Історія справи

Постанова

Іменем України

15 червня 2020 року

м. Київ

справа №

провадження № 61-44003св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Борисової О. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила відшкодувати моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 300 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року відповідач визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, їй призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Відповідача визнано винною у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого - сина позивача. Зазначеним вироком стягнуто на користь позивача у відшкодування моральної шкоди у розмірі 210 000,00 грн. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2017 року вирок в частині відшкодування моральної шкоди на користь позивача скасований через неподання цивільного позову, в іншій частині залишено без змін.

Позивач зазначає, що у зв`язку із смертю єдиного сина їй завдана моральна шкода.

Внаслідок отриманих моральних травм позивач перенесла та переносить дуже великий біль, який неможливо відшкодувати та поновити її втрати, порушено душевну рівновагу. Внаслідок втрати сина їй довелося докласти додаткових зусиль для організації свого життя, так як вона втратила годувальника, відповідач після завдання шкоди ухиляється від оплати її лікування, відшкодування витрат на поховання, взагалі не вчиняє жодних дій щодо каяття, чим продовжує завдавати моральні страждання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2018 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок неправомірної, протиправної поведінки відповідача, позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях та необхідності додаткових зусиль для організації звичного способу життя.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач визначив розмір моральної шкоди у сумі 150 000,00 грн, виходячи із засад розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2018 року, просила скасувати оскаржувані рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

18 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження від 16 квітня 2020 року № 1111/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повністю дослідив та встановив обставини, які мають значення для справи, судовий розгляд проведено в неробочий час, що позбавило можливості відповідача подати суду докази та звернутись із клопотанням про проведення експертизи.

ОСОБА_2 не погоджується із сумою відшкодування моральної шкоди, вважає її надмірною та визначеною судом на підставі внутрішнього переконання.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано відхилив її клопотання про допит і виклик свідка ОСОБА_4 , яка безпосередньо володіє інформацією, що стосується предмета доказування.

Суди допустили порушення норм процесуального права, що позбавило відповідача надати належні і допустимі докази.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Суди встановили, що смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 від поєднаної травми грудей, живота та лівого передпліччя з ушкодженням очеревини, тонкого кишковика, лівої ліктьової артерії та шоком, на що вказують дані судово-гістологічного дослідження (некронефроз, шунтування кровотоку в нирках, білкова дистрофія паренхіми внутрішніх органів, порушення реологічних властивостей крові), а також дані медичної документації (результати клінічних та лабораторних досліджень).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2017 року вирок в частині призначеного покарання у вигляді позбавлення волі залишено без змін, а в частині відшкодування 210 000,00 грн моральної шкоди скасовано через неподання цивільного позову.

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Святошинського району м. Києва від 10 квітня 2014 року № 269, ОСОБА_3 , 1940 року народження, станом на 16 серпня 2013 року страждала на такі хвороби: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба II СН-І стадія, комбінована вада мітрального клапану. Рецедив вузлового зобу І стадія істеохондроз. У період з грудня 2013 року до квітня 2014 року неодноразово зверталась за медичною допомогою.

Згідно з направленням, виданим Медичним центром «Лікарська практика», ОСОБА_6 поставлено діагноз птоз верхніх повік обох очей.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з протоколом від 16 лютого 2018 року судове засідання розпочато о 18 год. 22 хв., а закінчено о 19 год. 32 хв. хоча було призначено о 12 год. 50 хв. У судовому засіданні брали участь позивач та її представник. Представник відповідача подала до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду справи, отже розпорядилася своїми процесуальними правами на власний розсуд. Відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи, нею подані письмові пояснення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд зазначає, що з урахуванням підстав позову розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Суди встановили, що смерть ОСОБА_5 , який був сином позивача, настала ІНФОРМАЦІЯ_1 від поєднаної травми грудей, живота та лівого передпліччя з ушкодженням очеревини, тонкого кишковика, лівої ліктьової артерії та шоком, що підтверджується судово-гістологічним дослідженням, а також медичною документацією. Вина ОСОБА_2 у нанесення вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_5 встановлена вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2014, яким їй призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Суди встановили, що в результаті злочинних дій відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях та необхідності додаткових зусиль для організації звичного способу життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 150 000, 00 грн, суди виходили із засад розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є надмірний, а суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про призначення судово-психологічної експертизи та відмовив у допиті свідка ОСОБА_4 , яка безпосередньо володіла інформацією щодо предмета доказування не дають підстав для скасування судових рішень, з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Суди встановили обставини справи з урахуванням підстав позову, визначили розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, а також виходили із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги, виклав мотиви на їх спростування.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на власний пенсійний вік, невеликий розмір її пенсії та стан здоров`я, її вини у завданні моральної шкоди позивачу не спростовують, і з огляду на характер завданої шкоди не дають підстав для зменшення розміру її відшкодування.

Є обгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що посилання відповідача на вже присуджену суму відшкодування онуку позивача не спростовує висновок суду щодо відшкодування моральної шкоди позивачу у визначеному судом першої інстанції розмірі, оскільки вказана обставина не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом про відшкодування їй завданої моральної шкоди.

На стадії апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції усунув порушення прав відповідача щодо розгляду клопотань, водночас зазначивши, що представник відповідача не був позбавлений такої можливості в суді першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги, які є аналогічними доводам касаційної скарги, про проведення судового засідання після робочого часу, то суд апеляційної інстанції зазначив, що порушення графіку роботи суду зумовлена його навантаженням і має об`єктивний характер. Така обставина не є підставою для скасування рішення у справі, оскільки суд першої інстанції дійшов правильних висновків у вирішенні справи по суті.

Клопотання про призначення у справі судово-психологічної експертизи було відхилено судом апеляційної інстанції з огляду на те, що питання наявності моральної шкоди та визначення її мають оціночний характер і є компетенцією суду.

У задоволенні клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 відмовлено, оскільки її виклик обґрунтовувався наданням свідчень щодо характеру відносин між покійним ОСОБА_5 та відповідачем, а також між ним та його матір`ю. Проте вказані обставини, з огляду на предмет спору у цій справі, не входять до предмету доказування у справі.

Доводи касаційної скарги про недоведеність позовних вимог, необґрунтованість визначення розміру стягнутих грошових коштів зводяться до переоцінки доказів у справі та не впливають на законність судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, які ухвалено з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України): справедливості, добросовісності та розумності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року зупинено виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження, то згідно із статтею 436 ЦПК України його виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко