Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.05.2025 року у справі №369/6864/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 369/6864/20

провадження № 61-12172св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа -ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу,- приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерина Валеріївна, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт Інвестмент»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» на постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., до якої включені доводи на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у тому самому складі суду,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз» (далі - ТОВ «УКРГАЗ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору бронювання.

Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2007 року між ТОВ «Укргаз» (забудовник) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір бронювання об`єкту будівництва № 8/2/11/138/Ж (далі - договір бронювання), за умовами якого забудовник бронює за замовником об`єкт будівництва - квартиру АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язалася купити та повернути для погашення лот облігацій у строк, визначений таким договором.

Згідно з пунктом 2.4. договору бронювання об`єкт будівництва передається замовнику у строки, зазначені у цьому договорі, однак в будь-якому випадку з дотриманням порядку та умов погашення облігацій, передбачених інформацією про випуск облігацій ТОВ «Укргаз» (серія облігацій «С»), зареєстрованою Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, опублікованою в офіційному виданні «Бюлетень.

Пунктами 3.1, 3.2. договору бронювання передбачено, що об`єкт будівництва передається ОСОБА_1 тільки після передачі нею повністю оплаченого лоту облігацій для погашення. Передача лоту облігацій ТОВ «Укргаз» здійснюється шляхом перерахування лоту облігацій на рахунок в цінних паперах товариства, упродовж терміну визначеного інформацією про випуск облігацій як термін для погашення облігацій. Лот облігацій за цим договором складається з 5 482 штук облігацій емітованих ТОВ «Укргаз» іменних бездокументарних цільових облігацій серії С.

Відповідно до пункту 3.10 договору бронювання інформації про випуск облігацій, дата початку погашення облігацій - 01 грудня 2009 року, дата закінчення погашення - 01 червня 2010 року, але не раніше дати введення об`єкту будівництва (фактична адреса після введення будинку АДРЕСА_2 в експлуатацію. Будинок введено в експлуатацію 11 червня 2013 року, що підтверджується сертифікатом відповідності № 165131630086.

Незважаючи на те, що строк погашення облігацій настав 11 червня 2013 року, у порушення пункту 4.2.4 договору ОСОБА_1 до цього часу не пред?явила облігації до погашення. Внаслідок тривалого порушення відповідачем умов договору, товариство зазнало значної шкоди.

Вказувало, що згідно з пунктом 2.2. договору бронювання загальна площа об`єкту будівництва становить 54,82 кв. м, а відповідно до даних технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 від 25 червня 2013 року загальна площа квартири складає 55,1 кв. м. Крім того, у ОСОБА_1 наявний борг за додаткові квадратні метри - 0,28 кв. м, що складає 1 836,80 грн, відповідачем не оплачено повну вартість лоту облігацій, остаточних розрахунків не здійснено.

Позивач зазначав, що в результаті проведеної щорічної інвентаризації ТОВ «Укргаз» встановлено факт самовільного безпідставного захоплення квартири АДРЕСА_3 , оскільки товариство акту прийому-передачі квартири не підписувало, ключі не передавало, пояснень від ОСОБА_1 не отримало.

Крім того, 17 березня 2017 року відповідачем з управителем будинку укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 214 щодо квартири АДРЕСА_3 .

Посилалося на те, що у ОСОБА_1 відсутні правові підстави володіти спірною квартирою.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Укргаз» просило суд:

- розірвати договір бронювання об`єкту будівництва від 11 грудня 2007 року № 8/2/11/138/Ж, укладений між ТОВ «Укргаз» та ОСОБА_1 ;

- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року у складі судді Волчка А. Я. позов ТОВ «Укргаз» задоволено частково.

Розірвано договір бронювання об`єкту будівництва від 11 грудня 2007 року № 8/2/11/138/Ж, укладений між ТОВ «Укргаз» та ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Укргаз» відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Укргаз», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушила умови пункту 4.2.4 договору бронювання об`єкту будівництва від 11 грудня 2007 року № 8/2/11/138/Ж, не пред`явивши з дати введення об`єкта інвестування в експлуатацію лот придбаних облігації відповідний вартості збудованої квартири, що призводить до порушення прав ТОВ «Укргаз», яке вимушено несе додаткові витрати. Суд вважав, що існують визначені договором підстави для його розірвання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння з огляду на обрання позивачем неправильного способу захисту своїх прав, оскільки ТОВ «Укргаз» не є власником спірної квартири, отже вказане майно не може бути витребувано із чужого незаконного володіння відповідно до Глави 29 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В., в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт Інвестмент» (далі - ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент»), яке не брало участі у справі, у грудні 2023 року звернулася до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 23 липня 2024 року про виправлення описки, клопотання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В., яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено.

Поновлено приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В., яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», строк на апеляційне оскарження заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В., поданою в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року.

При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд виходив із того, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню як пропущений заявником з поважних причин, оскільки ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент» не брало участі у справі, а апеляційна скарга відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження не встановлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 березня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 23 липня 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В., подану в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», до якої приєдналося ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», задоволено.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ТОВ «Укргаз» відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що посилання позивача на істотне порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Укргаз» отримало від ОСОБА_1 грошові кошти за продані в його інтересах лот облігацій кількістю 5 482 штук, загальною номінальною вартістю 208 316 грн, що відповідало вартості збудованого об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_3 . Тобто позивачу шкоди не завдано, відтак відсутні підстави для розірвання договору бронювання об`єкту будівництва від 11 грудня 2007 року № 8/2/11/138/Ж.

Апеляційний суд урахував, що ОСОБА_1 з моменту введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію у 2013 році отримала доступ до вказаної квартири, а претензії щодо самовільного зайняття позивачкою спірної квартири також ініційовані ТОВ «Укргаз» лише у 2020 році, тобто зі спливом 7 років після введення об`єкту в експлуатацію.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укргаз» про витребування майна із чужого незаконного володіння в апеляційному порядку не оскаржувалося і не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Укргаз», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року скасувати та залишити в силі заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.

У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2025 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Укргаз» мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В., яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», строк на апеляційне оскарження заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Посилається на те, що ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент» було обізнано про судовий розгляд вказаної справи з 11 червня 2021 року, коли звернулося до суду із заявою про залучення до участі у вказаній справі як третьої особи та ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року у задоволенні такого клопотання було відмовлено. Отже, товариство не було позбавлено права звернутися до суду з апеляційною скаргою.

Вважає, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент».

Вказує, що суд першої інстанції правильно встановив, що предметом спору у даній справі є договір бронювання об`єкту будівництва від 11 грудня 2007 року № 8/2/11/138/Ж, укладений між товариством та відповідачем, а ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент» не є стороною вказаного договору. При цьому ОСОБА_1 не погашено лот облігацій, тобто не реалізовано право на погашення облігацій, відтак не виконано умови договору, внаслідок чого він підлягає розірванню.

Зазначає про відсутність у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В. права представляти інтереси ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», оскільки виконавчі провадження, у зв`язку із виконанням яких вона звернулася до суду, є закінченими.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Укргаз» вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 203/642/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 235/2452/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 175/1057/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 522/23356/16-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 2-2330/2006, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу.

У листопаді 2024 року ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень суду апеляційної інстанції. Вважає оскаржувані судові рішення такими, що відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України.

У листопаді 2024 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В., яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не впливають на правильність висновків апеляційного суду, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У листопаді 2024 року ТОВ «Укргаз» подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.

Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані у листопаді 2024 року ТОВ «Укргаз» додаткові пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ТОВ «Укргаз» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення апеляційного суду не відповідають.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) ґрунтується на тому, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Крім того, у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» ЄСПЛ встановив, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок про те, що: «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що переглядається, Києво-Святошинським районним судом Київської області 13 липня 2022 року ухвалене у справі заочне рішення.

До суду з апеляційною скаргою на вказане заочне рішення, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В., яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», яке не брало участі у справі, звернулася 19 грудня 2023 року.

В обґрунтування наявності підстав для поновлення процесуального строку приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В., яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», вказувала, що про оскаржуване заочне рішення їй стало відомо 15 листопада 2023 року з постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 754/517/15. Посилалася на те, що заочним рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року було вирішено питання про права та інтереси ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», оскільки судом не було враховано, що оскаржуваним рішенням розірвано договір бронювання об`єкту будівництва (нерухомого майна боржника Набрут Т. В., що не було зареєстроване у встановленому законом порядку), на який було накладено стягнення в рамках об`єднаного виконавчого провадження № 70571452, яке перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В.

Задовольняючи клопотання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В.,яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішенн Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року, апеляційний суд керувався тим, що цей строк було пропущено з поважних причин, оскільки апеляційну скаргу подано особою, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції.

Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні, та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його поновлення.

Сам лише факт подання особою, не залученою до участі у справі, апеляційної скарги після спливу значного періоду часу, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Однак, в ухвалі Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В.,яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент», апеляційний суд належно не дослідив питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи те, що під час розгляду судом першої інстанції вказаної справи ТОВ «ФК «Брайт Інвестмент» зверталося до суду із заявою про залучення до участі у справі як третьої особи та ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року у задоволенні такого клопотання було відмовлено, формально вказавши, що товариство не брало участі у справі, не звернувши увагу на обізнаність його про розгляд справи.

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16 сформульовано правовий висновок, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом із цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, усупереч зазначеним вимогам процесуального закону, передчасно поновив строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції без наведення належних мотивів та обґрунтувань, а отже, безпідставно відкрив апеляційне провадження у цій справі після спливу значного періоду часу, чим порушив принцип правової визначеності.

Також колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, суду апеляційної інстанції необхідно врахувати положення частини другої статті 358 ЦПК України та встановити наявність винятків у цій справі, які можуть бути підставою для відкриття апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Ураховуючи викладене, у зв`язку із допущеними апеляційним судом вищенаведеними порушеннями норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконних судових рішень, наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги і скасування ухвали Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження та постанови цього суду від 10 липня 2024 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги щодо суті спору не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки Верховний Суд зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у зв`язку із порушенням судом норм процесуального права, а саме необґрунтованим поновленням строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За змістом частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець