Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.11.2018 року у справі №523/728/17

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 523/728/17-ц

провадження № 61-47226св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного

суду м. Одеси від 07 червня 2018 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що з 25 лютого 2012 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2016 року було розірвано. У період шлюбу за спільні кошти подружжя придбано майно, а саме: автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке зареєстровано на ОСОБА_2 . Вказаний автомобіль без її згоди був відчужений відповідачем на користь третьої особи.

Також, посилалась на те, що під час спільного проживання з відповідачем вона з останнім для забезпечення народження дитини позичали у її матері кошти у розмірі 8 000,00 Євро. Проте вказані кошти відповідачем були привласнені і використані не на потреби сім`ї. Після розірвання шлюбу вказані кошти відповідач відмовлявся повертати.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд: поділити спільне майно подружжя, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь компенсацію від продажу без її згоди автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 2/3 суми ринкової вартості такого автомобіля, а саме: 6 000,00 Євро; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 100 % боргових зобов`язань подружжя у розмірі 8 000.00 Євро.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлена позивачка повторно не з`явилася у судове засідання, заяву про розгляд її позову за її відсутності до суду не подавала, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (у редакції, яка діяла на день постановлення ухвали судом першої інстанції) є підставою для залишення скарги без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції

ОСОБА_1 , оскаржила її до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки судом першої інстанції було встановлено, що позивачка, через свого представника, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи у суді першої інстанції, не з`явилася та не направила свого представника у судові засідання 30 травня 2018 року та 07 червня 2018 року, із урахуванням того, що заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ні вона, ні її представник належним чином не були повідомленні про розгляд цієї справи судом першої інстанції 30 травня 2018 року та 07 червня 2018 року.

Також, посилалась на те, що її представник не отримував жодних телефонних дзвінків із Суворовського районного суду м. Одеси щодо дати та часу розгляду цієї справи.

При цьому, зазначала, що виклик або повідомлення сторін у справі телефонограмою застосовується лише у випадках термінової необхідності, передбачених ЦПК України, який містить один випадок такої необхідності, а саме: у справах про видачу обмежувального припису.

Вважала, що суд першої інстанції, не повідомивши її належним чином про дату, час та місце розгляду цієї справи, не надав їй можливості захищати свої права, свободи та інтереси.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Суворовського районного суду м. Одеси зазначену цивільну справу.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 . До ОСОБА_2 про поділ майна подружжя призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (а. с. 1-3).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2017 року відкрито провадження у цій справі та призначено до розгляду на 06 червня 2017 року о 12 год. 00 хв. (а. с. 25).

Також справа призначалась до розгляду на 02 серпня 2017 року о 10 год.

00 хв. та 12 жовтня 2017 року о 10 год. 00 хв. (а. с. 42, 68-70).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2017 року у справі призначено судову авто-товарознавчу експертизу. Провадження у справі було зупинено (а. с. 102).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2018 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду

на 11 квітня 2018 року о 12 год. 00 хв. (а. с. 140).

Також, розгляд справи призначався на 25 квітня 2018 року о 12 год.

00 хв., 22 травня 2018 року о 14 год. 00 хв., 30 травня 2018 року о 11 год.

00 хв та 07 червня 2018 року о 12 год. 00 хв. (а. с. 152, 164, 177, 181).

Згідно із довідковим листом, складеним секретарем судового засідання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 повідомлено про дату, час та місце проведення останніх двох судових засідань телефонограмами (а. с. 180, 183).

Матеріали справи не містять відомостей про повідомлення

ОСОБА_1 про розгляд справи 30 травня 2018 року та 07 червня 2018 року у приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси судовою повісткою, яка б була вручена адресату.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

У пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами другою, третьою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

У відповідності до положень частин першої, другої, п`ятої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене

на 30 травня 2018 року, а судова повістка про виклик у друге судове засідання, призначене на 07 червня 2018 року, не направлялася за адресою для листування, зазначеною нею у позовній заяві, та не була отримана нею, висновки суду про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання є передчасними.

При цьому, висновки судів попередніх інстанцій про те, що передача представнику позивача телефонограми є належним засобом виклику до суду, не відповідає положенням ЦПК України, зокрема: статтям 128-130 ЦПК України.

Апеляційний суд належним чином не перевірив дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при залишенні позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

З урахуванням наведених обставин розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржених судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович