Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2019 року у справі №759/10392/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 759/10392/18

провадження № 61-17764св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сатурн-1",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 27 серпня 2019 року, постановлену суддею Сухановою Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сатурн-1" (далі - ОК "ЖБК "Сатурн-1") про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказувала, що вона зареєстрована і проживає у квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі свідоцтва про право власності.

23 серпня 2016 року та 1 березня 2018 року вона зверталася до відповідача із заявами, в яких просила визнати нараховану їй заборгованість безнадійною дебіторською та списати її з особового рахунку квартири АДРЕСА_1, на які отримала відмови.

Позивач вказувала на сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла з 1993 року, як на підставу для визнання заборгованості безнадійною та її списання.

Зазначала, що за весь період споживання житлово-комунальних послуг вона належним чином сплачувала кошти за користування такими послугами, а наявність заборгованості на особовому рахунку порушує її права та інтереси.

За таких обставин просила визнати заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 14 706,39 грн безнадійною дебіторською заборгованістю та зобов'язати відповідача списати з особового рахунку квартири АДРЕСА_1 вказану заборгованість.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 6 березня

2019 року, ухваленим у складі судді Миколаєць І. Ю., у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача списати заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту права. Крім того, законодавством не визначено процедури визнання боргу з оплати за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва

від 6 березня 2019 року.

Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження, а наведені підстави для поновлення строку не свідчать про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки вона не отримувала повне рішення суду ні у день його проголошення, ні поштою. Вказує, що повний текст рішення отримав її представник 3 липня 2019 року, що дає підстави для поновлення строку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 29 жовтня

2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 6 березня 2019 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 23 липня

2019 року подала апеляційну скаргу, додатком до якої є заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої існтанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 22 серпня 2019 року подала до апеляційного суду заяву про усунення недоліків і посилалась на те, що повне текст Святошинського районного суду міста Києва від 6 березня

2019 року її представник ОСОБА_2 отримала у приміщенні суду першої інстанції 3 липня 2019 року, тому просила визнати причини пропуску строку на подання апеляційної скарги поважними.

У статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

(частина 2 статті 354 ЦПК України).

Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 3 статті 124 ЦПК України).

Згідно з частинами 3 та 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 354 ЦПК України.

Заявник зазначає, що повне рішення суду першої інстанції

від 6 березня 2019 року представник позивача отримала 3 липня 2019 року.

З апеляційною скаргою заявник звернулась 23 липня 2019 року, тобто з дотриманням тридцятиденного строку з дня вручення повного рішення суду.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що особа, яка подала апеляційну скаргу, звернулася до апеляційного суду зі скаргою протягом тридцяти днів з дня отримання її представником повного тексту рішення суду першої інстанції, що відповідно до частини 2 статті 354 ЦПК України надавало їй право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Такі причини пропуску процесуального строку і відповідне клопотання про його поновлення заявник виклала у доданій до апеляційної скарги заяві, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційний суд мотивував невиконанням заявником свого обов'язку проявляти сумлінність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження.

Проте апеляційний суд до такого висновку дійшов не спростувавши обставини, наведені у заяві поданій на виконання вимог ухвали від 6 серпня 2019 року, та не надав оцінки доказам на їх підтвердження.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

За таких обставин висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є необґрунтованим.

Згідно із частиною 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Пунктом 2 частини 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального закону, чим, крім іншого, порушив і вимоги статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, встановлених

статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов