Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.09.2018 року у справі №183/59/17

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 183/59/17-ц

провадження № 61-42510св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Шевченківській відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції,

третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про скасування арешту на рухоме майно.

Позовні вимоги мотивував тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2016 року належить автомобіль марки KIA моделі MAGENTIS, VIN-K НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . При спробі зняти автомобіль з обліку з метою його відчуження йому стало відомо про наявність арешту на вказаний транспортний засіб, що був накладений на майно попереднього власника в рамках невідомого виконавчого провадження, яке його не стосується.

Посилаючись на те, що він не є боржником у виконавчому провадженні, а накладений на автомобіль арешт перешкоджає йому розпоряджатися автомобілем, ОСОБА_1 просив зняти арешт з зазначеного автомобіля.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року у складі судді Сороки О. В. позов задоволено. Скасовано арешт та заборону на відчуження рухомого майна - автомобіля марки KIA моделі MAGENTIS, VIN-НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 17 березня 2015 року у рамках виконавчого провадження № 46879194.

Ухвалою Новомосковського районного суду Дніпропетровської області

від 03 липня 2017 року задоволено заяву Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про перегляд заочного рішення. Скасовано заочне рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року, справу призначено до розгляду в загальному порядку на 26 липня 2017 року.

Ухвалою Новомосковського районного суду Дніпропетровської області

від 26 липня 2017 року до участі у справі як третю особу залучено Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Рішенням Новомосковського районного суду Дніпропетровської області

від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано арешт та заборону на відчуження рухомого майна - автомобіля марки KIA моделі MAGENTIS, VIN-K НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 (НОМЕР_5 ), накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 17 березня 2015 року у рамках виконавчого провадження № 46879194.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими й підлягають задоволенню, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач може бути обмежений у здійсненні права власності іншими особами, які заперечують його право власності або мають першочергове право на спірний автомобіль.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня

2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що арешт на спірний автомобіль накладено державним виконавцем у рамках виконавчого провадження відповідно до вимог закону, арешт може бути знятий у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням боржником ОСОБА_2 кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк», яке до участі у справі не залучено.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У серпні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду до касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, що була помилково скасована.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов хибного висновку про незалучення до участі у справі ПАТ КБ «ПриватБанк», яке ухвалою суду першої інстанції від 26 липня 2017 року залучене до участі у справі як третя особа, унаслідок чого скасував законне рішення суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд не врахував, що позивач набув право власності на транспортний засіб у спосіб та на підставах, не заборонених законом, у повній відповідності з вимогами чинного законодавства і він є добросовісним набувачем, проте через накладений державним виконавцем арешт у рамках виконавчого провадження, боржником у якому є відповідач ОСОБА_2 , він позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися автомобілем на власний розсуд. Постанову про накладення арешту державний виконавець до Єдиного реєстру виконавчих проваджень не вніс.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про скасування арешту на рухоме майно призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі укладеного 16 травня 2007 року з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору № SAMDN40000013755097 відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 146 012,50 грн зі сплатою 9 % річних строком до 15 травня 2014 року.

На забезпечення належного виконання зобов`язань за цим договором ОСОБА_2 передала в заставу банку належний їй на праві власності автомобіль марки KIA моделі MAGENTIS, VIN-НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 . Застава не була зареєстрована.

Через неналежне виконання ОСОБА_2 зобов`язань щодо своєчасного і повного погашення кредиту станом на 28 лютого 2012 року у неї перед банком виникла заборгованість в розмірі 169 546,13 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 20 березня 2012 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк»

до ОСОБА_2 . У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 травня 2007 року № SAMDN40000013755097 в розмірі 169 546,13 грн звернено стягнення на предмет застави - автомобіль марки KIA моделі MAGENTIS, VIN-НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнено солідарно з ОСОБА_2 та поручителя - Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк») на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 10 000,00 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2014 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про передачу предмета застави в заклад. Вилучено у ОСОБА_2 та передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіль марки KIA моделі MAGENTIS, VIN-K НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , а також комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 17 березня 2015 року відкрито виконавче провадження № 46879194 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 17 грудня 2014 року на виконання рішення цього суду від 27 жовтня 2014 року.

У рамках виконавчого провадження № 46879194 державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 17 березня 2015 року виніс постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження.

На підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2016 року позивач ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 автомобіль марки KIA моделі MAGENTIS, VIN-НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 вказаний автомобіль належав відповідно до свідоцтва

про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого 22 липня 2015 року підрозділом ЦНП № 1202.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03 січня 2017 року № 51193943 на автомобіль марки KIA моделі MAGENTIS, VIN-НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 накладено арешт, який зареєстровано 06 квітня 2015 року за № 15292297, підстава: постанова державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 17 березня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 46879194.

Отже, на час придбання ОСОБА_1 спірного автомобіля на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2016 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, було зареєстровано обтяження транспортного засобу, а саме арешт та оголошення заборони на відчуження, відповідно до постанови державного виконавця від 17 березня 2015 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої редставником ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_3 , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами

для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно зі статтею 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно.

Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.

Щодо заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог закону в межах виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами Розділу VІІ ЦПК України.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України 2004 року. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».

Вимог про визнання права власності на спірний автомобіль ОСОБА_1 у суді першої інстанції не заявляв, лише у касаційній скарзі зазначає, що він є добросовісним набувачем транспортного засобу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), орган державної виконавчої служби у справах за позовами осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Керуючись наведеними правовими нормами, у разі звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна

з-під арешту (зняття арешту з майна) вказані позовні вимоги можуть бути пред`явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт, - стягувача у виконавчому провадженні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 523/9076/16-ц (постанова від 17 квітня 2018 року). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Разом з тим відповідачами у такій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Установивши, що позивач ОСОБА_1 просить зняти арешт із належного йому рухомого майна, що накладений постановою державного виконавця в межах виконавчих проваджень, в яких стягувачем, тобто особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно, ПАТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції не вирішив питання щодо залучення ПАТ КБ «ПриватБанк» до участі у справі як відповідача, що позбавило його можливості здійснювати захист своїх прав, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі та залучати співвідповідачів.

З урахуванням викладеного не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги позивача щодо залучення до участі у справі ПАТ КБ «ПриватБанк» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , стосовно добросовісності набуття ним спірного автомобіля є неспроможними, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального чи процесуального права.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун