Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.10.2024 року у справі №496/4748/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 496/4748/21

провадження № 61-2528св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

Ситнік О. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Чубаровим Сергієм Володимировичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року в складі колегії суддів Кострицького В. В.,

Лозко Ю. П., Дришлюк А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 30 жовтня

2015 року, посвідчений нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим № 2-2472 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 25732671 від 30 жовтня

2015 року),

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 30 жовтня

2015 року, посвідчений нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим № 2-2475 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 25733330 від 30 жовтня

2015 року),

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею

85,8 кв.м., розташований за адресою:

АДРЕСА_1 ,

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 5121010100:02:004:0598, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0731 га.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_3 26 липня 2021 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Сурженко І. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 , до складу якої входить спірне майно. У процесі оформлення спадщини ОСОБА_1 стало відомо, про посвідчення договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 , сторонами яких були баба позивача ОСОБА_3 та її сусідка

ОСОБА_2 . Позивач зазначила, що її баба зловживала спиртними напоями та могла бути свідомо введена в оману сусідкою, у зв`язку з чим вважає такі договори недійсними.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 травня

2022 року визнано недійсними договір дарування житлового будинку

від 30 жовтня 2015 року, посвідчений Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим № 2-2472 та договір дарування земельної ділянки від 30 жовтня 2015 року, посвідчений Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим

№ 2-2475.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договорів дарування недійсними, вважав, що позивачем надані до суду належні, достовірні, достатні та допустимі докази на підтвердження того, що баба позивача ОСОБА_3 під час укладення спірних договорів дарування помилилась щодо обставин вчиненої нотаріальної дії і не була спроможна ознайомитися з документами, які вона підписала. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив, вважаючи достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача задоволення вимог про визнання недійсними спірних договорів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 травня 2022 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння в частині визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки.

В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що позовні вимоги в частині визнання договорів дарування недійсними не доведені позивачем та не обґрунтовані належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 лютого 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року повністю і передати справу на новий розгляд до Одеського апеляційного суду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає пункт 4 частини другої

статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня

2019 року у справі № 461/10610/13-ц, у постановах Верховного Суду від

14 грудня 2022 року у справі № 203/99/20, від 19 грудня 2022 року у справі

№ 203/3899/21, від 12 січня 2023 року у справі № 591/3717/21, від 18 січня

2023 року у справі № 947/15524/20, від 18 січня 2023 року у справі

№ 537/909/17.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 26 квітня 2024 року поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 26 грудня

2023 року, відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

31 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , зазначила, що дізналась про оскаржувану постанову 30 січня 2024 року, під час проведення підготовчого засідання в іншій справі №496/5899/23, предметом розгляду якої є оскарження договору дарування спірного майна, укладеного ОСОБА_2 26 квітня 2023 року. Копія постанови Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року не була направлена ані позивачу, ані її представнику. Ознайомившись з оскаржуваним рішенням самостійно 09 лютого 2024 року, представник позивача звернувся з касаційною скаргою, вважаючи, що суд апеляційної інстанції під час постановлення судового рішення порушив норми процесуального права. Так, матеріали справи не містять відомостей щодо належного повідомлення позивача та її представника про судові засідання, призначені на 21 листопада 2023 року та 26 грудня 2023 року. Отже, на думку позивача, розглянувши справу за відсутності позивача, щодо якої були відсутні відомості про належне повідомлення, апеляційний суд порушив права останньої, передбачені статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)

Позиція інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача

ОСОБА_3 у віці 77 років (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від

28 травня 2021 року).

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується: свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 від

16 березня 1992 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00030895590 від 25 травня

2021 року.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 26 травня 2009 року, позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .

30 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір дарування житлового будинку, посвідчений Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим № 2-2472 та договір дарування земельної ділянки, посвідчений Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим № 2-2475. Право власності на зазначене нерухоме майно, яке розташоване за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за

ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті

411 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, першочергово надає оцінку доводам щодо порушення судом норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia, № 43330/09, § 24, 27, рішення від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. (частини третя - шоста, восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 128 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_2 з апеляційною скаргою (червень 2022 року)), днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На день ухвалення апеляційним судом постанови (26 грудня 2023 року) діяла наступна редакція частини восьмої статті 128 ЦПК України: «днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення».

Повідомлення сторін про час та місце розгляду справи суд здійснює відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином.

Згідно з частиною другою статті 130 ЦПК України розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

10 червня 2022 року відповідач ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 травня 2022 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 травня 2022 року, позивачу надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В матеріалах справи міститься акт керівника апарату Одеського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, згідно якого з 22 червня 2022 року призупинено роботу сектору поштової експедиції суду в частині забезпечення повного циклу опрацювання вихідної кореспонденції Одеського апеляційного суду по всім адресатам відправлення.

Отже, ухвала про відкриття апеляційного провадження від 23 червня 2022 року засобами поштового зв`язку не була направлена позивачу. Матеріали справи не містять відомостей щодо направлення такої ухвали позивачу і за допомогою інших засобів зв`язку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року підготовку справи до судового розгляду в апеляційній інстанції закінчено, справу призначено до розгляду з повідомленням осіб, які приймали участь у справі, на 23 лютого 2023 року.

Зазначена ухвала також не направлена на адресу позивача засобами поштового зв`язку з підстав, викладених в акті керівника апарату Одеського апеляційного суду від 22 червня 2022 року.

Відомості щодо отримання позивачем ОСОБА_1 вказаних ухвал, як і відомості щодо отримання останньою судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на 23 лютого 2023 року, в матеріалах справи відсутні. Наявні роздруківка повідомлень з месенджеру «Viber» та з електронної пошти «Gmail», які долучені до матеріалів справи стороною відповідача, не можуть вважатись підтвердженням належного повідомлення позивача про розгляд справи позивача в розумінні вимог ЦПК України.

Надалі ця справа неодноразово розподілялась між суддями, розподіл здійснювався на підставі відповідних розпоряджень керівника апарату Одеського апеляційного суду, що підтверджується протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2023 року, від 09 травня 2023 року, від 14 червня 2023 року, від 20 липня 2023 року та від 26 грудня 2023 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, апеляційний розгляд був призначений на

21 листопада 2023 року та на 26 грудня 2023 року.

Конверт із судовою повісткою про виклик позивача на 21 листопада 2023 року зі зворотнім повідомленням повернувся 12 грудня 2023 року на адресу суду, тобто після проведення судового засідання, з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення засобами поштового зв`язку апеляційним судом судової повістки про виклик позивача ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 26 грудня 2023 року, коли було постановлено рішення по суті спору, а також використання апеляційним судом будь-яких інших засобів зв`язку для інформування позивача про вказане судове засідання у спосіб, що передбачений ЦПК України.

Щодо роздруківки з електронної пошти «Gmail» та фіскального чеку №6501409648895, то вони не є доказами про належне повідомлення позивача про розгляд справи. Так, вказані документи долучені до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача. Роздруківка з електронної пошти «Gmail» свідчить про направлення електронного листа із вкладенням судової повістки з електронної пошти ОСОБА_9 , який є представником відповідача, а фіскальний чек взагалі не містить відомостей щодо найменування документа, який направляється. Більш того, як вбачається з трекінгу відстеження поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором №6501409648895, дані щодо вказаного поштового відправлення в базі АТ «Укрпошта» відсутні.

На час звернення ОСОБА_2 до апеляційного суду (червень 2022 року) та прийняття судом апеляційної інстанції постанови у цій справі, а саме 26 грудня 2023 року, підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку розпочали функціонування.

Враховуючи вимоги частини шостої статті 128 ЦПК України, на час ухвалення апеляційним судом постанови, було передбачено два способи направлення судової повістки про виклик учасника справи, а саме: шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Надсилання судової повістки в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду.

Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судових повісток, яка не має електронного кабінету, свідчить про обов`язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Доказів реєстрації ОСОБА_1 у підсистемі «Електронний суд» матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, у цій справі суд апеляційної інстанції був зобов`язаний надіслати позивачу судову повістку про виклик до суду рекомендованим листом, із повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Однак такі відомості в матеріалах справи відсутні.

Отже, у матеріалах справи немає доказів вручення судових повісток позивачу про розгляд справи судом апеляційної інстанції, зокрема і про виклик у судове засідання, призначене на 26 грудня 2023 року, тобто у судове засідання, коли апеляційним судом було постановлено рішення по суті спору.

ЄСПЛ зауважував, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення від 21 травня

2015 року у справі «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, пункт

70; рішення від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, пункт 8).

Принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 червня 2006 року у справі «Кайя проти Австрії», заява № 54698/00, пункт 28; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України», заява № 7460/03, пункт 26; від

08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)», заява № 38789/04,

пункт 23).

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Обсяг процесуальних прав особи під час судового розгляду, в тому числі апеляційного, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції належно не виконав процесуальний обов`язок з інформування ОСОБА_1 про розгляд справи, процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи в суді апеляційної інстанції стосовно позивача порушені через неналежне повідомлення про дату і час розгляду справи.

За встановлених обставин у цій справі, суду апеляційної інстанції слід вирішити питання про розгляд справи з належним повідомленням (викликом) сторін відповідно до вимог цивільного процесуального закону.

Зазначені висновки Верховного суду повністю узгоджуються з висновками, які викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 та у постановах Верховного Суду від 10 липня 2023 року у справі № 359/6722/16-ц, від 27 березня 2024 року у справі № 757/4220/20-ц, від 21 серпня 2024 року у справі

№ 754/17055/21.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником адвокатом Чубаровим Сергієм Володимировичем, задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік