Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.05.2018 року у справі №0915/2988/12
Ухвала КЦС ВП від 27.04.2020 року у справі №0915/2988/12

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 0915/2988/12

провадження № 61-2977 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - відділ державної виконавчої служби Тисменицького управління юстиції в Івано-Франківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2017 року у складі судді Струтинського Р. Р. та ухвалу апеляційного суду апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В.,

Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - Тисменицький ВДВС, державна виконавча служба) Григорківа С. І., у якій просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Тисменицького ВДВС Григорківа С. І. щодо винесення постанови від 31 серпня 2017 року у виконавчому провадженні по виконанню рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_4 коштів; визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Григорківа С. І. від 31 серпня 2017 року про відкриття виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 31 серпня 2017 року винесена з порушенням чинного законодавства та вимог Інструкції щодо винесення та оформлення виконавчого документу, оскільки відповідно до розпорядження Міністерства України виконавчі дії, здійснення яких розпочато до 05 жовтня 2016 року, завершуються в порядку, що діяв до 05 жовтня 2016 року, після 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до нового Закону, а стягнення за заявою стягувача за виконавчим листом

від 18 квітня 2013 року, чинним законодавством не допускається. Державний виконавець неправомірно вирішив питання про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору.

Посилаючись на наведене, заявник вважає дії державного виконавця таким, що завдають їй значної шкоди, порушують її права.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 27 жовтня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 31 серпня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2013 року про стягнення з

ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 коштів за договором позики та судових витрат, який стягувачем повторно пред'явлено до виконання. Дії державного виконавця відповідають положенням статей 12, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на підставі заяви стягувача повторно відкрито виконавче провадження, у якому міститься виконавчий документ і виконується саме це виконавче провадження, тому доводи ОСОБА_4 про подвійне стягнення суми боргу є безпідставними. Раніше рішення суду виконано не було.

Постанова державного виконавця відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Сума виконавчого збору розрахована відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Порушень Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не допустив і жодним чином вона не порушує права боржника та направлена на забезпечення дотримання прав стягувача.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

У касаційній скарзі, поданій у 28 грудня 2017 року, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що оспорювана постанова від 31 серпня 2017 року підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням чинного законодавства та вимог Інструкції щодо винесення та оформлення виконавчого документу, оскільки у провадженні по виконанню виконавчого листа Тисменицького районного суду у справі державним виконавцем не вчинено дій, які б свідчили про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства.

Судами застосовано положення Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діє з 05 жовтня 2016 року, що є неприпустимим, оскільки виконавчі дії, здійснення яких розпочато до 05 жовтня 2016 року, завершуються у порядку, що діяв до цієї дати.

Крім того, заявник не погоджується з висновками судів, що стягувачем перервано трьохрічний строк давності для пред'явлення виконавчого документа для виконання, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній до 05 жовтня 2016 року) строк давності пред'явлення виконавчого документа встановлено один рік, чим стягувач скористався у 2015 році.

Також суди не врахували, що виконавче провадження повинно бути завершено за спливом строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, (три роки), з моменту набрання законної сили рішенням суду від 03 квітня 2013 року. Стягувач має право пред'явити до виконання виконавчий документ лише за судовим рішенням щодо поновлення строків пред'явлення до виконання рішення суду за новим виконавчим листом та із застосуванням чинного законодавства від 05 жовтня 2016 року.

Інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо її змісту і вимог до Верховного Суду не направили.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом установлено, що на виконанні у Тисменицькому районному відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківській області знаходиться виконавчий лист Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 коштів в сумі 88 345,60 грн за договором позики та 883,45 грн судових витрат.

01 липня 2015 року ОСОБА_7 (стягувач) звернувся до начальника ВДВС Тисменницького РУЮ із заявою, зареєстрованою 01 липня 2015 року, у якій просив виконати виконавче провадження від 18 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 боргу в розмірі 89 229,05 грн.

02 липня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Тисменницького РУЮ Григорківим С.І. розглянуто заяву про примусове виконання від 01 липня 2015 року та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

31 травня 2016 року державним виконавцем виносилася постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була скасована самим же державним виконавцем постановою від 24 квітня 2017 року, без зазначення причин скасування.

Ухвалою Тисменницького районного суду від 27 жовтня 2017 року визнано неправомірними дії головного державного виконавця Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Григорківа С. І. при винесенні вказаної постанови від 24 квітня 2017 року про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні. Визнано незаконною та скасовано зазначену постанову від 24 квітня 2017 року у виконавчому провадженні.

У зв'язку з наведеним, виконавчі дії у виконавчому провадженні фактично продовжувалися і виконавчий документ стягувачу на підставі постанови від 31 травня 2016 року повернутий не був.

Постановою головного державного виконавця Тисменницького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Григорківим С. І. від 16 травня 2017 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У вказаній постанові зазначено, що стягнень не проводилось, обмеження та арешти не припинялись, виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 16 травня 2020 року.

Постановою начальника Тисменницького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Соповського І. В. від 13 червня 2017 року, винесеною за наслідками перевірки законності виконавчого провадження, визнано дії головного державного виконавця Тисменницького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Григорківа С. І. щодо виконавчого провадження такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 16 травня 2017 року. Зобов'язано головного державного виконавця Тисменницького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Григорківа С. І. усунути допущені порушення та вжити невідкладних заходів для своєчасного та повного, реального виконання виконавчого листа від 18 квітня 2013 року, а саме здійснити вихід за адресою, вказаною у виконавчому документі, для перевірки майнового стану боржника.

Ухвалою Тисменницького районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2017 року, яка набрала законної сили 21 листопада 2017 року, за скаргою ОСОБА_4, визнано неправомірними дії головного державного виконавця Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Григорківа С. І. при винесенні постанови від 16 травня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця Тисменицького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Григорківа С. І. від 16 травня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувану.

Постановою виконуючого обов'язки начальника Тисменницького РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 29 серпня 2017 року скасовано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 16 травня 2017 року, винесену державним виконавцем Григорків С. І. у виконавчому провадженні.

Постановою виконуючого обов'язки начальника Тисменницького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 29 серпня 2017 року встановлено, що станом на 29 серпня 2017 року виконавче провадження повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Визнано дії головного державного виконавця Тисменницького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Григорківа С. І. щодо виконавчого провадження такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 16 травня 2017 року. Зобов'язано головного державного виконавця усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження».

28 серпня 2017 року ОСОБА_7 звернувся із заявою до начальника ВДВС Тисменницького РУЮ про прийняття до виконання виконавчого листа

від 18 квітня 2013 року, яку цього ж дня зареєстровано Тисменницьким РВ ДВС.

У матеріалах виконавчого провадження наявний виконавчий документ (виконавчий лист), виданий 18 квітня 2013 року Тисменницьким районним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7

88 345,60 грн боргу за договором позики та 883,45 грн судових витрат, а всього 89 229,05 грн.

31 серпня 2017 року головним державним виконавцем Тисменницького РВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Григорківим С. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа. Зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за їх неподання або внесення неправдивих відомостей. Постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 8922,9 грн.

Встановивши вказані обставини з урахуванням положень пунктів 5, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, положень статей 12, 26 цього Закону (в редакції від 21 грудня 2016 року, чинній на час відкриття виконавчого провадження), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що строк пред'явлення виконавчого документу не пропущено.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про подвійне стягнення суми боргу є безпідставними та спростовуються встановленими судами обставинами, згідно яких після повернення виконавчого документу, на підставі поданої стягувачем заяви повторно відкрито виконавче провадження.

Суди дійшли обґрунтованих висновків, що постанова державного виконавця була прийнята відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в межах повноважень державного виконавця, цією постановою не порушено права чи свободи заявника.

У силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, які належним чином перевірені апеляційним судом та обґрунтовані висновки щодо яких містяться у винесеній ним постанові.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська