 цієї постанови.

Аналогічні розʼяснення містяться в пунктах 6, 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 10.

Частиною четвертою статі 2 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Системне тлумачення норм пункту 1 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (в редакції, чинній на час звернення до суду із позовними вимогами), статті 5 Закону України «Про судовий збір» та розʼяснень викладених в пунктах 6, 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 10, та частини четвертої статті 2 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) дозволяє зробити висновок про те, що оскільки пунктом 1 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (в редакції, чинній на час звернення до суду із позовними вимогами) заявник була звільнена від сплати судового збору за подання позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому за оскарження ухвал суду та за вчинення інших процесуальних дій вона також звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, апеляційний суд безпідставно поклав на ОСОБА_1, яка звернулася до суду за захистом своїх порушених трудових прав, обов'язок зі сплати судового збору та передчасно залишив без руху її апеляційну скаргу з підстав несплати судового збору.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року скасувати та передати справу до апеляційного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року скасувати.

Передати справу до апеляційного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило