Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.12.2019 року у справі №211/594/19
Постанова КАС ВП від 05.12.2022 року у справі №211/594/19

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 211/594/19

провадження № 61-22105св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідачі - державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно управління з питань реєстрації виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинська Анна Євгеніївна,

третя особа - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яка підписана представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року у складі судді Ніколенко Д. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів:

Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно управління з питань реєстрації виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинської А. Є., третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду № 1-471- МК від 24 вересня 2007 року, відповідно до умов якої надання кредитних коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту, сукупна величина сальдо по яким не може перевищувати загальну суму кредиту в рамках кредитної угоди. Видача кожного траншу кредиту здійснюється на підставі підписаних сторонами договорів про видачу траншів на умовах, визначених в договорах про видачу траншів.

На виконання даної кредитної угоди ОСОБА_1 отримав від банку на підставі договору про видачу траншу № 1/471- МК/1 від 24 вересня 2007 року кредитні кошти в сумі 100 000,00 доларів США. 13 червня 2008 року на підставі договору про видачу траншу № 1/471- МК/2 отримав кошти в розмірі 10 000,00 доларів США, а 09 вересня 2008 року отримав на підставі договору про видачу траншу № 1/471- МК/3 кредит в сумі 4 200,00 доларів США.

Рішенням суду від 15 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 185 968,31 доларів США. Вказане рішення боржником не виконане, перебуває у провадженні виконавчої служби.

В межах розгляду вказаної справи судом накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1. Запис про заборону відчуження даного нерухомого майна було внесено державним виконавцем 21 лютого 2012 року.

07 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір відчуження квартири, на яку накладено арешт.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2015 року визнано вказаний договір дарування недійсним.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2017 року застосовано реституцію до недійсного договору дарування квартири від 07 лютого 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

14 листопада 2018 року представник банку звернувся до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, надав документ, що посвідчує особу - паспорт громадянина України, довідку про присвоєння РНОКПП, документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, рішення суду від 24 квітня 2017 року, довіреність.

20 листопада 2018 року державним реєстратором прийнято рішення № ~organization0~ про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127, оскільки заяву подано неуповноваженою особою.

Позивач вважає, що при прийнятті вказаного рішення державним реєстратором не з'ясовано зміст рішення суду, оскільки при здійсненні реєстраційної дії на підставі судового рішення заявником може бути й інша заінтересована особа, так як законодавством не встановлено обмежень для особи заявника.

Ухваленими рішеннями судів позивача визнано заявником та заінтересованою особою стосовно спірного майна - квартири АДРЕСА_1, оскільки саме за заявою банку визнано право власності за ОСОБА_1, забезпечено позов про стягнення заборгованості.

Таким чином, банк є належною особою, яка звернулась за проведенням реєстраційної дії.

Позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № ~organization1~ від 20 листопада 2018 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно управління з питань реєстрації виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинською А. Є.,

зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно управління з питань реєстрації виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинську А. Є. повторно розглянути заяву, прийняту 14 листопада 2018 року за № 31159679.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що державний реєстратор діяв згідно вимог та в межах повноважень, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Сокуренка Є. С., у якій просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів щодо відсутності права банку на звернення до суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності є помилковим та передчасним, ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону. Судами помилково застосовано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 165/799/17, оскільки така позиція стосується інших заявлених позовних вимог, іншого характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи. Законодавством не встановлено обмежень для особи заявника. Банк є належною особою, яка звернулась за проведенням реєстраційних дій. Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державної реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених частини 5 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", заборонено. Оскаржене рішення державного реєстратора не містить посилання на підстави відмови, які передбачені саме законом із вказівкою на конкретний пункт частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Оскільки позивач надав відповідачу всі документи, необхідні для здійснення реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, у відповідача не було підстав для відмови в здійсненні реєстрації прав та виник обов'язок здійснити таку реєстрацію.

Позиція інших учасників справи

У січні 2020 року державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно управління з питань реєстрації виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинська А. Є. подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану у АДРЕСА_1 звернулася уповноважена особа, яка діяла від імені АТ КБ "ПриватБанк" на підставі довіреності та яка не відноситься до кола осіб, яких закон визнає заявником. Суб'єктом права власності на спірну квартиру зазначено ОСОБА_1. Рішення про відмову містить вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Діючим законодавством чітко регламентовано порядок проведення державної реєстрації прав та не передбачено правової та технічної можливості повторного розгляду заяви, за якою державним реєстратором вже було прийнято рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 211/594/19, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року цивільна справа № 211/594/19 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року по справі № 2-2342/11 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою ПАТ КБ "Приватбанк", заборонено відчуження нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1, серед якого квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору поруки припиненим і недійсним та визнання договору іпотеки недійсним, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості в розмірі 185
968,31 доларів США. Вказане рішення боржником не виконане, перебуває в провадженні державної виконавчої служби Довгинціського відділу державної виконавчої служби.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнано недійсним договір дарування квартири від 07 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_7, згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенком О. І. 28 листопада 2011 року, за р. № 9146, та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_1, подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар трикімнатну квартиру, розташовану на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 82,3 кв. м., житловою площею 49,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н. І., та зареєстрований в реєстрі за № 504.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року застосовано реституцію до недійсного договору дарування квартири від 07 лютого 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визнано за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру, розташовану на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 82,3 кв. м., житловою площею 49,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області Дубачинської А. Є., за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 14 листопада 2018 року об 10:29:52 за реєстраційним номером 31159679, яку подала ОСОБА_8, що діяла на підставі довіреності, серія і номер 7392-К-О, виданої 27 грудня 2016 року, видавник: Голова Правління ПАТ КБ "ПриватБанк" Шлапак О. В., для проведення державної реєстрації права власності, відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташований АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_1.

У пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Згідно частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

У даному випадку ПАТ КБ "Приват Банк", звертаючись з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно в порядку цивільного судочинства, зазначав, що спірною квартирою було забезпечено позов банку у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, рішенням суду за заявою банку визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за боржником ОСОБА_9, спірна квартира фактично належить ОСОБА_1, проте не зареєстровано за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень та зобов'язати реєстратора повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав на спірну квартиру.

Тобто позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: приватну квартиру, що розташована АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_1.

У даному випадку підставою для відмови зазначено пункт 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою).

Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц (провадження № 14-331цс18), зазначено, що при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті ~law32~, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства".

Таким чином даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року необхідно скасувати, а провадження у справі - закрити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що "зміни до ЦПК України, внесені ~law33~, пов'язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини 4 статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. ~law34~ вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з ~law35~ абзац перший частини 1 статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі". Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України у редакції ~law36~ роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції".

Оскільки Верховний Суд вирішив на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України, у редакції ~law37~, роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 409, 400, 414 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 256 (в редакції, чинній станом з 08 лютого 2020 року), 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яка підписана представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року скасувати.

Провадження у справі № 211/594/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно управління з питань реєстрації виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинської А. Є., третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, закрити.

Повідомити Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

З моменту прийняття постанови касаційного суду рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук