Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.02.2019 року у справі №243/3515/17

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 243/3515/17

провадження № 61-22330св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Фонд державного майна України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року у складі судді: Мірошниченко Л. Є. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Азевича В. Б., Краснощокової Н. С., Новосядлої В. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Фонду державного майна України про стягнення індексації заборгованості по заробітній платі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 12 серпня 1985 року по 18 вересня 2002 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Содовий завод».

При його звільненні з товариства відповідач був зобов'язаний провести з ним повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем. Згідно з довідкою № 2-357 від 226 квітня 2012 року заборгованість по заробітної платі за даними бухгалтерського обліку складає 3 018,36 грн. Дата виникнення заборгованості - вересень 2002 року. У травні 2016 року йому була виплачена заборгованість в цьому розмірі, проте індексація заробітної плати за період з 01 жовтня 2002 року по 01 травня 2016 року йому не виплачена.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2017 року стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача ОСОБА_4 індексацію заробітної плати за період затримки її виплати у сумі 12 837,99 грн.

Однак, до цього час рішення не виконано. У довідці ліквідатора вказуєтсья про те, що виконати рішення суду не має можливості.

Посилаючись на те, що ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, рішення суду не виконано, держава, відповідно до статті 619 ЦК України, поряд з ВАТ «Содовий завод» має нести субсидіарну відповідальність, просив стягнути з відповідача на його користь індексацію заборгованості по заробітній платі в сумі 12 837,99 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що Фонд державного майна України на підставі статті 619 ЦК України не несе субсидіарну відповідальність за боргами ВАТ «Содовий завод». Правовідносини, які виникли між ВАТ «Содовий завод» та Фондом державного майна України є правовідносини засновника та створеного ним товариства, за якими засновник не відповідає за боргами товариства, а товариство не відповідає за боргами засновника.

Аргументи учасників справи

У червні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не врахували статтю 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з якою держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державне підприємство. А тому відповідачем по справі є Фонд державного майна України, який несе субсидіарну відповідальність згідно статті 619 ЦК України та статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_4 працював на ВАТ «Содовий завод» м. Слов'янська з 12 серпня 1985 року по 18 вересня 2002 року.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 13 березня 2017 року стягнуто на користь позивача з ВАТ «Содовий завод» індексацію заробітної плати в сумі 12 837,99 грн.

Відповідно до довідки №1-23/238 від 06 квітня 2017 року, наданої ліквідатором ВАТ «Содовий завод» Магдеевою Н. М., адресованої позивачу, зазначено, що на цей час заборгованість по індексації заробітній платі підприємства складає 12 837,99 грн, рішення про стягнення заборгованості виконати не можливо.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 243/3451/17 зроблено висновок, що ВАТ «Содовий завод» є акціонерним товариством, яке самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, між сторонами у справі не існувало будь-яких зобов'язань, суд правильно виходив із відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 619 ЦК України, на Фонд державного майна України через невиконання ВАТ «Содовий завод» судового рішення, яке ухвалене під час процедури банкротства останнього.

Тлумачення статті 619 ЦК України свідчить, що субсидіарна відповідальність має місце, тільки у випадку, коли вона встановлена договором або законом. Якщо субсидіарна відповідальність передбачена договором, то додатковий боржник добровільно зобов'язується перед кредитором нести відповідальність у разі порушення зобов'язання основним боржником. Законом субсидіарна відповідальність покладається на особу не залежно від її волі.

Встановивши, що відсутні підстави для покладення субсидіарної відповідальності на Фонд державного майна України, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель