Правова позиція : Перебування позивача за кордоном на момент подання позову не спростовує його можливість власноручно підписати цей позов

Факт перебування позивача за кордоном на момент подання позову до національного суду не спростовує можливість позивача власноручно підписати позовну заяву, оскільки не має значення, яким чином позовна заява була подана до суду (поштовим зв’язком, за допомогою Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи, кур’єром чи іншою особою, уповноваженою позивачем на такі дії)

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.10.2024 року у справі №753/939/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 753/939/24

провадження № 61-11306св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року відкрито провадження у справі, а ухвалою від 13 лютого 2024 року - призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні відповідач просив суд про залишення позову без розгляду на підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачка його не підписувала, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 15 березня 2024 року № 901-Е та наданими доказами в їх сукупності. Повідомив, що на момент подачі позову ОСОБА_1 перебувала за кордоном.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва ухвалою від 17 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява підписана не позивачкою, а від її імені підписана іншою особою, яка не має повноважень на ведення справи.

В основу судового рішення місцевим судом було покладено висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 15 березня 2024 року № 901-Е, виготовлений на замовлення відповідача, з якого вбачається, що підпис на позовній заяві виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, адвокат Ларичев В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Ларичева В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено.

Скасовано ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовну заяву про розірвання шлюбу підписано від імені ОСОБА_1 та подано до суду засобами поштового зв`язку

Позовна заява містить підпис ОСОБА_1 , тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення її позову без розгляду під час вирішення спору з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи частини другої статті 102 ЦПК України, відхилив наданий відповідачем висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 15 березня 2024 року № 901-Е.

На думку суду апеляційної інстанції, залишення позовної заяви без розгляду у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, є проявом формалізму, який обмежує право особи на розгляд її справи судом.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що адвокат Ларичев В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , регулярно, з метою представництва інтересів позивачки, приймав участь у судових засідання у справі та підтримував пред`явлений позов.

Окрім цього, матеріали цивільної справи містять додаткові пояснення ОСОБА_1 та її заперечення щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у яких остання підтримала поданий позов та наполягала на його задоволенні.

Таким чином, аналіз матеріалів справи та процесуальної поведінки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Ларичева В. В. дозволяє зробити висновок, що поданий ОСОБА_1 позов відповідає її волевиявленню.

При таких обставинах апеляційний суд вважав дії місцевого суду непропорційним втручанням у захищене гарантіями статті 4 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на доступ до суду. Зазначив, що у даному випадку суд першої інстанції не дотримався справедливого балансу публічних та приватних інтересів та з порушенням вимог статті 2 ЦПК України щодо завдань цивільного судочинства залишив позов без розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

07 серпня 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року, сформовану в системі «Електронний суд».

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 07 жовтня 2024 року адвокат Ларичев В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

02 січня 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва через засоби поштового зв`язку від імені ОСОБА_1 надійшов позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позов підписаний від імені ОСОБА_1 .

Згідно висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи від 15 березня 2024 року № 901-Е, підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані після друкованого тексту «28 грудня 2023 року» та перед друкованим текстом « ОСОБА_1 » у примірнику позовної заяви про розірвання шлюбу від 28 грудня 2023 року, адресованої Дарницькому районному суду м. Києва; після друкованого тексту «28 грудня 2023 року» та перед друкованим текстом « ОСОБА_1 » примірника позовної заяви про поділ майна подружжя від 28 грудня 2023 року, адресованої Дарницькому районному суду м. Києва; після друкованого тексту «28 грудня 2023 року» та перед друкованим текстом ««О. Г. Чорна» примірника позовної заяви про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів від 28 грудня 2023 року, адресованої Печерському районному суду м. Києва, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Висновок підготовлений для подання до Дарницького районного суду м. Києва в рамках цивільних справ № 753/940/24 та № 753/939/24, а також Печерського районного суду м. Києва в рамках справи № 757/470/24 на підставі заяви ОСОБА_2 та договору від 04 березня 2024 року № 24-901-Е про проведення експертизи.

Досліджувані документи: один примірник позовної заяви про розірвання шлюбу від 28 грудня 2023 року, адресованої Дарницькому районному суду м. Києва (позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 ); один примірник позовної заяви про поділ майна подружжя від 28 грудня 2023 року, адресованої Дарницькому районному суду м. Києва (позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 ); один примірник позовної заяви про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів від 28 грудня 2023 року, адресованої Печерському районному суду м. Києва (позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 ).

Вказані матеріали долучені до заяви ОСОБА_2 , до експертної установи доставлені поштою, у запакованому вигляді.

Також встановлено, що 01 березня 2024 року за вх. № 712/13/вх.24 ЛЕП на адресу Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ надійшла додаткова заява від імені ОСОБА_2 , разом із якою в якості додаткових вільних зразків підписів ОСОБА_1 надано: Договір № 089/12/ф на проведення незалежної оцінки майна від 20 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЄСП Оцінка-Капітал» на 2 арк.; акт прийому-передачі виконаних робіт № 089/12/ф за Договором № 089/12/ф на проведення незалежної оцінки майна від 27 серпня 2012 року на 1 арк.; електрографічні копії сторінки паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Об`єктом почеркознавчого дослідження були підписи від імені ОСОБА_1 після друкованого тексту «28 грудня 2023 року» та перед друкованим текстом « ОСОБА_1 » у примірнику позовної заяви про розірвання шлюбу від 28 грудня 2023 року, адресованої Дарницькому районному суду м. Києва (позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 ); після друкованого тексту «28 грудня 2023 року» та перед друкованим текстом « ОСОБА_1 » примірника позовної заяви про поділ майна подружжя від 28 грудня 2023 року, адресованої Дарницькому районному суду м. Києва (позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 ); після друкованого тексту «28 грудня 2023 року» та перед друкованим текстом ««О. Г. Чорна» примірника позовної заяви про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів від 28 грудня 2023 року, адресованої Печерському районному суду м. Києва (позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 ), які виконані барвниками синьо-фіолетового кольору.

При цьому, експертиза примірника позову ОСОБА_1 , що у міститься у матеріалах цієї справи, не проводилась, оскільки вказані матеріали судом експертам на надавались.

Крім того, встановлено, що адвокат Ларичев В. В. , який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , з метою представництва останньої регулярно приймав участь у судових засідання у справі та підтримував пред`явлений ОСОБА_1 позов про розірвання шлюбу.

Повноваження адвоката Ларичева В. В., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , підтверджуються ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1303186 від 19 січня 2024 року, виданим адвокатським бюро «ЛАРИЧЕВ І ПАРТНЕРИ» на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 2112 від 21 грудня 2023 року на представництво її інтересів у Дарницькому районному суді м. Києва, а також ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1073650 від 07 травня 2024 року виданим адвокатським бюро «ЛАРИЧЕВ І ПАРТНЕРИ» на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 2112 від 21 грудня 2023 року на представництво її інтересів у Київському апеляційному суді.

Також в матеріалах справи міститься довіреність від 22 грудня 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 уповноважує Ларичева В. В. представляти її інтереси.

Позивачка ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях, сформованих в системі «Електронний суд» 23 березня 2024 року, та письмових запереченнях щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, сформованих в системі «Електронний суд» 15 квітня 2024 року, підтримала поданий нею позов про розірвання шлюбу та наполягала на його задоволенні.

Згідно інформації з Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи ОСОБА_1 з 08 березня 2024 року має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частинами першою, другою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У статті 174 ЦПК України зазначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до частин першої, другої статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У частинах четвертій, восьмій статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьома статті 177 ЦПК України).

Таким чином, позовна заява може бути складена, підписана та подана до суду як самим позивачем, так і його представником, якщо йому надані такі повноваження.

У разі, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, така заява повертається позивачеві (пункт 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України).

Передбачений пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК Українипроцесуальний наслідок суд застосовує до відкриття провадження у справі. Якщо про вказані обставини стало відомо після відкриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо його подала особа, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; якщо від імені заінтересованої особи його подала особа, яка не має повноважень на ведення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 257 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Встановлено, що позовна заява про розірвання шлюбу, яка надійшла до суду у січні 2024 року, подана від імені ОСОБА_1 , яка має цивільну процесуальну дієздатність та неодноразово в подальшому, зокрема у своїх процесуальних зверненнях до суду, сформованих в системі «Електронний суд», підтримувала поданий нею позов та наполягала на його задоволенні.

При цьому, висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи від 15 березня 2024 року № 901-Е, виконаний на підставі заяви ОСОБА_2 від 21 лютого 2024 року, не підтверджує висновки суду першої інстанції, що позовна заява підписана не позивачкою, а від її імені підписана іншою особою, яка не має повноважень на ведення справи, оскільки, як вбачається зі змісту вказаного висновку, експертне дослідження щодо примірника позовної заяви ОСОБА_1 , який міститься у матеріалах справи, не проводилось, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Разом із тим, встановлено, що адвокат Ларичев В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , з метою представництва інтересів позивачки регулярно приймав участь у судових засідання у справі та підтримував пред`явлений ОСОБА_1 позов. Повноваження адвоката Ларичева В. В. підтверджуються ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1303186 від 19 січня 2024 року, виданим адвокатським бюро «ЛАРИЧЕВ І ПАРТНЕРИ» на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 2112 від 21 грудня 2023 року на представництво її інтересів у Дарницькому районному суді м. Києва, а також ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1073650 від 07 травня 2024 року виданим адвокатським бюро «ЛАРИЧЕВ І ПАРТНЕРИ» на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 2112 від 21 грудня 2023 року на представництво її інтересів у Київському апеляційному суді.

Також в матеріалах справи міститься довіреність від 22 грудня 2023 року згідно якої ОСОБА_1 уповноважує Ларичева В. В. представляти її інтереси.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним доказам та врахувавши процесуальну поведінку ОСОБА_1 та її представника - адвоката Ларичева В. В., суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що поданий ОСОБА_1 позов відповідає її волевиявленню, факт не підписання нею позову не доведено.

При цьому факт перебування ОСОБА_1 за кордоном на момент подачі позову до суду також не спростовує можливість позивачки власноручно підписати позовну заяву, оскільки не має значення, яким чином позовна заява потрапила до суду (поштовим зв`язком, за допомогою Єдиноїсудовоїінформаційно телекомунікаційної системи, кур`єром чи іншою особою, уповноваженою позивачем на такі дії).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 361/6369/20 (провадження № 61-427св24).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд не повинен тлумачити положення пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя, адже наведене неодноразово було предметом розгляду в Європейському суді з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви № 38366/97, № 38688/97, № 40777/98, № 40843/98, № 41015/98, № 41400/98, № 41446/98, № 41484/98, № 41487/98, № 41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pеrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява № 3256-57) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення цивільного позову або залишення його без розгляду з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

При таких обставинах колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов