Історія справи

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2022 року м. Київ

справа № 640/3075/17

провадження № 61-6904св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивувало тим, що 12 квітня 2007 року Акціонерно-комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11140224000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 39 160 доларів США зі сплатою 12,50% річних та з кінцевим терміном повернення 12 квітня 2028 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту того ж дня банк зОСОБА_2 уклав договір поруки № 11140224000-П, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

11 березня 2009 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якої позичальнику надано відстрочення сплати процентів на період з 1 березня 2009 року до 12 вересня 2009 року та викладено графік погашення кредиту в новій редакції.

У порушення умов вказаного договору, ОСОБА_1 зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим на 22 лютого 2017 року виникла заборгованість, яка складається із: 23 088,33 доларів США - заборгованості за кредитом, 261 доларів США - заборгованості за процентами, 2 768,62 грн пені та 1 341,86 грн заборгованості за прострочення сплати процентів, яку банк просив стягнути солідарно з боржника і поручителя достроково.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та мотиви їх прийняття

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року, ухваленим у складі судді Попрас В. О., у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано доказів видачі та отримання позичальником кредитних коштів, не надано доказів відкриття позичальнику поточного рахунку в іноземній валюті.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 достроково на користь ПАТ УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в сумі 23 349,33 доларів США, з яких: 23 088,33 доларів США - заборгованість за кредитом, 261 доларів США - заборгованість за процентами та 4 110,48 грн - пеня.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позичальник не виконав умови договору про надання споживчого кредиту щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, що є підставою для дострокового солідарного стягнення з боржника і поручителя заборгованості за кредитним договором. Факт отримання кредитних коштів позичальником банк підтвердив належними і допустимими доказами, а саме випискою про рух коштів та меморіальними ордерами, з яких суд встановив часткове періодичне погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив постанову Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що цивільним процесуальним законодавством передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду першої інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції у порушення вказаних норм процесуального права не встановив виняткових обставин неподання позивачем до суду першої інстанції доказів, зокрема, виписки за кредитним договором про рух коштів та меморіальні ордери та не врахував, що зазначені докази не направлялись іншим учасникам справи.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2019 року ПАТ «УкрСиббанк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому послалось на безпідставність її доводів. Вказувало, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення з додержання норм процесуального права, тому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Київського районного суду м. Харкова матеріали справи № 640/3075/17.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 квітня 2007 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір № 11140224000 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 39 160 доларів США зі сплатою 12,50% річних з кінцевим терміном повернення 12 квітня 2028 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 12 квітня 2007 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 11140224000, за умовами якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 основного зобов`язання.

ОСОБА_1 не виконувала своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, унаслідок чого в неї перед ПАТ «УкрСиббанк» утворилася заборгованість, яка складається з: 23 088,33 доларів США - заборгованості за кредитом, 261 доларів США - заборгованості за процентами, 2 768,62 грн - пені за прострочення сплати кредиту та 1 341,86 грн - пені за прострочення сплати процентів.

З висновку експертного дослідження № 5 від 12 червня 20017 року, проведеного судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, суди встановили, що факт відкриття рахунку клієнту ОСОБА_1 не підтверджується.

Судом апеляційної інстанції з виписки за кредитним договором про рух коштів та з меморіальних ордерів встановлено одержання боржником кредиту і періодичне погашення кредитної заборгованості.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 1049 1050 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником банку надана виписка за кредитним договором про рух коштів та меморіальні ордери, з яких судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором. Такі ж відомості містила і довідка-розрахунок заборгованості, подана з позовною заявою.

Задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність факту одержання боржником кредиту і порушення ОСОБА_1 зобов`язань з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення у неї заборгованості у зазначеному банком розмірі, яка підлягає солідарному стягненню з позичальника і поручителя.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується і касаційний суд.

Разом з цим, касаційний суд вважає за необхідне зазначити, що постанова Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року про дострокове солідарне стягнення з позичальника і поручителя заборгованості за кредитним договором позичальником не оскаржується.

Доводи заявника про ухвалення постанови з порушенням норм процесуального права внаслідок прийняття апеляційним судом нових доказів, зокрема, виписки за кредитним договором про рух коштів та меморіальних ордерів, які, на думку заявника, не входили до кола доказів під час розгляду справи судом першої інстанції, касаційний суд відхиляє, оскільки зазначені докази відображають інформацію, яка містилась у довідці-розрахунку, що подана позивачем до суду першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішення чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні, суд касаційної інстанції відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук