Історія справи

Постанова

Іменем України

13 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 796/96/2018

провадження №61-35249ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року у складі судді Стрижеуса А. М. у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 травня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українській банків від 16 травня 2014 року та із заявою про скасування цього рішення у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 квітня 2007 року № 2007/13-2.06/276.

Заява мотивована тим, що він не брав участі у справі, йому не було відомо про її існування, оскільки вся кореспонденція направлялась за адресою: АДРЕСА_1, як зазначено у кредитному договору, однак при укладенні додаткової угоди про внесення змін до кредитного договору адреса позичальника була змінена на нову, а саме: АДРЕСА_2.

Про існування рішення третейського суду йому стало відомо у січні 2018 року, а копію рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українській банків отримав 19 лютого 2018 року.

Вказував, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження у договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03 лютого 2011 року № 2983-VI виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив поновити строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українській банків від 16 травня 2014 року, а також скасувати вказане рішення.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року заяву ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українській банків від 16 травня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заява про скасування рішення третейського суду подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою статті 454 ЦПК України, і суд з урахуванням положень частини 7 цієї статті не наділений правом вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, у зв'язку з чим заява підлягає поверненню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року, направити справу на новий розгляд до Апеляційного суду міста Києва, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заява про скасування рішення була подана до спливу 90 днів після отримання копії цього рішення, як це передбачено статтею 454 ЦПК України. Суд дійшов помилкового висновку про те, що чинним законодавством не передбачено вирішення питання про поновлення строку для звернення із заявою про скасування рішення третейського суду.

У серпні 2018 року від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду як до суду першої інстанції із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українській банків від 16 травня 2014 року, посилаючись на те, що він не брав участі у справі, йому не було відомо про її існування, оскільки вся кореспонденція направлялась на іншу адресу, за якою він не проживав. Про існування рішення третейського суду йому стало відомо у січні 2018 року, а копію рішення отримав у лютому 2018 року.

Відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.

Аналогічна норма містилася і в частині другій, третій статті 389-1 ЦПК України 2004 року, чинного на час прийняття рішення третейського суду.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк, передбачений пунктом 1 частиною п'ятою статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим), поновленню не підлягає, тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення заяви.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права Апеляційним судом міста Києва, так як інші доводи апеляційної скарги стосуються оскарження рішення третейського суду, проте зазначене не є предметом позову.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу, яка оскаржується - без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв А. О. Лесько С. П. Штелик