Історія справи

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2/1890/11

провадження № 61-21565св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»;

відповідачі: ОСОБА_3; товариство з обмеженою відповідальністю «Слияние»;

представники ОСОБА_3: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Фальчука В. П., Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., від 7 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2009 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Слияние» (далі - ТОВ «Слияние») про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 7 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 800 тис. доларів США терміном до 7 березня 2017 року зі сплатою 13 % річних за користування ним. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та майновим поручителем - ТОВ «Слияние» було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є будівлі торгового комплексу, що знаходяться по АДРЕСА_1, загальною площею 363,6 кв. м, розташовані на земельній ділянці площею 872 кв. м, належні іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на будівлю торгового комплексу від 22 серпня 2002 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань перед банком станом на 23 вересня 2013 року утворилася заборгованість, загальний розмір якої складає 551 913 доларів 25 центів США та 3 746 946 грн 83 коп.

Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 7 березня 2007 року у розмірі 551 913 доларів 25 центів США та 3 746 946 грн 83 коп., з яких: поточна заборгованість за процентами - 6 553 долари 42 цента США; прострочена заборгованість за процентами - 545 359 доларів 83 цента США; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 3 428 205 грн 13 коп., прострочена заборгованість за комісією - 318 741 грн 70 коп.

Крім того, за порушенням умов договору іпотеки ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд стягнути з ТОВ «Слияние» на користь банку штраф у розмірі 305 448 грн 55 коп. та у рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 звернути стягнення на будівлю торгового комплексу, загальною площею 363,6 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 872 кв. м, належні ТОВ «Слияние» на підставі свідоцтва про право власності на будівлю торгового комплексу, шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною продажу не нижчою 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Домусчі Л. В. від 27 листопада 2014 року позов ПАТ АТ «Укргазбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 7 березня 2007 року у розмірі 551 913 доларів 25 центів США та 3 746 946 грн 83 коп., з яких: поточна заборгованість за процентами - 6 553 долари 42 цента США; прострочена заборгованість за процентами - 545 359 доларів 83 цента США; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 993 618 грн 78 коп.; прострочена заборгованість за комісією - 318 741 грн 70 коп.

Стягнуто з ТОВ «Слияние» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» штраф у розмірі 305 448 грн 55 коп.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 7 березня 2007 року, який укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3, у розмірі 551 913 доларів 25 центів США та 1 312 360 грн 48 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 7 березня 2007 року, який укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Слияние», а саме будівлі торгового комплексу, що знаходиться АДРЕСА_1, загальною площею 363,6 кв. м, розташовані на земельній ділянці площею 872 кв. м. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Визначено початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов ПАТ АБ «Укргазбанк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі умови кредитного договору та договору іпотеки не виконали, допустили прострочення заборгованості, а тому відповідно до положень статей 1048, 1054 ЦК України, статті 39 Закону України «Про іпотеку» стягнув прострочену заборгованість та в рахунок її погашення звернув стягнення на предмет іпотеки.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснювався неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 18 січня 2017 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2014 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення з ТОВ «Слияние» штрафу у розмірі 305 448 грн 55 коп. та звернення стягнення на іпотечне майно - будівлі торгового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1, скасовано. Провадження у цій частині позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Слияние» закрито. Роз'яснено ПАТ АБ «Укргазбанк», що спір в цій частині підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Вказана ухвала апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржена, тому у силу статті 400 ЦПК України не переглядається.

Останнім рішенням апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 18 січня 2017 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2014 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості зі сплати комісії у розмірі 318 741 грн 70 коп. скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати комісії у розмірі 318 741 грн 70 коп. відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь банку з ОСОБА_3 поточну та прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у доларах США, апеляційний суд виходив із того, що позичальник отримав кредит у доларах США, умовами кредитного договору сторони погодили сплату процентів за користування кредитними коштами також у доларах США, а тому відповідач зобов'язаний погасити заборгованість перед банком у доларах США, який мав право на видачу кредиту в іноземній валюті, що підтверджується наявною у нього банківською ліцензією на здійснення валютних операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 простроченої заборгованості по комісії, апеляційний суд виходив із того, що умовами кредитного договору передбачено комісію лише за відкриття позичкового рахунку у розмірі 1 %, тоді як іншої комісії умовами договору не передбачено. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості по комісії не містить самих розрахунків, які б можливо було перевірити. Отже, банком в цій частині позовні вимоги не доведено.

У решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку не переглядалось.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ АБ «Укргазбанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення простроченої заборгованості по комісії скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов банку в цій частині задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що умови кредитного договору не містять положень про комісію безпідставні, так як підпунктом 3.3.7. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується серед іншого сплачувати щомісячно комісію 0,125 % від суми кредиту, а згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання. Крім того, відповідач, підписуючи кредитний договір, не мав заперечень щодо його умов, у тому числі і щодо підпункту 3.3.7. При цьому його представник у судовому засіданні підтвердив, що відповідач, виконуючи умови кредитного договору, сплачував щомісячну комісію у розмірі 0,125 % від суми кредиту. Таким чином, позичальник фактично погодився з такими умовами кредитного договору.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково не взяв до уваги його доводів про те, що сума кредитної заборгованості, яка підлягає сплаті, повинна бути визначена у національній валюті - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.Отже, незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня. Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені статтею 625 ЦК України. Зазначений правовий висновок висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 2 липня 2014 року № 6-79цс14, проте апеляційний суд безпідставно не взяв його до уваги.

Відзиви на касаційні скарги заявників не надходили.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

Судом установлено, що 7 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 800 тис. доларів США терміном до 7 березня 2017 року зі сплатою 13 % річних за користування ним.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та майновим поручителем - ТОВ «Слияние» було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є будівлі торгового комплексу, що знаходяться по АДРЕСА_1, загальною площею 363,6 кв. м, розташовані на земельній ділянці площею 872 кв. м, належні іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на будівлю торгового комплексу від 22 серпня 2002 року.

ОСОБА_3 умови договору кредитування належним чином не виконував, періодичні щомісячні платежі у строки, визначені умовами договору, не вносив, у зв'язку з чим станом на 23 вересня 2013 року утворилась заборгованість на загальну суму 551 913 доларів 25 центів США та 3 746 946 грн 83 коп.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказану обставину, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-211цс17 від 15 травня 2017 року.

Судом встановлено наявність у ПАТ АБ «Укргазбанк» ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями від 23 липня 1993 року № 123 та Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 6 жовтня 2011 року № 123.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені судом обставини, апеляційний суд дійшов до вірного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь банку з ОСОБА_3 поточної та простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у доларах США, так як позичальник отримав кредит у доларах США, умовами кредитного договору сторони погодили сплату процентів за користування кредитними коштами також у доларах США, а тому відповідач зобов'язаний погасити заборгованість перед банком у доларах США, який мав право на видачу кредиту в іноземній валюті, що підтверджується наявною у нього банківською ліцензією на здійснення валютних операцій.

Посилання ОСОБА_3 на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 6-79цс14 від 2 липня 2014 року, безпідставні, так як у подальшому Верховний Суд України змінив свою правову позицію щодо застосування відповідних норм права, яку наведено вище.

Доводи касаційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив банку у задоволенні вимоги про стягнення з позичальника простроченої заборгованості по комісії, оскільки умовами кредитного договору, зокрема підпунктом 3.3.7. передбачено сплату позичальником щомісячно комісію 0,125 % від суми кредиту, також не заслуговують на увагу з таких підстав.

Апеляційний суд вірно виходив із того, що розрахунок заборгованості за комісією не містить розрахунків, за які послуги вони нараховані, а в підпункті 3.3.7. кредитного договору передбачена комісія за відкриття рахунку на суму 40 400 грн, іншої комісії не передбачено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» в частині стягнення простроченої заборгованості по комісії, оскільки нарахування комісії, яка визначена умовами кредитного договору, зокрема підпунктом 3.3.7., щодо сплати позичальником щомісячно комісію 0,125 % від суми кредиту, законом не передбачено.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2014 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк