Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.01.2019 року у справі №199/8762/17

Постанова

Іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

справа № 199/8762/17-ц

провадження № 61-307св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Газосантехмонтаж»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газосантехмонтаж» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року

у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю «Газосантехмонтаж» (далі - ТОВ «Газосантехмонтаж») про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 28 січня 2013 року між ним та

ТОВ «Газосантехмонтаж» було укладено трудовий договір строком

до 28 лютого 2013 року.

Наказом від 28 лютого 2013 року № 28/02-03 його було звільнено

із займаної посади електромонтажника ТОВ «Газосантехмонтаж» у зв`язку

із закінченням трудового договору.

Проте, його трудова книжка залишилася у відповідача та до звернення

до суду із цим позовом йому не була повернута, із наказом про звільнення його не ознайомлено, в зв`язку із чим він звертався до суду з позовом про встановлення факту перебування із відповідачем у трудових відносинах, який рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року, був задоволений у повному обсязі.

Зазначав, що 16 травня 2013 року його було звільнено з підприємства

та з червня 2013 року йому перестали виплачувати заробітну плату, проте трудову книжку йому не видавали.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року у задоволені його позову про визнання незаконним дій щодо припинення трудових відносин та поновлення

на роботі було відмовлено.

Протягом 55 місяців, а саме з червня 2013 року по грудень 2017 року він так і не зміг отримати у відповідача свою трудову книжку.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути

з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 83 875,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Газосантехмонтаж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 67 161,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони у справі перебували у трудових відносинах, що встановлено під час розгляду справи щодо встановлення такого факту, та ураховуючи вимоги статті 82 ЦПК України цей факт є встановленим і не підлягає доказуванню під час розгляду цієї справи. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем після його звільнення було отримано трудову книжку.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки з вини відповідача затримано видачу позивачу трудової книжки, а тому у відповідності до частини четвертої статті 235 КЗпП України останньому має бути виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Газосантехмонтаж» залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно зясувавши обставини, що мають значення для справи, належним чином дослідив докази у їх сукупності дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки з вини відповідача після звільнення позивача останньому не було видано трудову книжку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,

ТОВ «Газосантехмонтаж», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій й відмовити

у задоволенні позову у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та порушено норми матеріального

та процесуального права.

ТОВ «Газосантехмонтаж» зазначало, що позивач при працевлаштуванні

та упродовж роботи не надавав йому своєї трудової книжки, а тому товариство немає об`єктивної можливості повернути її позивачу.

Вважало, що суди попередніх інстанцій безпідставно поновили позивачу строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки позивачем не доведено наявності об`єктивно непереборних, незалежних від його волі обставин, наявності істотних перешкод та труднощів, що об`єктивно унеможливило звернення позивача до суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому заявник посилався на те, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, надано належну оцінку всім доказам, поясненням та запереченням, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Газосантехмонтаж» було укладено трудовий договір строком до 28 лютого 2013 року.

Наказом від 28 січня 2013 року № 28/01-03 ОСОБА_1 було прийнято

на роботу у ТОВ «Газосантехмонтаж» на посаду електромонтажника

по строковому трудовому договору від 28 січня 2013 року, строком

до 28 лютого 2013 року.

Наказом від 28 лютого 2013 року № 28/02-13 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади електромонтажника ТОВ «Газосантехмонтаж» у зв`язку із закінченням трудового договору від 28 січня 2013 року.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Газосантехмонтаж» про встановлення факту перебування в трудових відносинах задоволено у повному обсязі.

Вказаним рішенням було встановлено факт перебування ОСОБА_1

із ТОВ «Газосантехмонтаж» у трудових відносинах на посаді електромонтажника у період з 01 березня 2013 року по 16 травня 2013 року.

У мотивувальній частині ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року зазначено, що судом встановлено

та не заперечувалося сторонами, що трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться у ТОВ «Газосантехмонтаж» (а. с. 3-6).

Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 трудової книжки після його звільнення ТОВ «Газосантехмонтаж» 16 травня 2013 року.

17 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Газосантехмонтаж» було укладено інший строковий трудовий договір строком на один місяць

до 17 жовтня 2013 року (а. с. 31-32).

Наказом від 17 жовтня 2013 року № 17/10-13 ОСОБА_1 звільнено

із посади електромонтажника у зв`язку із закінченням трудового договору від 17 вересня 2013 року (а. с. 33).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання незаконним дій щодо припинення трудових відносин 17 жовтня 2013 року

та поновлення його на роботі було відмовлено у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з позовом (а. с. 105-107).

Відповідно до відомостей із інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданих Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області листом від 11 вересня 2015 року № 4701/6/04-61-11-01-65/2, ОСОБА_1 сплачував податки з отриманих сум за період з 01 березня 2013 року

по 16 травня 2013 року.

Заробітна плата ОСОБА_1 за січень та лютий 2013 року складала 1 220,00 грн та 1 830,00 грн, з дня звільнення його з підприємства до дня ухвалення рішення (з 17 жовтня 2013 року по 06 березня 2018 року) складало 1 101 робочій день, при п`ятиденному трудовому тижню, тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу складав 67 161,00 грн ((1 220,00 грн + 1 830,00 грн) : 50 (кількість відпрацьованих робочих днів)

х 1101 (робочі дні затримки) (а. с. 7).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Газосантехмонтаж» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду

у визначеному ЦПК України порядку (статті 4 ЦПК України) і що також гарантовано статтею 124 Конституції України.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до положень частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою,

з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган

чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату

і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною третьою статті 24 КЗпП України передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу при зарахуванні працівника на роботу.

При прийнятті на роботу, укладанні трудового договору працівник зобов`язаний подати належно оформлену трудову книжку. Без трудової книжки можливе прийняття на роботу тільки за сумісництвом.

Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться

на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також

на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі

на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї

не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що трудові книжки

в обов`язковому порядку ведуться на всіх працівників.

Питання, що стосуються ведення трудових книжок, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників». Детальніше порядок ведення трудових книжок визначається Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (з наступними змінами

та доповненнями).

Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (з наступними змінами та доповненнями) встановлений загальний семиденний строк з дня прийняття на роботу для заповнення трудової книжки.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року

№ 301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до частини четвертої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органу у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 КЗпПУкраїни, також передбачено пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України

від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (із змінами).

Згідно із пунктом 4.2 вказаної Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі у день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою

з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Чинним законодавством передбачено, що обов`язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки під час звільнення позивача відповідачем з вини останнього не було видано позивачу трудову книжку, а отже було порушено норми трудового законодавства України щодо своєчасного повернення трудової книжки при звільненні.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника

з висновками суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої

та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи у цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газосантехмонтаж» залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 26 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили

з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович