Історія справи

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 761/8078/17-ц

провадження № 61-34282св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - державне підприємство «Преса України» Державного управління справами,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у складі судді Савицького О. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Преса України» Державного управління справами (далі - ДП «Преса України»), у якому просив здійснити перерахунок заробітної плати та пенсії, стягнути заборгованість по заробітній платі та пенсії, відшкодувати моральну шкоду.

Позовна заява мотивована тим, що він перебуває у трудових відносинах з ДП «Преса України».

У період з 29 квітня по 15 травня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС), є інвалідом ІІ групи.

На цей час перебуває на пенсійному обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві.

14 вересня 2016 року він звернувся до відповідача з проханням видати довідку про заробітну плату за основним місцем роботи за період з 29 квітня по 15 травня 1986 року.

Проте 21 лютого 2017 року йому видано довідку загального зразка за 1986 рік без зазначення конкретного заробітку, кількості відпрацьованого часу, кратності коефіцієнта оплати праці за роботу в зоні небезпеки, не зазначено премії, тому просив позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачу видані довідки для подання до Пенсійного фонду України з урахуванням документів, отриманих від державного архіву.

ОСОБА_4 за призначенням пенсії на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до Пенсійного фонду України не звертався. До повноважень ДП «Преса України» не входить таке призначення.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження у 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержали за основним місцем роботи, незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці.

Відповідач зобов'язаний видати довідку про заробітну плату з розшифровкою періоду роботи (служби), часу виконання робіт безпосередньо в зоні небезпеки при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 04 червня 2018 року справа № 761/8078/17-ц передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_4 працює на посаді брошурувальника 3-го розряду в книжковому комплексі ДП«Преса України».

Перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, з 29 квітня по 15 травня 1986 року позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за ним зберіглось робоче місце у зв'язку з чим він отримував заробітну плату.

На цей час ОСОБА_4 перебуває на пенсійному обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримує з 04 грудня 2006 року пенсію за віком довічно на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

12 вересня 2016 року позивачу встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації аварії на ЧАЕС.

15 грудня 2016 ОСОБА_4 з метою переходу на пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки за період роботи з 28 квітня по 15 травня 1986 року для подання до Пенсійного фонду України.

21 та 27 лютого 2017 року ДП «Преса України» видало ОСОБА_5 довідки № 18, № 21 про заробітну плату для обчислення пенсії.

Також 27 лютого 2017 року ДП «Преса України» видала ОСОБА_5 довідку НОМЕР_1 про перебування в зонах небезпеки ЧАЕС, а також про те, що він був безпосередньо зайнятий на роботах, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі списком № 1. Час указаної роботи до 1 січня 1988 року зараховується в стаж при визначенні пенсії в потрійному, а в 1988-2005 роках в півтора кратному розмірі.

Встановивши, що позивачубули видані довідки для подання до Пенсійного фонду України, з урахуванням документів, отриманих від Центрального державного архіву громадських об'єднань України, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_4 не довів, що виплата заробітної плати у спірний період проводилась у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Таким чином, висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати та пенсії за період з 29 квітня по 15 травня 1986 року та внесення змін і доповнень до особистого рахунку із видачею довідки, є правильним. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними, а тому задоволенню також не підлягають.

Доводи касаційної скарги зводяться лише до оцінки та переоцінки доказів у справі, проте зазначене знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат