Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.06.2019 року у справі №2-4112/2007
Постанова КЦС ВП від 14.09.2022 року у справі №2-4112/2007

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 2-4112/2007

провадження № 61-20485св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Слободяник Олексій Ігорович,

відповідач - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради,

третя особа - Комунальне підприємство «Об`єднане міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості»,

особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слободяник Олексій Ігорович, на постанову Одеського апеляційного суду

від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - комунальне підприємство «Об`єднане міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «ОМБТІ та РОН»), про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру.

Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 грудня 2006 року.

Вказував, що з метою поліпшення умов проживання ним здійснено реконструкцію та добудову приміщення, внаслідок чого площа збільшилася та становить 48,3 кв. м.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати за ним право власності на реконструйоване нежиле

приміщення - офіс № 4, розташоване в будинку

АДРЕСА_2 , загальною площею 48,3 кв. м;

- зобов`язати КП «ОМБТІ і РОН» зареєструвати зазначену реконструйовану квартиру за ним на праві власності як нежиле приміщення - офіс, у зв`язку

з тим, що після реконструкції воно використовується не для проживання,

а для здійснення професійної діяльності.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року, ухваленим у складі судді Джабурія О. В., позов

ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на реконструйоване нежиле приміщення - офіс № 4, розташований у будинку

АДРЕСА_2 , з прибудовою, загальною площею 48,3 кв. м, основною площею 31,2 кв. м, підсобною площею

17,1 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Доручено

КП «ОМБТІ і РОН» виконання рішення у частині реєстрації зазначеного реконструйованого приміщення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час експлуатації спірної квартири позивач вирішив використовувати квартиру під офіс,

а не з метою проживання, у зв`язку з чим була самочинно проведена незначна реконструкція та добудова. Застосувавши положення частини п`ятої статті 48 Закону України «Про власність» та частини другої статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд задовольнив позовні вимоги.

У червні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_3 подали до Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року та просили поновити строк на оскарження вказаного заочного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2018 року

поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та

ОСОБА_3 на заочне рішення Малиновського районного суду

м. Одеси від 20 квітня 2007 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року провадження

у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня

2007 року закрито.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження

№ 61-9883св19).

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_3 задоволено.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року скасовано.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскаржуваним

заочним рішенням вирішено питання про права та законні інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , оскільки на момент ухвалення заочного рішення власником квартири, яку позивач реконструював під офіс, був не ОСОБА_4 , а батько скаржників ОСОБА_5

ОСОБА_3 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті свого батька та з моменту її відкриття, а саме з 06 березня 2008 року, стали власниками квартири, яку ОСОБА_4 самовільно реконструював під офіс.

При цьому ОСОБА_1 не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкта до експлуатації у встановленому законом порядку,

а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності. Враховуючи відсутність інформації про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта

та вводу його до експлуатації та на отримання земельної ділянки під забудову у встановленому законодавством порядку, апеляційний суд вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що про існування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року

ОСОБА_3 та ОСОБА_3 дізналися ще у 2009 році, беручи участь у розгляді справи № 2-4180/09 за їхнім позовом до ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору недійсним, отримали у жовтні 2009 році відомості про існування заочного рішення від 20 квітня 2007 року, проте оскаржили його в апеляційному порядку тільки влітку 2018 року. На зазначене апеляційний суд увагу не звернув.

Вважає, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси

від 20 квітня 2007 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , ОСОБА_3 не вирішувалось.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції

норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного

у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), від 02 лютого 2021 року

у справі № 2-43/2000 (провадження № 61-20864св19), від 11 серпня

2021 року у справі № 454/2147/18 (провадження № 61-7244св20).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Квартира

АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (батькам та сину відповідно) у рівних частинах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 .

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належну їй частину квартири

АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2005 року встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_9 та

ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_8 ; визнано дійсною домашню угоду про відчуження квартири від 03 квітня 2005 року, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , визнано за ОСОБА_6 право власності на спірну квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 .

Після смерті батьків ОСОБА_5 прийняв спадщину у виді спірної квартири, оскільки, постійно проживаючи в ній, вступив у володіння спадковим майном з дня відкриття спадщини.

18 вересня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

07 грудня 2006 року укладено договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Вказана квартира 06 лютого 2007 року зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 у КП «ОМБТІ та РНО».

Згідно з технічним паспортом, складеним КП «ОМБТІ та РНО», загальна площа реконструйованого приміщення квартири становить 48,3 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5

ОСОБА_10 як дружина ОСОБА_5 , та ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 як його діти, є його спадкоємцями першої черги за законом.

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що цивільна справа про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_9 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_8 , визнання дійсною домашньої угоди про відчуження квартири від 03 квітня 2005 року, укладеної між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , визнання за ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру

в Приморському районному суді м. Одеси не розглядалась, рішення у такій цивільній справі не ухвалювалося.

Постановою слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 358, частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня

2013 року (справа № 1519/22456/12) позовну заяву ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_1 , КП «ОМБТІ та РОН», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

Шепелюк Р. Ю., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шевиріна А. О., реєстраційна служба Головного управління юстиції

в Одеській області, про скасування державної реєстрації, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений

18 вересня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Шепелюк Р. Ю., зареєстрований за № 2413.

У задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 на квартиру

АДРЕСА_1 , відмовлено (а.с. 65, 66).

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси

від 10 грудня 2013 року (справа № 1519/22456/12) позовні вимоги ОСОБА_11 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений

18 вересня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Шепелюк Р. Ю., зареєстрований за № 2413.

У задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 на квартиру

АДРЕСА_1 відмовлено (а.с. 67-69).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 25 червня 2014 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2014 року скасовано, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2013 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року залишено в силі (а.с. 75-77, т. 1).

Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі

№ 521/17665/14-ц (провадження № 61-38324св18) за позовом

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про витребування майна із чужого незаконного володіння встановлено, що позивачі є спадкоємцями ОСОБА_5 , у володінні та користуванні якого знаходилася квартира

АДРЕСА_1 .

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 задоволено.

Витребувано із володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_3 , ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 та

ОСОБА_3 вказували, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року вирішено питання про їхні права та законні інтереси та порушено їхнє право власності, оскільки на момент ухвалення заочного рішення власником квартири, яку позивач реконструював під офіс, був не ОСОБА_4 , а їхній батько

ОСОБА_5 . Вони прийняли спадщину після смерті свого батька та

з моменту її відкриття, а саме з 06 березня 2008 року, стали власниками квартири, яку ОСОБА_4 самовільно реконструював під офіс.

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація права власності на новостворений об`єкт нерухомості свідчить про закінчення його будівництва та підтверджує право власності на зазначений об`єкт.

За положеннями частин першої та другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженогопроекту,

а з істотними порушеннями будівельних нормі правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з 04 жовтня 2000 року ОСОБА_9 ,

ОСОБА_8 та ОСОБА_5 набули право спільної часткової власності на спірну квартиру, загальною площею 42,0 кв. м.

3 30 травня 2006 року ОСОБА_5 на підставі статей 1261 1268 ЦК України став єдиним власником спірної квартири. Однак за станом здоров`я не зміг звернутися до нотаріальних органів для оформлення свідоцтва про спадщину за законом.

У цей час ОСОБА_6 отримала підроблене заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2005 року, яким визнано

факт прийняття ОСОБА_9 та ОСОБА_5 спадщини

у вигляді 1/3 частини спірної квартири, визнано дійсною усну угоду між ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо спірної та визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру, яке згодом перейшло до ОСОБА_7 , а потім - до ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що права власників спірної квартири порушено внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 та внаслідок того, що остання розпорядилася майном, яке їй не належало.

Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі

№ 521/17665/14-ц (провадження № 61-38324св18) встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_5 ,

у володінні та користуванні якого знаходилася спірна квартира, та витребувано спірну квартиру з володіння ОСОБА_1 на їхню користь.

Крім того, ОСОБА_1 не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкта до експлуатації у встановленому законом порядку,

а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд, встановивши, що

ОСОБА_1 не набув права власності у встановленому законом порядку на спірне нерухоме майно, оскільки у нього відсутні дозвільні документи на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта та вводу його до експлуатації та на отримання земельної ділянки під забудову у встановленому законодавством порядку, та що постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 521/17665/14-ц (провадження

№ 61-38324св18) витребувано спірну квартиру з володіння

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на реконструйоване нежиле приміщення - офіс № 4, розташований на

АДРЕСА_2 , з прибудовою.

За таких обставин, доводи касаційної скарги про те, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , ОСОБА_3 не вирішувалось, є безпідставними.

За змістом частин першої та другої статті 354 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення

суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 759/3508/14-ц (провадження № 61-18814св20) та

від 06 квітня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження

№ 61-14029св21).

Апеляційний суд, діючи у межах наданих йому дискреційних повноважень, встановивши, що скаржники не залучались судом першої інстанції до участі у справі, копія заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2007 року їм не направлялася, про наявність цього заочного рішення їм стало відомо після того, як їхня мати ОСОБА_10 ознайомилася із матеріалами цієї справи 08 червня 2018 року, надав належну правову оцінку доводам ОСОБА_3 та ОСОБА_3 щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне провадження.

Ураховуючи викладене, посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_3 та ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають,

а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною

в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи, що в цьому випадку оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слободяник Олексій Ігорович, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк