Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.06.2018 року у справі №307/2984/17

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа №307/2984/17

провадження №61-34548св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2018 року у складі Чопик В. В. та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, у якому просив: усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою площею 0,11 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована по АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 за власний рахунок знести будівлю аптеки, яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, пов'язані із будівництвом на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_1

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 січня

2018 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 до вирішення справи № 307/2984/17 та вступу в законну силу рішення по даній справі здійснювати будь-які дії, пов'язані із будівництвом на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_1

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в разі незабезпечення позову можуть бути порушені права позивача.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня

2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено залишеною без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки між сторонами існує спір щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка належить позивачу, зокрема проведенням відповідачем будівельних робіт на земельній ділянці, яка є суміжною до земельної ділянки позивача, то у суду першої інстанції були всі передбачені процесуальним законодавством підстави, для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб визначений позивачем.

Апеляційний суд також указав, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення з метою відшкодування збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Позиція Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області зводиться до незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями, оскільки позивачем не надано відповіді управління з яких слідує, що відповідно до наявних в управлінні матеріалів, об'єкт будівництва, який є предметом спору, будується відповідно до встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2001 №466 Порядку та відповідно до проектної документації, розробленої на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03 травня 2017 року

№01-13/16.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, в задоволенні заяви

ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтвердили необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд не навів, в силу яких конкретних доказів, аргументів він прийшов до висновку про те, що в разі незабезпечення позову можуть бути порушенні права позивача по справі, і як саме вони можуть бути порушенні та в чому саме ці порушення можуть проявитись.

Аргументом касаційної скарги також указано те, що накладенням заборони, суд безпідставно і незаконно порушив права заявника та законні інтереси забудовника, оскільки заборона тягне за собою порушення заявником укладеної з будівельниками угоди і приведе до понесення нею матеріальних втрат, а також приведе до затягувань строків здачі будівлі в експлуатацію, що теж в кінцевому рахунку приведе до порушення обов'язків заявника перед деякими іншими підприємцями і завдасть їй в тому числі матеріальних втрат.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суд установив, що між сторонами виник спір, що стосується усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка належить позивачу, зокрема, проведенням відповідачем будівельних робіт на земельній ділянці, яка є суміжною до земельної ділянки позивача

Позивачем заявлено про забезпечення позову, а саме, шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані із будівництвом на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_1

Суд прийшов до висновку про про необхідність задоволення вимог в забезпеченні позову шляхом, який вказано позивачем, оскільки в разі незабезпечення позову можуть бути порушені права позивача по справі.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня

2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та прийшов висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачатимуть у майбутньому виконання судового рішення та загалом не порушує право особи на вільне володіння майном.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених у справі судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника встановлені судом неповно і неправильно.

При вирішенні даної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, ухвалене ним рішення відповідає критеріям законності і обґрунтованості.

Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 січня

2018 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області

від 04 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик