Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.08.2019 року у справі №601/180/17

Постанова

Іменем України

12 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 601/180/17

провадження № 61-26276св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області у складі судді Білосевич Г. С. від 20 червня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Загорського О. О., Щавурської Н. Б., Ткача З. С.,

від 28 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 25 листопада 2011 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній був наданий кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом на 31 грудня 2016 року становила 18 540,42 грн, яку банк просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області

від 20 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року, у задоволенні позову

ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що банк звернувся до суду із вимогами поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник грошові кошти не повернув, кредитний договір не є розірваним чи припиненим. Банк має право на отримання процентів в межах позовної давності.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 листопада 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу наданий кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 жодного щомісячного платежу на виконання умов вказаного договору не внесла.

Відповідно до наданого банком розрахунку,відповідач порушувала умови договору, не погашала кредитну заборгованість, у зв`язку з чим у неї станом на 31 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі

18 540,42 грн,що складається із: 290 грн - заборгованість за кредитом; 13 191,35 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

3 700 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн та 859,07 грн - штрафи (фіксована частина та процентна складова відповідно).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Встановивши, що позичальник жодним чином не виконувала умови кредитного договору від 25 листопада 2011 року щодо погашення заборгованості та внесення щомісячних платежів, а з позовом до суду банк звернувся лише у лютому 2017 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі (а. с. 48-51).

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для отримання банком процентів за користування кредитом в межах позовної давності є необґрунтованими, оскільки із пропуском позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Вказане узгоджується із висновком Великої Палати Верхового Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження

№ 14-10цс18).

При цьому, для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, який уможливлював стягнення процентів за кредитом у межах позовної давності, обчисленої за три роки до дня звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара