Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2019 року у справі №335/11109/17

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 335/1109/17

провадження № 61-16728св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Запорізька міська рада, від імені якої в інтересах держави позов подав керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області,

відповідачі: департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Групп Інвест",

третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області,

особа, що звернулася з апеляційною скаргою - приватне підприємство "Мокрушин",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Групп Інвест" на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року у складі судді Калюжної В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З. та касаційну скаргу приватного підприємства "Мокрушин" на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2019 року у складі судді Онищенка Е. А.,

у справі за позовом керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Групп Інвест", третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності, визнання відсутніми прав, знесення самовільно збудованих об'єктів.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради 15 вересня 2017 року звернувся до суду із позовом до департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_1, ТОВ "АВ Групп Інвест", третя особа -Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, в якому просив (з урахуванням уточненої позовної заяви від 17 вересня 2018 року № 50-9000 вих-19):

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 травня 2015 року № 21703835 щодо реєстрації права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1;

- визнати відсутнім внаслідок незаконності набуття у ОСОБА_1 права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати відсутнім внаслідок незаконності набуття у ТОВ "АВ Групп Інвест" права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати запис про право власності № 10940932 про реєстрацію права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "АВ Групп Інвест";

- зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудовані об'єкти нерухомості, а саме комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, З, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року позовні вимоги керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_1, ТОВ "АВ Групп Інвест", третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності, визнання відсутніми прав, знесення самовільно збудованих об'єктів задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 травня 2015 року № 21703835 щодо реєстрації права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1.

Визнано відсутнім внаслідок незаконності набуття у ОСОБА_1 права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано відсутнім внаслідок незаконності набуття у ТОВ "АВ Групп Інвест" права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовано запис про право власності № 10940932 про реєстрацію права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ТОВ "АВ Групп Інвест".

Зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовані об'єкти нерухомості, а саме комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, З, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що збудовані ОСОБА_1 об'єкти є самочинним будівництвом та підлягають знесенню. Державна реєстрація права власності на вказаний комплекс для обслуговування пасажирів здійснена за відсутності документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій збудовані об'єкти та з використанням підробленого документа - декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року змінено, виключено з резолютивної частини пункти щодо визнання відсутнім внаслідок незаконності набуття у ОСОБА_1 права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнання відсутнім внаслідок незаконності набуття у ТОВ "АВ Групп Інвест" права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги позивача з приводу визнання відсутнім внаслідок незаконності набуття у ОСОБА_1 та ТОВ "АВ Групп Інвест" права власності на комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не можуть бути самостійним способом захисту порушеного права у цій справі в розумінні статті 16 ЦК України, окрім того задоволення інших позовних вимог є достатнім для поновлення прав позивача.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2019 року у прийнятті апеляційної скарги ПП "Мокрушин" на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року відмовлено та повернуто її заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не брала участі у справі, суд не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ПП "Мокрушин" при ухваленні рішення у справі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ "АВ Групп Інвест", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій, закрити провадження у справі.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ПП "Мокрушин", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити до суду апеляційної інстанції для відкриття апеляційного провадження.

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Мокрушин" на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2019 року у зазначеній справі та витребувано її із Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АВ Групп Інвест" на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у зазначеній справі.

14 листопада 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І.

М.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, яка подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ "АВ Групп Інвест" мотивована тим, що прокурор неправильно визначив особу, інтереси якої порушені, оскільки розпорядження земельною ділянкою із кадастровим номером 2310100000:05:019:0074 здійснює обласна державна адміністрація, а не Запорізька міська рада. Вказує, що позивач в позові посилається на іншу земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:019:0149, хоча спірні об'єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером undefined. Зазначає, що в порушення статті 20 ЦПК України об'єднано в одній позовній заяві вимоги, які мають окремо розглядатися за правилами адміністративного та цивільного судочинства. Вказує, що судом не повно досліджено обставини справи.

Касаційна скаргаПП "Мокрушин" мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що ПП "Мокрушин" орендує приміщення кафе, вказані у рішенні Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року з січня 2017 року за договором оренди № 1-17 від 20 січня 2017 року зі строком дії до 20 грудня 2019 року із правом на його продовження. Вказує, що має речові права користування та володіння щодо майна з приводу якого виник спір.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2019 року Запорізька міська рада надіслала відзив на касаційну скаргу ПП "Мокрушин", в якому просить ухвалу апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу ПП "Мокрушин" - без задоволення.

У листопаді 2019 року Запорізька міська рада надіслала відзив на касаційну скаргу ТОВ "АВ Групп Інвест", в якому просить рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "АВ Групп Інвест" - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2012 року, укладеного між дочірнім підприємством "Запорізький річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "УКРРІЧФЛОТ" та ОСОБА_1, останній придбав майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме підпірну стінку № 3 з майданчиком, мережу електропостачання та мережу водопостачання (т. 1 а. с. 16-18).

Відповідно до технічного паспорту приватного підприємства "Запорізьке міжрегіональне бюро технічної інвентаризації", реєстровий № 11р № 2384 інвентаризаційна справа № 52061/83595, у 2014 році на майданчику біля підпірної стінки за вказаною адресою були збудовані три кафе, два бари, вбиральня та шашлична (т. 1 а. с. 45-54).

28 квітня 2015 року ОСОБА_1 подав через "єдине вікно" на реєстрацію до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зокрема об'єкта: "Реконструкція будівель та споруд під комплекс для обслуговування пасажирів річкового транспорту у складі: кафе, ресторану, річкових кас за адресою: АДРЕСА_1", яка була зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області 29 квітня 2015 року за № ЗП 142151180512 (т. 1 а. с. 19-24).

У зв'язку з внесенням до декларацій недостовірних відомостей Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області проведено перевірку, за результатами якої видано наказ від 26 серпня 2015 року № 77, яким скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 10 квітня 2015 року № ЗП 082150990644, на об'єкт: "Реконструкція будівель та споруд під комплекс для обслуговування пасажирів річкового транспорту у складі: кафе, ресторану, річкових кас за адресою: АДРЕСА_1" та декларації про готовність об'єкту до експлуатації "Реконструкція будівель та споруд під комплекс для обслуговування пасажирів річкового транспорту у складі: кафе, ресторану, річкових кас за адресою: АДРЕСА_1" від 29 квітня 2015 року № ЗП 142151180512 (т. 1 а. с. 30-32).

За використання підробленого документа - декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 142151180512 ОСОБА_1 відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 січня 2016 року у справі № 331/9245/15-к був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України, та звільнений від відповідальності за нереабілітуючими підставами (т. 1 а. с. 26-29).

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 27 серпня 2015 року з метою усунення виявлених порушень видано приписи № 140, № 141 про зупинення експлуатації об'єкта будівництва "Реконструкція будівель та споруд під комплекс для обслуговування пасажирів річкового транспорту у складі: кафе, ресторану, річкових кас за адресою: АДРЕСА_1" (т. 1 а. с. 60-63).

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви та доданих документів із недостовірними відомостями державним реєстратором реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Нікітенко Л. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: № 21703835 від 29 травня 2015 року, та внесені відомості до реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс для обслуговування пасажирів (т. 1 а. с. 33).

Відповідно до протоколу № 1 установчих зборів учасника ТОВ "АВ Групп Інвест" від 28 липня 2015 року ОСОБА_1 передав на підставі акту прийому-передачі у статутний капітал підприємства нерухоме майно, а саме: комплекс для обслуговування пасажирів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 до складу якого входять об'єкти нерухомості: літ. В, Г, Д, Е, Ж, З, И та № 3 підпірна стінка з майданчиком, інвентаризаційний № 0388 (т. 1 а. с. 55-56).

Згідно із постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 808/8842/15 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказу, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість наказу Департаменту Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області № 77 від 26 серпня 2015 року щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20 грудня 2016 року будь-яких дозвільних документів на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1, міською радою не надавалося.

20 серпня 2019 року ПП "Мокрушин" подало апеляційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду (т. 2 а. с. 257-259).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "АВ Групп Інвест" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ПП "Мокрушин" залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі Частиною 2 статті 2 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Отже, як убачається з матеріалів справи, керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області, який діє в інтересах Запорізької міської ради просив скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1, скасувати запис про право власності за ТОВ "АВ Групп Інвест".

Тобто вимогами у цій справі є скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію переходу права власності на об'єкти нерухомого майна.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, державні реєстратори, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мали публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачами оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав інших осіб, а не позивача.

Скасування рішення щодо державної реєстрації права переходу права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 та ТОВ "АВ Групп Інвест" є спором про право цивільне, стосується цивільних прав фізичної особи ОСОБА_1, які набув право власності на спірне майно та в подальшому розпорядився ним.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір у цій справі пов'язаний з реєстрацією права власності на нерухоме майно.

Належними відповідачами у такій справі є особи, право на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державних реєстраторів як співвідповідачів (якщо позивач вважає їх винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявами інших осіб, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Отже, спір у цій частині вимог не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом цивільного права на спірне майно. Такий спір має приватноправовий характер та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 07 серпня 2019 року у справі № 826/15145/16, від 06 листопада 2019 року у справі № 826/3731/18, під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене доводи касаційної скарги ТОВ "АВ Групп Інвест" стосовно розгляду спорів про оскарження дії та рішень державних реєстраторів в указаній справі в порядку адміністративного судочинства в цій частині не заслуговують на увагу.

Проте відповідно до підпунктів 1 та 3 пункту "б" частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на час звернення до суду) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу

Аналогічні норми закріплено у статті 14 Закону України "Про основи містобудування".

Згідно із статті 14 Закону України "Про основи містобудування" України "Про основи містобудування" (у редакції, чинній на час звернення до суду) державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно із статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.

Згідно із частиною 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За положеннями частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка

здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина 7 статті 376 ЦК України).

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду

у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 464/5495/13-ц

(провадження № 14-92цс18).

Аналогічна правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, від 22 квітня 2019 року у справі № 1527/14472/12, від 19 червня 2019 року у справі № 904/4713/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 462/348/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 462/4783/16-ц.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.

Спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.

Разом з тим, 15 листопада 2016 року Верховний Суд України прийняв постанову у справі № 802/1318/15-а (провадження № 21-1959а16), в якій дійшов висновку, що за змістом статті 177 ЦК України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язані з вирішенням питань щодо речових прав.

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) та від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18) Велика Палата Верховного Суду не погодилася із такою правовою позицією і вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України в цій категорії справ.

Метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органу місцевого самоврядування є не перехід права власності на ці об'єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.

Мотивуючи позовні вимоги про знесення самочинного будівництва прокурор зазначав, що спірні споруди збудовані з істотним порушенням будівельних норм і правил, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, за відсутності проекту забудови, здійснення будівництва без авторського та технічного нагляду (т. 2 а. с. 85).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір в частині вимоги про знесення самочинного будівництва не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про знесення самочинного будівництва належить до юрисдикції адміністративних судів.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що за суб'єктним складом і предметною складовою спір щодо знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомості, що виник у цій справі, є публічно-правовим, тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги ТОВ "АВ Групп Інвест" про те, що розпорядження земельною ділянкою здійснює обласна державна адміністрація, а не Запорізька міська рада, не впливає на висновок судів про скасування рішення державного реєстратора та запису про право власності, оскільки в цій частині вимоги позивача грунтуються не на праві власності на земельну ділянку, а на використанні підробленого документа під час реєстрації права власності.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту
3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Частиною 1 статті 17 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги ПП "Мокрушин" суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана особою, яка не брала участі у справі і про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував.

Доводи касаційної скарги ПП "Мокрушин" зводяться до того, вказана юридична особа орендує приміщення кафе, вказані у рішенні Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року та має речові права користування та володіння цим майном.

Враховуючи, що рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій в частині вирішення позову про знесення самочинного будівництва підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ПП "Мокрушин" ухвали суду апеляційної інстанції та перевірки доводів щодо того, чи впливає на права підприємства рішення суду, оскільки за наслідками касаційного перегляду справи рішення суду про знесення самочинного будівництва скасоване.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга ПП "Мокрушин" не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частинами 1 , 2 статті 414 ЦПК України.

Обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частинами 1 , 2 статті 414 ЦПК України.

З огляду на те, що вказану справу судами першої та апеляційної інстанцій розглянуто з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані судові рішення в частині зобов'язання знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомості підлягають скасуванню, а провадження у цій частині справи - закриттю із повідомленням, що розгляд справи в частині зобов'язання знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомості віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "АВ Групп Інвест" підлягає задоволенню частково, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню в частині зобов'язання знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомості, а провадження у цій частини справи - закриттю.

Касаційну скаргу ПП "Мокрушин" слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 410, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Групп Інвест" задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в частині зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовані об'єкти нерухомості, а саме комплекс для обслуговування пасажирів літ. В, Г, З, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 скасувати, і провадження у справі в цій частині закрити.

Повідомити керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області, який діє в інтересах Запорізької міської ради, що розгляд спору про знесення самочинного будівництва віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

В решті рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 лютого 2019 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишити без змін.

Касаційну скаргу приватного підприємства "Мокрушин" залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська