Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року

м. Київ

справа № 759/4088/20

провадження № 61-8870св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року в складі судді Єросової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати недійсними договори позики від 01 березня 2015 року, укладені між ним та відповідачем.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 01 березня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого він отримав позику в розмірі 100 000,00 євро на термін до 28 лютого 2016 року. Також 01 березня 2015 року сторони уклали ще один договір позики, відповідно до умов якого він отримав від відповідача в позику грошові кошти в розмірі 57 540,00 євро на термін до 01 травня 2015 року.

Умовами зазначених договорів позики передбачена сплата позичальником 10% річних за користування грошовими коштами.

Стверджував, що зазначені договори підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203 215 1051 ЦК України, оскільки грошові кошти він не отримував.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості та безпідставності позову. Факт отримання позивачем позики підтверджений судовими рішеннями у справах № 759/9962/17 та № 758/2418/17, та має преюдиціальне значення для цієї справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2023 року ФОП ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-63цс13 та в постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц, від 03 липня 2018 року в справі № 917/1345/14, від 09 жовтня 2018 року в справі № 924/1096/17, від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 20 лютого 2019 року в справі № 629/5364/13-ц, від 02 квітня 2019 року в справі № 902/326/16, від 24 квітня 2019 року в справі № 523/10225/15-ц, від 06 червня 2019 року в справі № 750/1627/18, від 18 вересня 2019 року в справі № 357/16765/14-ц, від 24 вересня 2019 року в справі № 922/1151/18, від 23 жовтня 2019 року в справі № 723/304/16-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 205/5292/15-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 569/1646/14-ц, від 07 квітня 2020 року в справі № 315/1496/17, від 21 травня 2020 року в справі № 756/11048/18, від 08 вересня 2020 року в справі № 916/667/18, від 09 вересня 2020 року в справі № 207/380/16-ц, від 29 грудня 2020 року в справі № 909/1165/19, від 17 лютого 2021 року в справі № 760/19023/18, від 17 червня 2021 року в справі № 910/8644/20, від 27 липня 2021 року в справі № 759/7645/18, від 23 вересня 2021 року в справі № 910/17662/19, від 20 квітня 2022 року в справі № 910/2615/18, від 23 травня 2022 року в справі № 910/1245/17, від 14 липня 2022 року в справі № 204/4341/17, від 05 жовтня 2022 року в справі № 559/524/15-ц, від 26 жовтня 2022 року в справі № 201/410/21, від 15 лютого 2023 року в справі № 761/21924/20, від 19 квітня 2023 року в справі № 755/7216/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи.

Не дослідили обставини передання грошових коштів. Не врахували, що підписання договорів позики відбулося за відсутності фактичного передання відповідачем та отримання ним коштів, що підтверджено, зокрема відсутністю письмового документа про отримання ним коштів, висновком експерта, показаннями свідків.

Вважає, що жодним судовим рішенням не встановлено факту одержання ним грошових коштів. Обставини, які встановлені в судових рішеннях у справах № 759/9962/17 та № 758/2418/17, не мають преюдиційного значення у цій справі, оскільки правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 серпня 2023 року справа № 757/4088/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

01 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладений договір позики, згідно з яким відповідач передає, а позивач приймає для використання у своїй комерційній діяльності грошові кошти у розмірі 100000,00 євро на строк до 28 лютого 2016 року зі сплатою процентів у розмірі 10% річних.

Також 01 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладений договір позики, відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає для використання у своїй комерційній діяльності грошові кошти в розмірі 57 540,00 євро на строк до 01 травня 2015 року зі сплатою процентів у розмірі 10% річних.

Вказані правочини виготовлені з додержанням письмової форми та містять підпис ОСОБА_2 та підпис ФОП ОСОБА_1 , скріплений його печаткою.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року, у справі № 759/9962/17 відмовлено в позові ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними з підстав недоведеності позивачем удаваності правочинів.

Цим рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено факт укладення сторонами саме договорів позики, що пов`язано з певними правовими наслідками, а саме отримання грошових коштів та обов`язок їх повернення у чітко обумовлений сторонами правочину строк.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року, частково зміненим постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року та залишеним без змін в незміненій частині постановою Верховного суду від 21 липня 2021 року, у справі № 758/2418/17 частково задоволено позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики. Стягнутоз ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 01 березня 2015 року в сумі 64 908,13 євро та 66 637,63 євро.

Ухвалюючи рішення про стягнення цієї заборгованості, суди виходили, у тому числі, з доведеності факту отримання з ФОП ОСОБА_1 грошових коштів за спірними договорами.

Твердження ФОП ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази передачі коштів та отримання їх не знайшли своє підтвердження з огляду на зміст укладених між сторонами договорів від 01 березня 2015 року. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Відповідно до частини першої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суди встановили, що спірні договори позики укладені в письмовій формі, підписані сторонами.

Як на підставу для недійсності цих правочинів, позивач посилався на те, що він не отримував грошові кошти.

Відповідно до положень статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це такі факти, що встановлені рішенням чи вироком суду, які набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Тож законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних (відмінних) за змістом судових рішень.

Оскільки судовими рішеннями в інших справах, що набрали законної сили, встановлено, що позивач отримав грошові кошти за спірними договорами позики, частково повернув відповідачу борг, і ці обставини є обов'язковими при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті ж самі сторони, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко