Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2019 року у справі №524/9554/16

Постанова

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 524/9554/16

провадження № 61-1450св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач-відповідач - ОСОБА_1,

відповідач-позивач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2018 року у складі судді Предоляк О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Кривчун Т. О., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна.

Позовна заява мотивована тим, що з 25 серпня 2009 року по 14 листопада 2016 року проживала разом з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час спільного життя ними нажито грошові кошти, які після припинення спільного проживання привласнено відповідачем та без її згоди придбано акції Sky Way Invest Group.

Вказувала, що наприкінці 2015 року сторонами придбано автомобіль Volkswagen Multivan, 2006 року випуску, державний номерний знак (далі - ДНЗ) НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2. У подальшому відповідач без її згоди відчужив вказаний автомобіль, а тому має сплатити їй грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини від вартості автомобіля.

Таким чином, просилавстановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 в період з 25 серпня 2009 року по 14 листопада 2016 року, стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію у розмірі ~money0~ та визнати за нею право власності на Ѕ частини акцій Sky Way Invest Group вартістю ~money1~

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він проживав з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в період з 25 серпня 2009 року по 19 серпня 2015 року.

Стверджує, що з 19 серпня 2015 року він разом з ОСОБА_1 не проживає, оскільки почав спільно проживати з іншою жінкою ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1. Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4.

У період проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 сторонами придбано автомобіль марки BMW, модель Х5, номер шасі НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, який є спільним.

Таким чином, просив встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період з 25 серпня 2009 року до 19 серпня 2015 року, визнати автомобіль марки BMW, модель Х5, номер шасі НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, об'єктом спільної сумісної власності сторін, розподілити це майно у рівних частках, а саме: визнати за кожним право власності на 1/2 ідеальну частку вищезазначеного автомобіля.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 25 серпня 2009 року до 19 серпня 2015 року. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме майно - автомобіль марки BMW, модель Х5, номер шасі НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частку автомобіля марки BMW, модель Х5, номер шасі НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частку автомобіля марки BMW, модель Х5, номер шасі НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що сторонами не заперечується, шо вони спільно проживали у період з 25 серпня 2009 року до 19 серпня 2015 року, мали спільний побут, тому майно придбане у цей час є спільною сумісною власністю сторін. Що стосується обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'ю з ОСОБА_2 у період з 20 серпня 2015 року по 14 листопада 2016 року, суди дійшли висновків про те, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт спільного проживання сторін однією сім'єю, тому і майно придбане сторонами після 20 серпня 2015 року не може бути спільною власністю сторін.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли передчасних висновків про припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами після 19 серпня 2015 року, оскільки ними не взято до уваги докази, подані ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У травні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали у період з 25 серпня 2009 року по 19 серпня 2015 року, мали спільний побут. Адресами їх проживання були: АДРЕСА_2, а з 2014 АДРЕСА_3.

Сторони є батьками двох дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого Кременчуцьким ВРЕР 28 серпня 2012 року, ОСОБА_1 є власником автомобіля марки BMW, модель Х5, номер шасі НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3.

Сторони визнають, що зазначений транспортний засіб придбано під час їх спільного проживання та за спільні кошти.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 статті 74 СК України.

Таким чином, стаття 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи, що сторони визнали факт спільного проживання однією сім'єю сторін в період з 25 серпня 2009 року по 19 серпня 2015 року та спільного придбання автомобіля марки BMW, модель Х5, номер шасі НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, то вказані обставини не підлягають доказуванню. Вказані обставини фактично не оскаржувалися, а тому апеляційним судом не переглядалися.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання майна таким, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності та його розподіл, в частині акцій Sky Way Invest Group, суди виходили з того, що позивачем не надано належних доказів, що відповідач є власником будь-яких акцій зазначеної інвестиційної компанії, отже доводи позивача у цій частині ґрунтуються на припущеннях.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 піклувався про дітей, їх утримував, проводив з ними час, святкував разом з ОСОБА_1 та дітьми сімейні свята у період з 20 серпня 2015 року по 14 листопада 2016 року, сторони користувалися автомобілями один одного, однак це не є доказом наявності між сторонами усталених відносин, притаманних саме подружжю.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 не надала доказів, що джерелом набуття автомобіля Volkswagen Multivan, 2006 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 були спільні кошти або спільна праця її та ОСОБА_2.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не доведено факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 на час придбання останнім автомобіля марки Volkswagen Multivan, 2006 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 та те, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання вказаного рухомого майна спільним майном подружжя.

Суди оцінили докази, надані позивачем та дійшли висновків, що вони не є достатніми для визнання факту спільного проживання однією сім'єю з 20 серпня 2015 року до 14 листопада 2016 року, без реєстрації шлюбу сторін по справі, тобто факту налагоджених шлюбних відносин із взаємними правами та обов'язками, спільним веденням господарства та побутом, наявністю спільного бюджету.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами не враховано спільного відпочинку сторін за кордоном на підтвердження проживання їх як сім'ї були предметом дослідження в апеляційному суді, та судом зроблено висновок, що указана поїздка не утворює склад сімейних правовідносин, а тому не доводить її позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов