Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.02.2018 року у справі №263/3658/17

Постанова

Іменем України

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 263/3658/17

провадження № 61-7144св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СтрільчукаВ.А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року у складі судді Кияна Д. В. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні грошовими коштами, зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що він є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому відкрито карткові рахунки №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. У грудні 2016 році він дізнався про те, що банк в односторонньому порядку припинив виконання своїх обов'язків з видачі йому грошових коштів через банкомати або каси своїх відділень шляхом блокування карткових рахунків з належними йому коштами в загальному розмірі 33 833 грн 57 коп. Він неодноразово звертався до відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою з'ясування причин блокування видаткових операцій, проте вмотивованої відповіді не отримав. Дії відповідача вважає неправомірними, у зв'язку з чим просив зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні його грошовими коштами, що знаходяться на вказаних карткових рахунках, в межах залишку коштів шляхом негайного припинення обмеження щодо здійснення видаткових операцій та розпорядження коштами і зобов'язати банк повернути йому 33 833 грн 57 коп., які знаходяться на зазначених рахунках, шляхом стягнення цих коштів з ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні ОСОБА_4 грошовими коштами, які знаходяться на карткових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк», в межах залишку коштів шляхом припинення обмеження щодо здійснення видаткових операцій та розпорядження грошовими коштами на зазначених рахунках банку. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 33 833 грн 57 коп., які знаходяться на карткових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем не доведена правомірність обмеження права доступу ОСОБА_4 до власних коштів та вільного розпорядження ними.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано будь-яких документів про походження грошових коштів, які знаходяться на карткових рахунках. Банком було призупинено здійснення операцій з картковими рахунками позивача на підставі аналізу руху грошових коштів та висновків про те, що він використовує платіжну картку як засіб доступу до відкритого на його ім'я рахунку з порушенням умов договору, укладеного між сторонами. В разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта. Блокування рахунку позивача було здійснено в інтересах України з метою запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та з метою запобігання ухилення від сплати податків. Суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином природу перерахованих на рахунки позивача грошових коштів і ухвалили незаконні судові рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.

27 квітня 2018 року справа № 263/3658/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 23 лютого 2017 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» в вимогою про надання інформації щодо встановлених обмежень в розпорядженні грошовими коштами, розміщеними на карткових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк», однак мотивованої відповіді не отримав.

Факт перебування сторін у договірних відносинах ними не заперечувався.

Згідно з висновком про проведення експрес-перевірки за сигналом «Гаряча лінія: Шахрайство», складеним Департаментом захисту банківських технологій та інформаційних ресурсів ПАТ КБ «ПриватБанк», за результатами службового розслідування на підставі звернення служби моніторингу «Ощадбанку», картка № НОМЕР_4, яка належить ОСОБА_4, із залишком грошових коштів у розмірі 19 353 грн 08 коп. заблокована.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України)

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно частинами першою, другою та четвертою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 1702-VII) суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції клієнтом ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов'язані між собою. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Відповідно до частини другої статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150 000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

Тобто положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частини сьомої статті 9 Закон № 1702-VII передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною п'ятою статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що у разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Згідно з частиною шостою статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Враховуючи встановлену судами відсутність у банку інформації (офіційних документів), необхідної (необхідних) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання цим суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, дії відповідача щодо зупинення фінансових операцій за рахунком позивача відповідали вказаним вище вимогам чинного законодавства України та не свідчать про порушення зобов'язань за договором банківського рахунку.

Однак вказані дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають відповідати усім вимогам Закону № 1702-VII.

Згідно з частинами першою-третьою статті 17 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Частиною п'ятою статті 17 Закону № 1702-VII передбачено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Судами встановлено, що неодноразові звернення позивача до ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо розблокування належних йому карткових рахунків залишилися без реагування.

ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтував правомірність блокування карткових рахунків, відкритих на ім'я позивача, представник банку не надав відомостей та доказів того, що кошти на рахунок ОСОБА_4 надійшли злочинним шляхом. Також не надано належних та допустимих доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку банку, дії клієнта за наслідками блокування карткового рахунку. Карткові рахунки заблоковано без повідомлення та згоди ОСОБА_4

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що дії відповідача щодо обмеження права користування картковими рахунками шляхом їх блокування не відповідали вимогам законодавства, зокрема Закону № 1702-VII, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що банк має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу за наявності певних обставин, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з вищенаведеною частиною другою статті 17 Закону України № 1702-VII спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене на підставі частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 91 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417, банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Тобто правомірність блокування карткового рахунку можлива лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України № 1702-VII.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання банком встановленої Законом України № 1702-VII процедури інформування правоохоронних органів про фінансові операції за картковими рахунками ОСОБА_4 щодо підозри про неправомірність їх проведення, тому дії банку були неправомірними.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року та постанови Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року. Тому у зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити їх виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року та постанови Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов