Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.11.2024 року у справі №308/11429/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 308/11429/19

провадження № 61-2997св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року

у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Фазикош Г. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Ужгородської міської ради (далі - відповідач) про визнання права власності,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Закарпатська обласна прокуратура (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (структурний підрозділ - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради),

прийняв постанову про наступне:

I. Вступ

1. У жовтні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності.

2. Відповідач заперечував проти позову.

3. Суд першої інстанції задовольнив позов.

4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про відмову в позові

5. Позивач оскаржила постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

6. Ключовим питанням в спірних правовідносинах є:

Чи наявні в спірних правовідносинах підстави для представництва сторони спору прокурором?

7. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

8. Позов обґрунтований так:

- у січні 2019 року позивач придбала об`єкт нерухомого майна і протягом року здійснила реконструкцію цього об`єкта без отримання відповідного дозволу, але з дотриманням будівельних, архітектурних, санітарних та екологічних норм;

- будь-яких заяв, претензій та скарг щодо реконструкції не надходило, після завершення будівництва був виготовлений технічний паспорт

з відміткою про проведене технічне обстеження, згідно з яким встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації;

- згідно з договором оренди землі територіальна громада м. Ужгорода передала, а позивач прийняла в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, зі строком дії договору

до 05 вересня 2024 року;

- щодо прийняття реконструйованого об`єкта до експлуатації та оформленням права власності позивач зверталася до відділу Державної архітектурно-будівельної інспекції Ужгородської міської ради, де їй роз`яснено про неможливість прийняття в експлуатацію об`єкта, оскільки вказані дії можливо вчинити лише згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, шляхом реєстрації декларації встановленої форми;

- зазначений порядок не передбачає введення в експлуатацію будівель, які збудовані самочинно, вирішення вказаного питання можливе лише після визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва в судовому порядку згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України.

9. Враховуючи викладене, остаточно сформувавши позовні вимоги, позивач просила суд:

- визнати за нею право власності на самочинно реконструйований багатоквартирний житловий будинок із вбудованими комерційними приміщеннями з правом подальшого введення його в експлуатацію.

ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2019 року позов задоволено.

Визнано за позивачем право власності на самочинно реконструйований багатоквартирний житловий будинок із вбудованими комерційними приміщеннями.

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з урахуванням звіту про проведення технічного обстеження, відповідно до якого прийняття в експлуатацію спірного будинку є можливим, виходив з того, що позивач довела порушення своїх прав.

IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

12. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада

2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено.

Рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з таких підстав:

- позивач без належного дозволу, без затвердженого проєкту реконструювала об`єкт нежитлової нерухомості - павільйон під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими комерційними приміщеннями;

- зведений позивачем багатоквартирний житловий будинок

з вбудованими комерційними приміщеннями є самочинним будівництвом;

- в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували, що позивач зверталася до компетентних державних органів про прийняття самочинної будівлі до експлуатації і вказане питання не було предметом розгляду даних органів, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право;

- прокурором доведено законні підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, у зв`язку з тим, що рішенням районного суду порушено інтереси держави у земельній сфері та сфері комунальної власності, оскільки порушено інтереси територіальної громади м. Ужгорода як власника земельної ділянки, що була надана в оренду, на якій здійснено самочинне будівництво;

- прийняття рішення щодо введення об`єкта нерухомого майна

в експлуатацію належить до компетенції виконавчого комітету Ужгородської міської ради, який не залучався до участі у справі, та не забезпечив належний захист інтересів держави, зокрема щодо оскарження судового рішення, а Ужгородська міська рада, яка є відповідачем у справі, самоусунулася від участі у справі і також не оскаржила незаконне рішення суду.

V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі позивач просить оскаржуване судове рішення скасувати, закривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора.

15. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:

- суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що прокурором не дотримано принципу попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень про порушення інтересів держави, яке має передувати такому зверненню до суду;

- направлення прокурором компетентному органу листів про порушення інтересів держави того ж дня, що і направлення апеляційної скарги не

є належним виконанням вимог статті 23 Закону України від 14 жовтня

2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII);

- апеляційний суд не звернув увагу, що прокурор, звертаючись

з апеляційною скаргою, не довів свого права на представництво інтересів держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

VI. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

16. 17 травня 2023 року прокурор подав відзив та навів такі аргументи для відмови у задоволенні касаційної скарги:

- позивач без належного дозволу та затвердженого проєкту здійснила реконструкцію павільйона - об`єкта нежитлової нерухомості, під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими комерційними приміщеннями;

- у справі відсутні докази на підтвердження того, що земельна ділянка, на якій збудовано спірне майно, у передбаченому законом порядку була надана позивачу у власність або користування до початку будівництва;

- зведений позивачем багатоквартирний житловий будинок з вбудованими комерційними приміщеннями є самочинним будівництвом;

- наявність обґрунтованої загрози порушень інтересів держави в сфері архітектури та містобудування, було достатньою підставою для звернення прокурора до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради;

- при зверненні до суду з апеляційною скаргою прокурором, на виконання вимог частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII та статті 56 ЦПК, зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також, із долученням відповідних доказів, обґрунтовано наявність підстав для реалізації представницьких повноважень в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що прокурором нібито не дотримано принципу попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, про вжиття заходів представницького характеру;

- повідомлення вказаному органу направлено 09 листопада 2020 року разом з направленням апеляційної скарги, оскільки органи прокуратури, як і наведений орган участі у вказаній справі не брав, про рішення суду прокурор дізнався 27 жовтня 2020 року, присічний строк на оскарження якого спливав саме 09 листопада 2020 року;

- Виконавчий комітет Ужгородської міської ради як уповноважений державою орган на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах не забезпечив належний захист інтересів держави шляхом оскарження незаконного судового рішення, що підтверджує його бездіяльність та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави;

- законом не передбачено обов`язку прокурора отримувати відповідь на повідомлення суб`єкта владних повноважень про здійснення представництва інтересів держави в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII;

- доводи касаційної скарги зводяться до помилкового тлумачення висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та статті 23 Закону № 1697-VII.

VІI. Рух справи у суді касаційної інстанції

17. У лютому 2023 року позивач звернулася до Верховного Суду

із касаційною скаргою на постанову апеляційної інстанції.

18. Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, у задоволенні клопотання позивача про зупинення дії постанови апеляційного суду відмовлено.

19. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 11 травня 2023 року.

20. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_2 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Пархоменка П. І.

VIIІ. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

21. Згідно з договором купівлі-продажу від 04 січня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П., позивач придбала павільйон літ. А, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 141,9 кв. м, розташований

на АДРЕСА_1 .

22. Позивач здійснила реконструкцію цього об`єкта без отримання відповідного на те дозволу та після завершення будівництва виготовила технічний паспорт з відміткою про проведене технічне обстеження.

23. 27 вересня 2019 року між територіальною громадою міста Ужгорода

в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради в особі Бабидорича В. І. та

ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 2090, відповідно до умов якого вона прийняла в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови

на АДРЕСА_1 , площею 0,0363 га, кадастровий номер 2110100000:28:001:0212 зі строком дії договору до 05 вересня 2024 року.

24. Згідно з пунктом 25 договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження), а саме: зона особливого режиму забудови площею 0,0201га. Земельна ділянка частково знаходиться в межах червоних ліній вул. Гвардійської. В межах червоних ліній нове будівництво заборонено.

25. Відповідно до пункту 29 договору орендар має право зводити

в установленому законодавством порядку жилі, виробничі,

культурно-побутові та інші будівлі і споруди за письмовою згодою орендодавця.

26. Згідно з пунктом 3 договору оренди на переданій в оренду земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна: павільйон літ. А загальною площею 141,9 кв. м. В акті прийому-передачі земельної ділянки вказано, що земельна ділянка передається у стані, що відповідає умовам договору.

27. Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження

від 02 жовтня 2019 року № 65 досліджувана будівля - реконструйований багатоквартирний житловий будинок з вбудованими комерційними приміщеннями на АДРЕСА_1 станом на 02 жовтня 2019 року

є фактично завершена будівництвом.

IX. Позиція Верховного Суду

28. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 7) та даючи відповідь на ключове питання (див. пункт 6), Верховний Суд робить такі висновки.

29. Єдиним аргументом касаційної скарги є відсутність підстав для представництва сторони спору прокурором (див. пункт 15).

30. Даючи відповідь на такий аргумент, Верховний Суд наголошує, щоза загальним правилом підтримка прокурором однієї зі сторін в некримінальному проваджені може бути, безсумнівно, виправданою за певних обставин, зокрема коли потребують захисту інтереси держави (див., наприклад, пункт 35 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Менчинська проти рф» від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02).

31. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

32. Стаття 23 Закону № 1697-VII закріплює особливості представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді.

33. Тлумачення частини третьої вказаної норми Закону дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

34. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

35. У розглядуваній справі прокурор звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, навівши належне обґрунтування необхідності його оскарження та в чому полягає порушення інтересів держави.

36. Як на підставу порушення оскаржуваним рішенням прав держави

в особі заявленої ним установи і наявність підстав для представництва в суді, прокурор посилався на те, що оскаржуваним рішенням визнано право власності на самочинне, незаконне будівництво та зазначав про недобросовісні дії позивача. Вказував, що питання оформлення права власності на самочинне будівництво не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати наявність спору про право; суд не врахував, що спірний об`єкт є самочинно збудованим багатоквартирним житловим будинком, будівництво якого розпочато без належного дозволу, без затвердженого проєкту, без отримання сертифікату (декларації) про введення його

в експлуатацію, а також, що його збудовано на земельній ділянці комунальної власності відведеній в оренду не для цієї мети, що є істотним порушенням будівельних норм і правил.

37. Прокурор вважав, що інтерес держави полягає у неприпустимості допущення порушень встановленого законодавством порядку здійснення безпечного будівництва, визнання в судовому порядку права власності порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно.

38. Прокурор в апеляційній скарзі, зазначивши органи, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, як на підставу здійснення ним представництва посилається на те, що компетентні органи не забезпечили захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення суду першої інстанції, а тому він вступив в указану справу для захисту інтересів держави.

39. Отже, прокурор, звернувшись до суду з указаною апеляційною скаргою в інтересах держави в особі уповноваженого органу контролю в сфері містобудування, правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому полягає порушення таких інтересів.

40. На виконання частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII виконувач обов`язків керівника Закарпатської обласної прокуратури повідомив Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, що звертатиметься до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в їх особі, що підтверджується листом від 09 листопада 2020 року № 19-193вих-20, копія якого міститься

в матеріалах справи (Т.1, а.с. 129).

41. Тобто виконувач обов`язків керівника Закарпатської обласної прокуратури належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді та подав апеляційну скаргу з дотриманням вимог статті 23 Закону № 1697-VII та частини четвертої статті 56 ЦПК.

42. Отже, відповідний аргумент касаційної скарги про те, що прокурор, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів свого права на представництво інтересів держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Верховним Судом відхиляється.

43. Доводи касаційної скарги про недотримання прокурором принципу попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень про порушення інтересів держави, яке має передувати такому зверненню до суду, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 3 частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII відповідне повідомлення має бути здійснено прокурором до моменту подання апеляційної скарги та надходження її до суду, і цю вимогу прокурор не порушив. Крім того, урахував обмежений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

44. Велика Палата Верховного Суду, надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону № 1697-VII,вказала, що, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом

з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави),

а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункти 39-40постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

45. Аналізуючи вказане, можна дійти висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, законом не передбачено обов`язку прокурора отримувати відповідь на повідомлення суб`єкта владних повноважень про здійснення представництва інтересів держави в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону

№ 1697-VII.

46. За обставинами цієї справи подання апеляційної скарги та направлення листа Виконавчому комітету Ужгородської міської ради в один день не порушує вимоги Закону № 1697-VII з урахуванням «розумності строку», оскільки строк на оскарження рішення суду першої інстанції є присічним та спливав 09 листопада 2020 року, тому прокурором було вчинено усі необхідні дії для запобігання настанню невідворотних негативних наслідків для держави через бездіяльність компетентного органу.

47. Ужгородська міська рада під час апеляційного та касаційного розгляду заперечень щодо представництва прокурором не висловила, і обставини справи свідчать, що представництво сторони цивільного процесу не порушує принцип рівності.

48. За встановлених обставин висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які позивач посилаласяв касаційній скарзі.

49. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).

50. Апеляційний суд належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.

51. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.

52. Оскільки постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, то судові витрати залишаються за позивачем.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 401 409 410 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков