Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.09.2018 року у справі №323/299/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 323/299/17

провадження № 61-42951св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Херсонської області Маковецька Олена Анатоліївна,

треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грибанова Ольга Віталіївна, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») та/або банк), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Херсонської області Маковецької О. А., треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грибанова О. В., ОСОБА_2 , про визнання рішення незаконним, скасування рішення та визнання договорів припиненими.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 21 грудня 2007 року між ним та закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриватБанк», укладений договір про іпотечний кредит № ZPT0GI0000002577, згідно з яким банк надав йому кредит у розмірі 60 000,00 грн зі сплатою 15 % річних до 21 грудня 2012 року, а він зобов`язався щомісячно до 25 числа здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтетними платежами на суму, не менше 1 433,97 грн.

Кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою належної йому на праві власності двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

У 2009 році банк звертався до суду з позовом про стягнення з нього поточної заборгованості за іпотечним договором, проте судовими рішеннями в задоволенні позову відмовлено.

20 серпня 2016 року він отримав повідомлення від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Грибанової О. В. про наявність заборгованості на суму 235 449,13 грн, яку необхідно сплатити в тридцятиденний строк, а також його повідомлено про те, що банк прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

31 жовтня 2016 року приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька О. А. на підставі заяви кредитора здійснила державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за ПАТ «КБ «Приватбанк».

Посилаючись на те, що він повністю виконав всі зобов`язання за кредитним договором, не був обізнаний про підвищення відсоткової ставки, в іпотечному договорі відсутній пункт 29, на який послався нотаріус, як на підставу припинення його права власності на іпотечне майно, на порушення нотаріусом вимог Закону України «Про нотаріат», пропуск банком позовної давності, позивач просив:

- визнати незаконним рішення ПАТ «КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно вимогам статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати припиненими іпотечний кредит і договір про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року № ZPT0GI0000002577 у зв`язку з повним виконанням ним, як позичальником, зобов`язання з повернення кредиту;

- внести до Державного реєстру Іпотек дані про припинення іпотеки;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Маковецької О. А. від 31 жовтня 2016 року № 32122140 про державну реєстрацію права власності на квартиру за ПАТ «КБ «ПриватБанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року у складі судді Плечищевої О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення № 32122140 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2016 року приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Маковецької О. А. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «КБ «ПриватБанк».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав кредитні зобов`язання належним чином, повністю сплатив кредит, відповідач неправомірно збільшив відсоткову ставку, пропустив позовну давність. Також суд першої інстанції зазначив, що наданий банком розрахунок заборгованості суперечить розрахунку, який надавався ним раніше в іншій справі, отже рішення банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є незаконними, договір про іпотечний кредит, є припиненим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 19 липня 2018 року рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тому рішення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки та проведення державної реєстрації права власності спірної квартири за відповідачем проведено згідно з договором іпотеки та з додержанням вимог чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний суд, вирішуючи спір, не дослідив незаконність збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахував надані ним докази та доводи, на які він посилався, та не надав їм належної оцінки.

Крім того, суд не взяв до уваги рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2009 року, яким відмовлено банку в стягненні заборгованості за кредитним договором.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Херсонської області Маковецької О. А., треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грибанова О. В., ОСОБА_2 , про визнання рішення незаконним, скасування рішення та визнання договорів припиненими.

Витребувано із Оріхівського районного суду Запорізької області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 грудня 2007 року між ЗАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриваБанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ZPT0GI0000002577 про надання останньому кредиту в розмірі 60 000,00 грн зі сплатою 15 % річних, а також інших платежів в порядку та на умовах, визначених договором, на строк до 21 грудня 2012 року для поліпшення якості квартири АДРЕСА_1 .

Позичальник зобов`язався щомісячно до 25 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами у розмірі не менше 1433, 97 грн. Сума щомісячного ануїтетного платежу розраховується за формулою, зазначеною у пункті 2.4 договору.

Пунктом 8.9 кредитного договору сторони передбачили можливість встановлення нового розміру відсоткової ставки у разі порушення позичальником кредитної дисципліни.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 54,2 кв. м, житловою площею 28,4 кв. м, яка належить іпотекодавцю на підставі договору дарування від 01 серпня 1997 року.

Пунктом 4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у разі настання строку виконання зобов`язань вони не будуть виконані (виконані неналежним чином). Проведення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду. Даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Апеляційний суд установив, що 15 серпня 2016 року АТ «КБ «ПриватБанк» в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу (заява), згідно з якою заборгованість за кредитним договором становила 235 449,13 грн.

19 серпня 2016 року ОСОБА_1 особисто отримав вказану заяву (письмову вимогу) банку, передану нотаріусом, про прийняте рішення про звернення стягнення та можливість виконання зобов`язання протягом 30 днів, проте заборгованість не погасив.

31 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О. А. проведено державну реєстрацію права власності спірної квартири за АТ «КБ «ПриватБанк».

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав на нерухоме майно, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Тобто у випадку порушення основного зобов`язання для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля іпотекодержателя та вчинення ним дій, передбачених законом.

З урахуванням, що сторони договору іпотеки встановили іпотечне застереження, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) та від 07 листопада 2018 року у справі № 520/6819/14-ц (провадження № 14-343цс18).

Посилання у касаційній скарзі на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2009 року, яким АТ «КБ «ПриватБанк» відмовлено у стягненні заборгованості за кредитним договором, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаним рішенням суду було відмовлено у достроковому стягненні всієї кредитної заборгованості.

Аргументи касаційної скарги щодо незаконного збільшення банком процентної ставки за кредитним договором, колегія суддів також відхиляє, оскільки підвищення банком ставки за кредитним договором, укладеним між сторонами 21 грудня 2007 року, позивач оскаржував у судовому порядку шляхом подання зустрічного позову до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання частково недійсними умов кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором з підстав недобросовісності банку щодо одностороннього підвищення ставки за кредитним договором, та рішенням апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2010 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 06 вересня 2010 року, за касаційними скаргами ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2009 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2010 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.

Інші доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до незгоди заявника з висновком апеляційного суду, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Запорізької області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук