Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.08.2019 року у справі №456/972/17

Постанова

Іменем України

12 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 456/972/17

провадження № 61-29865св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Шрамка Р. Т. від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Г. О. від 13 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - ДП «Центр ДЗК» про стягнення коштів та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 15 червня 2016 року між нею та Стрийським міськрайонним виробничим відділом Львівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» було укладено договір №1614290100070 про розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

16 червня 2016 року вона оплатила послуги відповідача на загальну суму 1599 грн 12 коп.

13 липня 2016 року позивач написала заяву з проханням виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , до якої долучила необхідні документи. Проект землеустрою щодо розподілу земельної ділянки було розроблено ТзОВ «Геосервіс 77» на її замовлення. В подальшому їй було надано акти встановлення меж земельної ділянки на місцевості та акти прийомки-передачі межових знаків для отримання підписів суміжних землекористувачів.

Посилаючись на те, що жодного разу за місцезнаходженням її земельної ділянки з ДП «Центр ДЗК» ніхто не приїжджав, всі документи вона збирала сама, екземпляр технічної документації їй не надавався та вона не була ознайомлена з роботою відповідача в порушення пункту 5.3 договору та вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 просила задовольнити її позов та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 599 грн 12 коп. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при виготовленні технічної документації виконано роботи, обумовлені договором та сторонами підписано акт виконаних робіт, що не спростовано позивачем, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно з`ясовано обставини справи; не взято до уваги, що відповідачем не виконано зобов`язання щодо надання послуг замовнику згідно наданого кошторису робіт, не передано замовникові готові результати робіт в одному примірнику у паперовому та електронному вигляді, а всі документи вона збирала сама. Також судами не враховано вимоги статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо права споживача вимагати відповідного зменшення ціни вказаної роботи (наданої послуги) у разі виявлення недоліків у виконаній роботі.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 456/972/17 з Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2017 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 15 червня 2016 року між ОСОБА_1 та Стрийським міськрайонним виробничим відділом Львівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», в особі ОСОБА_2 , укладено договір №1614290100070 про розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно додатку № 3 до договору кошторис розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки склав 1 599 грн 12 коп.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом 100% попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунка-фактури протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання цього договору.

ОСОБА_1 на рахунок Львівської регіональної філії Центру ДЗК було оплачено 1 599 грн 12 коп.

За умовами пункту 5.3 договору виконавець зобов`язується передати замовникові результати виконаних робіт та скласти й підписати зі свого боку акт виконаних робіт у двох примірниках.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у разі виявлення істотних недоліків при прийманні виконаних робіт замовник має право вимагати від виконавця усунення таких недоліків, про що сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків та термінами їх усунення.

Згідно з пунктом 7.4 договору подання землевпорядної документації відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування на погодження, погодження меж земельної ділянки проводиться замовником і здійснюється за його рахунок.

Відповідно до пункту 5.8 договору підписаний акт виконаних робіт замовником є підтвердженням з його боку відсутності претензії до виконавця.

З копії акту виконаних робіт №1614290100070 по договору №1614290100070 від 15 червня 2016 року вбачається, що виконавець Стрийський міськрайонний виробничий відділ Львівської регіональної філії Центру ДЗК здав, а замовник ОСОБА_1 прийняла виготовлену технічну документацію щодо поділу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Своїм підписом в даному акті ОСОБА_1 підтвердила те, що сторони не мають взаємних претензій та зауважень щодо виконаних робіт.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій», взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Статтею 28 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; виконувати всі умови договору.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем при виготовленні технічної документації не виконано робіт обумовлених договором, а саме: роботи з погодженням меж земельної ділянки на місцевості, акт прийомки-передачі межових знаків, підписи суміжних землекористувачів вона збирала сама, ніхто з ДП «Центр ДЗК» не приїжджав.

Разом з тим, відповідно до вимог пункту 7.4 договору, сторонами погоджено, що подання землевпорядної документації відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування на погодження, погодження меж земельної ділянки проводиться замовником і здійснюється за його рахунок.

Крім того сторонами підписано акт виконаних робіт №1614290100070 по договору №1614290100070 від 15 червня 2016 року, з якого вбачається, що виконавець виконав, а замовник прийняла роботи за вказаним вище договором. Своїм підписом в даному акті позивач підтвердила, що сторони не мають взаємних претензій та зауважень щодо виконаних робіт.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не спростовано виконання відповідачем робіт, обумовлених договором.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено порушення відповідачем умов договору, а позивачем не доведено причино-наслідкового зв`язку погіршення її здоров`я із виконанням чи невиконанням умов договору та не надано належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння такої шкоди, суди вмотивовано відмовили у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук