Історія справи

Постанова

Іменем України

14 серпня 2024 року

м. Київ

Справа № 360/176/19

Провадження № 61-465св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),

відповідачі- ОСОБА_2 (далі - представник), ОСОБА_3 (далі - первісний набувач), ОСОБА_4 (далі - кінцевий набувач),

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Тарасенко Родіон Олександрович,

про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння

за касаційними скаргами первісного набувача, інтереси якого представляє адвокат Льовкін Максим Олегович (далі - адвокат), та кінцевого набувача

на рішення Бородянського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року, ухвалене суддею Міланіч А. М., і постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивачка є власницею земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку. Батько позивачки від її імені на підставі довіреності відчужив це майно первісному набувачеві. Згодом останній продав відповідне майно кінцевому набувачеві. Позивачка вважає, що воно вибуло з її володіння поза волею, оскільки вона не видавала довіреність на відчуження цього майна батькові. Тому просила: визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які її батько, діючи від імені позивачки, уклав із первісним набувачем; визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які первісний набувач уклав із кінцевим набувачем; витребувати з володіння останнього вказане майно.

2. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили позов частково. Вважали, що договори купівлі-продажу з первісним набувачем укладені поза волею позивачки як власниці (згідно з висновком судової експертизи підпис на довіреності на ім`я батька виконала не позивачка, а інша особа). Тому ці договори слід визнати недійсними, а також витребувати майно від кінцевого набувача як таке, що вибуло з володіння власника поза його волею. Вимоги про визнання недійсними наступних договорів купівлі-продажу на користь кінцевого набувача суди вважали неефективними способами захисту прав позивачки.

3. Проміжний і кінцевий набувачі ці судові рішення оскаржили. У касаційних скаргах стверджували, що суд апеляційної інстанції помилково не звернув увагу на наявність у позивачки волевиявлення щодо відчуження земельної ділянки та житлового будинку. Це волевиявлення, на думку скаржників, підтверджують: інша довіреність, яку позивачка видала її батькові, письмова згода її чоловіка на продаж майна, виготовлений за її замовленням звіт про оцінку майна, дублікат договору купівлі-продажу, за яким позивачка придбала житловий будинок, і надання такого дубліката її батькові для відчуження майна. Скаржники вважали, що докази укладення позивачкою із батьком договору доручення спростовують висновок судів про відсутність її волевиявлення на відчуження майна. Крім того, кінцевий набувач вважає витребування майна від нього надмірним тягарем.

4. Верховний Суд повинен був відповісти, зокрема, на питання про те, чи має юридичне значення для оцінки спрямованості волевиявлення позивачки на відчуження майна дослідження всіх довіреностей, які вона видала батькові для відчуження будинку та земельної ділянки, письмової згоди чоловіка позивачки на продаж майна тощо.Відповідь на це питання позитивна.

(2) Зміст позовної заяви

5. 28 січня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила:

5.1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), який 9 серпня 2016 року позивачка, - від імені якої діяв представник на підставі довіреності, посвідченої віце-консулом Генерального консульства України в Мілані 12 липня 2016 року за № 2798н (далі - довіреність), - уклала з первісним набувачем, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 8554 (далі - договір купівлі-продажу будинку за реєстровим № 8554).

5.2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,127 га з кадастровим номером 3221055100:02:003:0064 за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - земельна ділянка), який позивачка, від імені якої на підставі довіреності діяв представник, 9 серпня 2016 року уклала з первісним набувачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 8559 (далі - договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 8559).

5.3. Визнати недійсними укладені 2 вересня 2016 року договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які первісний набувач як продавець уклав із кінцевим набувачем як покупцем, посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області та зареєстровані у реєстрі за № 1945 і № 1946 відповідно (далі - договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 1945 і № 1946).

5.4. Витребувати на користь позивачки з незаконного володіння кінцевого набувача будинок і земельну ділянку.

6. Мотивувала позовну заяву так:

6.1. Позивачка є власницею земельної ділянки та розташованого на ній будинку. Вказане підтверджує відповідно свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 1 липня 2013 року за № 5524236 Реєстраційною службою Бородянського районного управління юстиції Київської області та договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений 8 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Копроль Р. А.

6.2. На підставі довіреності представник відчужив земельну ділянку та будинок первісному набувачеві згідно з договорами купівлі-продажу земельної ділянки та будинку за реєстровими № 8559 і 8554 відповідно. Згодом первісний набувач відчужив земельну ділянку та будинок кінцевому набувачу на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будинку за реєстровими № 1945 і № 1946.

6.3. У пункті 2 договору купівлі-продажу будинку за реєстровим № 8554 вказані неправдиві відомості щодо набуття позивачкою права власності на будинок на підставі дубліката договору купівлі продажу від 8 жовтня 2009 року. У пункті 1.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 8559 вказані неправдиві відомості щодо набуття нею права власності на підставі втраченого свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 1 липня 2013 року за № 5524236.

6.4. Позивачка з 1 липня до 1 серпня 2016 року державний кордон України не перетинала, про що вказала Державна прикордонна служба України у листі від 3 листопада 2017 року № 64/Г-15074. Також позивачка не зверталася у Консульство України у Мілані з метою оформлення довіреності, що підтверджує лист Генерального консула від 3 жовтня 2018 року № 61227/19-091-2158.

6.5. 22 березня 2018 року Бородянський відділ поліції на підставі заяви позивачки вніс відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 358 КК України, в Єдиний реєстр досудових розслідувань.

6.6. На підставі частини третьої статті 203 ЦК України перелічені договори слід визнати недійсними.

6.7. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 та статтею 391 ЦК України треба повернути позивачці майно шляхом його витребування у кінцевого набувача.

(3) Зміст рішень суду першої інстанції

7. 3 квітня 2023 року Бородянський районний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким визнав недійсними договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 8554 і № 8559, а також витребував на користь позивачки з незаконного володіння кінцевого набувача будинок і земельну ділянку; у задоволенні інших вимог відмовив.Мотивував рішення так:

7.1. Позивачка не уповноважувала представника на представництво її інтересів для укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 8554 і № 8559, не видавала довіреність, не вчиняла жодних дій, спрямованих на укладення вказаних договорів. Оскільки ці договори укладені поза волею позивачки, то слід задовольнити вимоги про визнання їх недійсними та витребування будинку і земельної ділянки від кінцевого набувача.

7.2. Договір можна визнати недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкового встановлення судом порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивачки. Саме по собі порушення під час укладення договору окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо суд не встановить, що укладений договір порушує право чи законний інтерес позивачки, і їх можна відновити шляхом такого визнання. Позивачка обрала неефективний спосіб захисту права шляхом визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 1945 і № 1946, стороною яких вона не була. Тому ці вимоги слід залишити без задоволення.

8. 3 травня 2023 року Бородянський районний суд Київської області ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із позивачки на користь первісного набувача 6 200,00 грн відшкодування витрат на правничу допомогу.

(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. 20 листопада 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову (повне судове рішення склав 8 грудня 2023 року) про залишення без змін рішення суду першої інстанції в оскарженій частині стосовно задоволених вимог, за апеляційними скаргами кінцевого та первісного набувачів. Навів мотиви, аналогічні до мотивів суду першої інстанції. Також вказав, що неспроможними є доводи кінцевого набувача щодо його добросовісності та про неможливість витребування у нього будинку і земельної ділянки, придбаних на підставі відплатного договору.

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

10. 6 січня 2023 року кінцевий набувач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог і постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. 11 січня 2024 року первісний набувач через адвоката подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив: поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року в частині задоволених позовних вимог і постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а за наявності підстав - залишити позов без розгляду; покласти на позивачку понесені первісним набувачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

12. 16 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою кінцевого набувача на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

13. 5 лютого 2024 року цей судпостановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу первісного набувача без руху та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Первісний набувач мав вказати відомості про наявність або відсутність у нього та в адвоката електронного кабінету, додати до касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному законом, та виходячи із сумарної вартості будинку і земельної ділянки.

14. 15 лютого 2024 року первісний набувач через адвоката надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої, зокрема, долучив касаційну скаргу з виправленими недоліками, квитанцію про сплату 8 703,04 грн судового збору, копії договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, а також додані матеріали відповідно до кількості учасників справи. У касаційній скарзі первісний набувач через адвоката просив поновити строк на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску цього строку обґрунтував тим, що повний текст оскарженої постанови суд апеляційної інстанції склав 8 грудня 2023 року та надіслав його адвокатові 12 грудня 2023 року, що підтверджує електронний і супровідний листи суду.

15. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення первісному набувачеві строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

16. 5 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

17. Кінцевий набувач мотивував касаційну скаргу так:

17.1. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.50, 6.53), від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 2 серпня 2023 року у справі № 308/8629/19, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (щодо набуття майна добросовісним набувачем).

17.2. Наявність волевиявлення позивачки на відчуження будинку та земельної ділянки підтверджують довіреності від 25 вересня 2015 року та 23 грудня 2015 року, які вона видала представнику; письмова заява про згоду чоловіка позивачки на продаж будинку та земельної ділянки; її заява у нотаріуса за реєстровим № 355 (т. 1, а. с 270); звіт про оцінку спірної земельної ділянки; отримання нею та передання дубліката договору купівлі-продажу будинку, виданого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу 11 травня 2016 року за реєстровим № 1156, замість втраченого, посвідченого тим самим нотаріусом 8 жовтня 2009 року за реєстровим № 2482.

18. Первісний набувач мотивував касаційну скаргу так:

18.1. Суди першої й апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права та не застосували приписи пункту 1 частини четвертої статті 185 і пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, від 3 липня 2019 року у справі № 9901/939/18. Залишили поза увагою те, що представник позивачки надав суду на підтвердження його повноважень ордер, у якому не була заповнена графа з назвою органу, у якому адвокат надає правову допомогу. Крім того, суд першої інстанції мав залишити позов без розгляду через повторну неявку позивачки на судове засідання.

18.2. Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18 (довіреність і договір доручення є одними з основних документів, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій; довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов`язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та за кошти довірителя), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 (щодо набуття майна добросовісним набувачем).

18.3. Відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування норми права у подібних правовідносинах у разі, якщо договір укладений повіреним за підробленою довіреністю (про те, чи має суд право у такому випадку для встановлення обсягу повноважень повіреного та волі власника майна (довірителя) враховувати інші довіреності, які цей власник видав повіреному на розпорядження спірним майном, і які на момент вчинення оскаржених правочинів були дійсними, але про них не зазначили у спірних договорах). Суди попередніх інстанцій довіреність від 25 вересня 2015 року не дослідили.

18.4. Відмова у задоволенні заяви про допит ОСОБА_5 (далі - чоловік позивачки), який як співвласник спірного майна надав згоду на вчинення оскаржених правочинів, перешкоджає встановленню обставин справи, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень.

(2) Позиції інших учасників справи

19. Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги первісного та кінцевого набувачів не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

21. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. Оскільки первісний і кінцевий набувачі оскаржили судові рішення у межах задоволених позовних вимог, Верховний Суд не переглядає ці рішення щодо вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 1945 і № 1946, у задоволенні яких суди попередніх інстанцій відмовили.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи має юридичне значення для оцінки спрямованості волевиявлення позивачки на відчуження майна дослідження всіх довіреностей, які вона видала батькові на відчуження будинку та земельної ділянки, письмової згоди чоловіка позивачки на продаж майна тощо?

22. Позивачка просила визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки та будинку первісному і кінцевому набувачам, а також витребувати відповідне майно від кінцевого набувача, адже її батько, діючи на підставі підробленої довіреності, відчужив ті об`єкти за відплатними договорами. Суди першої й апеляційної інстанцій вказали, що позивачка не видавала довіреності представнику на укладення від її імені договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 8554 і № 8559, а також не вчиняла дій, спрямованих на укладення цих договорів. Тому визнали їх недійсними. Оскільки майно, придбане на підставі відплатного договору, вибуло з володіння позивачки поза її волею, суди вважали обґрунтованим його витребування від кінцевого добросовісного набувача.

23. Кінцевий набувач заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки вважав, що волевиявлення позивачки на відчуження будинку та земельної ділянки було, на що, зокрема, вказують: інша довіреність, видана позивачкою на користь представника, та нотаріальна згода чоловіка позивачки на відчуження будинку і земельної ділянки. Вказав на надмірність тягаря внаслідок витребування у нього майна як у добросовісного набувача.

24. Первісний набувач теж заперечив проти задоволення позовних вимог. Вважав помилковим висновок судів про відсутність волевиявлення позивачки на відчуження майна, бо у неї з представником існували відносини, які виникли на підставі договору доручення; тому підроблення довіреності на ці відносини не вплинуло. Зазначив про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема через: прийняття судом до розгляду позовної заяви, яку підписав адвокат, який діяв на підставі неналежно оформленого ордера; ігнорування судом першої інстанції припису про залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивачки на судове засідання; безпідставну відмову у задоволенні клопотання про допит чоловіка позивачки; через неповне дослідження зібраних у справі доказів.

25. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення частини позовних вимог.

26. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

27. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша - третя, п`ята статті 203 ЦК України).

28. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

29. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

30. У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним (статті 661 ЦК України).

31. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частини перша та друга статті 328 ЦК України у редакції, що була чинною на час укладення оспорених договорів).

32. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

33. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

34. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

35. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:

35.1. На підставі довіреності представник відчужив земельну ділянку та будинок первісному набувачеві згідно з договорами купівлі-продажу земельної ділянки та будинку за реєстровими № 8559 і 8554 відповідно.

35.2. Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11 березня 2021 року рукописний текст із прізвищем ім`ям та по батькові позивачки і її підпис у довіреності виконаний не нею, а іншою особою; відбиток печатки «Генеральне консульство України в Мілані № 1» у цій довіреності є зображенням, яке нанесене із застосуванням знакодрукуючого пристрою із струменевим способом друку (т. 3, а. с. 95-101).

35.3. Первісний набувач відчужив земельну ділянку та будинок кінцевому набувачу на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будинку за реєстровими № 1945 і № 1946.

36. Для визнання недійсним договору через те, що його уклав представник власника майна з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, підтвердження належними та допустимими доказами того, що цей представник діяв недобросовісно або нерозумно; тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці несе позивачка; по-друге, дії сторін такого договору мають підтверджувати відсутність реального наміру його укладення і виконання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 жовтня 2023 року у справі № 127/1786/20).

37. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що неправильно вказані у договорі купівлі-продажу реквізити довіреності на представника, який від імені продавця вчинив дії з відчуження майна та на підставі іншої чинної довіреності мав такі повноваження, не зумовлюють недійсність зазначеного договору. Суд погоджується з аргументом первісного набувача про необхідність врахування висновку, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18.

38. Колегія суддів відхиляє довід первісного набувача у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду про те, чи має суд право, встановлюючи обсяг повноважень повіреного та наявність волі власника майна (довірителя), враховувати інші довіреності, які цей власник видав повіреному на розпорядження майном, і які на момент вчинення оскаржених правочинів були дійсними, але про них не зазначили в оспорюваних договорах. Такий висновок сформулював Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18. Згідно з тим висновком довіреність видається на підставі договору доручення; наявність довіреності означає договірне представництво; видання довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладання договору доручення, і на ці правовідносини поширюються положення, зокрема, статті 1006 ЦК України. Отже, нотаріально посвідчені чинні довіреності, які довіритель видав повіреному на вчинення правочину з розпорядження майном, можуть підтверджувати наявність між сторонами правовідносин, заснованих на договорі доручення.

39. Первісний і кінцевий набувачі у касаційних скаргах стверджували, що дії позивачки підтверджували намір продати будинок і земельну ділянку. Мова йде про довіреності позивачки від 25 вересня 2015 року та від 23 грудня 2015 року, заяву чоловіка позивачки про згоду на продаж будинку та земельної ділянки, звіт про оцінку земельної ділянки, отримання позивачкою 11 травня 2016 року дубліката договору купівлі-продажу будинку у приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу за реєстровим № 1156 замість втраченого, який посвідчив цей нотаріус 8 жовтня 2009 року за реєстровим № 2482, і передання такого дубліката представникові.

40. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи кінцевого та первісного набувачів в апеляційних скаргах (т. 4, а. с. 172-177, 211-220) про те, що слід витребувати довіреність від 23 грудня 2015 року, яку позивачка видала представнику. Суд першої інстанції відмовив первісному набувачу у задоволенні його клопотання про витребування вказаної довіреності, про яку йде мова у витягу з Єдиного реєстру довіреностей № 31371277 від 30 травня 2016 року (т. 1, а. с. 270).

41. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди, які встановлюють обставини справи, мають зібрати та дослідити будь-які докази, які можуть підтверджувати наміри позивачки відчужити будинок і земельну ділянку, передання нею повноважень на їхнє відчуження представнику у межах спору про вчинення правочину цим представником із перевищенням повноважень. Суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні вказаних клопотань і не дослідивши довіреність від 25 вересня 2015 року (т. 2, а. с. 19), заяву чоловіка позивачки про згоду на продаж будинку та земельної ділянки (т. 2, а. с. 44), унеможливили встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

42. Тому частково обґрунтованими є твердження первісного та кінцевого набувачів у касаційних скаргах про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що зумовлює необхідність у частині вимог про визнання недійсними укладених із первісним набувачем 9 серпня 2016 рокудоговорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за реєстровими № 8554 і № 8559, а також про витребування цих об`єктів із володіння кінцевого набувача скасувати судові рішення та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

43. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що у справі за позовом сторони, від імені якої договір уклав представник, про визнання недійсним цього договору, належним відповідачем є інша сторона оскарженого договору, а не представник (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 219/11149/18). З огляду на вказане судові рішення судів першої й апеляційної інстанції у частині позовних вимог, звернутих до представника, слід скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

44. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 2, 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

45. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу(пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

46. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша та друга статті 412 ЦПК України).

47. Ураховуючи висновок про часткову обґрунтованість заявлених у касаційних скаргах підстав касаційного оскарження, у частині задоволених позовних вимог, звернутих до представника, оскаржені судові рішення слід скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; з огляду на такі порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень і скерування справи на новий розгляд, судові рішення в інших оскаржених частинах за вимогами до первісного та кінцевого набувачів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за реєстровими № 8554 і № 8559, а також про витребування цих об`єктів слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).

(3.2) Щодо судових витрат

49. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід розподілити за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 400 409 411 412 416-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року скасувати у частині задоволених позовних вимог, звернутих до ОСОБА_2 ; ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову до цього відповідача.

3. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року скасувати у частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними укладених із ОСОБА_3 9 серпня 2016 року договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за реєстровими № 8554 і № 8559 та про витребування з володіння ОСОБА_4 цих об`єктів, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій у скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Є. Червинська