Ухвала КЦС ВП від 07.11.2018 року у справі №796/165/2018

Друк

Пошук

298

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Державний герб України

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 796/165/2018

провадження № 61-477ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

за участю секретаря судового засідання - Парчевського О. О.,

учасники справи:

заявник - акціонерне товариство «ВТБ Банк»,

представники заявника: адвокат Новик Євгеній Миколайович, адвокат Гуленко Юрій Миколайович, КуріннийСергій Юрійович,

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Каращук Катерина Леонідівна, адвокат Трубанов Євген Олександрович,

представники суб'єкта оскарження: адвокат Переяславська Марія Вікторівна,

заінтересована особа - приватне акціонерне товариство «ЮБК-Інвест»,

представники заінтересованої особи: адвокат Левченко Олександр Васильович, адвокат ЮхименкоМаксим Петрович,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест» та приватного виконавця Каращук Катерини Леонідівни на ухвалу Київського апеляційного суду в складі судді Українець Л. Д. від 06 грудня 2018 року в справі за скаргою акціонерного товариства «ВТБ Банк», заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Каращук КатеринаЛеонідівна, приватне акціонерне товариство «ЮБК-Інвест» на дії приватного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У жовтні 2018 року акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - АТ «ВТБ Банк») звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця округу м. Києва Каращук К. Л.

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. перебуває ухвала № 796/165/2018, постановлена 05 вересня 2018 року Апеляційним судом м. Києва про заборону АТ «ВТБ Банк» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме та нерухоме майно, що належить йому на праві власності, у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, тощо, ВП № 57270017.

20 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. на підставі заяви ПрАТ «ЮБК-Інвест» та ухвали № 796/165/2018 Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57270017 та 28 вересня 2018 року винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно АТ «ВТБ Банк».

Звертає увагу на те, що згідно резолютивної частини ухвали Апеляційного суду м. Києва боржником зазначено Російську федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, тобто «ВТБ Банк» не є боржником.

На думку заявника, вказані постанови є неправомірними, оскільки банк не є боржником у цьому виконавчому провадженні, а таким боржником відповідно до виконавчого документа є Російська Федерація, тому приватний виконавець діяла не в порядку та не у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, приватний виконавець відповідно до пункту 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» неуповноважений здійснювати примусове виконання рішення, за яким боржником є держава, її державні органи, оскільки таке належить до компетенції органів державної виконавчої служби.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скарг АТ «ВТБ Банк» задоволено. Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К.Л. щодо відкриття виконавчого провадження № 5720017 неправомірними. Визнано неправомірними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2018 року у виконавчому провадженні ВП №57270017 та про накладення арешту на майно боржника від 28 вересня 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 57270017. Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. усунути порушення шляхом повернення виконавчого документа - ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року у справі № 796/165/2018 стягувачу без прийняття його до виконання та скасування вжитих виконавцем заходів щодо примусового виконання даної ухвали.

Ухвала суду мотивована тим, що відкриваючи виконавче провадження із зазначенням боржником АТ «ВТБ Банк» та накладаючи арешт на майно банку, приватний виконавець вийшов за межі своїх повноважень, оскільки самостійно змінив боржника, який вказаний у виконавчому документі, а саме Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, а тому оскаржувані постанови підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Приватне акціонерне товариство «ЮБК-Інвест» (далі - ПрАТ «ЮБК-Інвест») та приватний виконавець Каращук К. Л. подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 6 грудня 2018 року із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Особи, які подали апеляційні скарги, зазначають, що приватний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», відкрив виконавче провадження та наклав арешт на майно АТ «ВТБ Банк» відповідно до змісту виданого судом виконавчого документа. Висновки суду про те, що банк не є боржником у виконавчому провадженні, безпідставні, оскільки боржниками у виконавчому провадженні, відкритому на підставі ухвали про забезпечення позову, є окремі юридичні особи, які повинні утриматись від вчинення дій або повинні здійснити такі дії. Таким чином, оскільки АТ «ВТБ Банк» є особою, на акції якої накладено арешт за виконавчим документом, саме він має статус боржника у виконавчому провадженні. Крім того, приватний виконавець компетентний вчиняти виконавчі дії щодо іноземної держави, оскільки заборона, встановлена статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», стосується держави Україна.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

АТ «ВТБ Банк» подало до Верховного Суду відзиви на апеляційні скарги ПрАТ «ЮБК-Інвест» та приватного виконавця Каращук К. Л., в яких банк посилається на необґрунтованість доводів скарг та законність оскаржуваної ухвали апеляційного суду. Зазначає, оскільки у виконавчому документі боржником вказаний не банк, а Російська Федерація, тому приватний виконавець, відповідно до пункту 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження, не уповноважений здійснювати примусове виконання рішення, за яким боржником є держава, її державні органи, оскільки таке належить до компетенції органів державної виконавчої служби.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року у справі № 796/165/2018 вжито заходів забезпечення позову в порядку статей 158, 477 ЦПК України в справі за заявою ТОВ «Еверест Істейт», ПП «Едельвейс-2000», ПрАТ «Фортуна», ПрАТ «ЮБК Інвест», ТОВ «Нива Тур», ТОВ «Імме», ПП «Планета, ТОВ «Крим дівелопмент», ПрАТ «Аеробуд», ТОВ «Приватофіс», ТОВ «Дайріс», ТОВ «Ділайн ЛТД», ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса», ТОВ «Приватленд», ТОВ з іноземними інвестиціями Дан-нанорама», ТОВ «Санаторій «Енергетик», ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий Капітал», ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор», ОСОБА_12 про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерландів) від 02 травня 2018 року в справі ПТС № 2015-36 про стягнення сум з боржника - Російської Федерації, в якості компенсації за відповідне нерухоме майно.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року, зокрема:

- заборонено АТ «ВТБ Банк» здійснювати ліквідацію чи реорганізацію юридичної особи;

- заборонено АТ «ВТБ Банк» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме та нерухоме майно, що належить йому на праві власності, у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо.

В ухвалі від 05 вересня 2018 року боржником зазначено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської федерації, стягувачем, зокрема ПрАТ «ЮБК Інвест».

Також в ухвалі встановлено, що єдиним власником АТ «ВТБ Банк» є Банк ВТБ (публичное акционерное общество). У свою чергу власником Банк ВТБ (публичное акционерное общество) є Російська Федерація в особі Міністерства фінансів Російської Федерації та в особі Федеральної агенції з управління державним майном, а також Державна корпорація «Агенство по страхованию вкладов».

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що на території України є майно, яке належить Російській Федерації та на яке може бути звернуто стягнення на підставі рішення міжнародного суду.

На момент розгляду скарги АТ «ВТБ Банк» на дії та рішення приватного виконавця Каращук К. Л. ухвала Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року не скасована.

Установлено, що 20 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57270017 в якій боржником зазначено АТ «ВТБ Банк», а стягувачем ПрАТ «ЮБК-Інвест».

28 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику АТ «ВТБ Банк».

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог статті 477 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пунктів 3-7 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документів, серед інших відомостей, зазначаються: 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Щодо визначення статусу боржника

Відповідно до вимог частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

Як убачається з ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року про забезпечення позову, у цьому виконавчому документі зазначено один боржник - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та 19 стягувачів: ТОВ «Еверест Істейт», ПП «Едельвейс-2000», ПрАТ «Фортуна», ПрАТ «ЮБК Інвест», ТОВ «Нива Тур», ТОВ «Імме», ПП «Планета, ТОВ «Крим дівелопмент», ПрАТ «Аеробуд», ТОВ «Приватофіс», ТОВ «Дайріс», ТОВ «Ділайн ЛТД», ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса», ТОВ «Приватленд», ТОВ з іноземними інвестиціями Дан-нанорама», ТОВ «Санаторій «Енергетик», ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий Капітал», ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор», ОСОБА_12

Тобто Апеляційним судом м. Києва в ухвалі від 05 вересня 2018 року про забезпечення позову, яка є виконавчим документом, чітко визначено боржника у виконавчому документі - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції.

Разом із тим приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження ВП № 57270017 на накладаючи арешт на майно, боржником вказує АТ «ВТБ Банк», всупереч відомостям, викладеним у виконавчому документів (ухвалі суду), та в порушення вимог частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» самостійно змінює суб'єктний склад сторін виконавчого провадження.

Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, а суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 431 ЦПК України та частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Самостійне визначення виконавцем особи боржника, відмінним від особи, вказаній у виконавчому документі, законодавством не передбачено, такі дії приватного виконавця вчинено всупереч порядку і способу, визначеного статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» і виконавчим документом.

За таких обставин, суд правильно вважав обґрунтованими доводи скарги про неправомірність дій приватного виконавця при винесенні оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження та накладенні арешту на майно із зазначенням боржником у вказаному виконавчому провадженні АТ «ВТБ Банк», унаслідок чого порушено права банку, як особи, яка була помилково залучена до виконавчого провадження як боржник, та водночас порушено гарантії прав стягувача на належне виконання судового рішення внаслідок незалучення до виконавчого провадження належного боржника.

Таким чином, у справі, що переглядається, апеляційний суд, встановивши, що приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження та накладаючи арешт на майно АТ «ВТБ Банк», самостійно, всупереч вимогам частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 442 ЦПК України, змінюючи при цьому боржника, який вказаний у виконавчому документі, у порушення пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» діяла не і порядку та не у спосіб, передбачений цим Законом, вийшовши за межі наданих їй повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про визнання неправомірними та скасування постанов від 20 та 28 вересня 2018 року.

Доводи апеляційних скарг про те, що ухвалою суду від 05 вересня 2018 року вжито кілька заходів забезпечення позову, а тому відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» боржником у кожному конкретному виконавчому провадженні є особа, зазначена в резолютивній частині ухвали суду, на яку спрямовані такі заходи, безпідставні. При цьому суд виходить з того, що приватний виконавець зобов'язаний діяти в межах виконавчого документа щодо визначення особи боржника, а у разі виникнення будь-яких сумнівів повинен звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про надання відповідних роз'яснень.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

Принцип суверенної рівності держав (Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй) є базовою аксіомою в дотриманні міжнародного права, передбачає юридичну рівність держав, отже, однакові права й обов'язки.

Оскільки стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обмеження компетенції приватного виконавця на виконання рішення суду, де боржником є держава, таке обмеження розповсюджується на усі держави, а не тільки на державу Україна.

Таким чином, є обґрунтованими доводи АТ «ВТБ Банк», викладені у відзивах на апеляційні скарги, та пояснення його представника у судовому засіданні про те, що до компетенції приватного виконавця не відноситься здійснення примусового виконання рішення, зокрема, де боржником є іноземна держава. При цьому вказана норма не містить будь-яких виключень або уточнень щодо переліку таких держав.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують.

Щодо судового збору

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи а новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,