Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №760/342/17

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 760/342/17

провадження № 61-1546св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_2,

третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП "Юстиція"), Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м.

Києві (далі - ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві), ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності та виселення.

Позов мотивовано тим, що 09 лютого 2011 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 28 квітня 2010 року, було проведено прилюдні торги з реалізації належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що процедуру проведення прилюдних торгів було порушено, оскільки його не було повідомлено про їх проведення, чим порушено його права щодо встановлення справедливої стартової ціни, крім того торги проведено на підставі виконавчого напису, який в судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 просив визнати недійсними прилюдні торги, проведені 09 лютого 2011 року, на яких було реалізовано квартиру АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 26 березня 2011 року, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М., та скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, виселити з неї усіх мешканців.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року у складі головуючого судді Оксюти Т. Г. позов задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги, проведені 09 лютого 2011 року, на яких було реалізовано квартиру АДРЕСА_1 та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 26 березня 2011 року, видане ОСОБА_2, скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прилюдні торги проведено на підставі виконавчого напису нотаріуса, який рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15 липня 2014 року було визнано таким, що не підлягає виконанню. Крім того, при проведенні прилюдних торгів не було дотримано вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 № 68/5 щодо повідомлення боржника про дату, час, місце проведення торгів, а також стартову ціну майна, яке передано на реалізацію, що є підставою для визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, а також для скасування державної реєстрації права власності за покупцем.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції оскаржили в апеляційному порядку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не брали участі у розгляді даної справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задоволено. Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності, встановлений статтею 48 Закону України "Про іпотеку" та не доведено поважність пропуску даного строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами осіб, які не брали участі у справі та які не мали права на апеляційне оскарження, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про їх права та обов'язки, та поновив строк апеляційного оскарження, не перевіривши доводи щодо поважності причин пропуску такого строку.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня2 2020 року справу № 762/342/17 за позовом ОСОБА_1 ПП "СП "Юстиція", ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності та виселення призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (08 лютого 2020 року).

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 25 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №380/517/08-Пі, за умовами якого передбачено надання кредиту окремими частинами, в межах максимального ліміту в розмірі 180
000 доларів США.

У забезпечення цього договору, між банком та ОСОБА_1 того ж дня був укладений договір іпотеки, згідно якого останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 23 лютого 2010 року ОСОБА_1 змінив ім'я на ОСОБА_1.

28 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського округу Ковальчуком С. П. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,30 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (ОСОБА_1).

09 лютого 2011 року відбулися прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1, переможцем яких стала ОСОБА_2.

За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, було задоволено вимоги АКБ СР "Укрсоцбанк" в сумі 257 198,70 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 14 квітня 2010 року становило 2 038
634,06 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15 липня 2014 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28 квітня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., зареєстрований в реєстрі за № 3148, яким звернуто стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (ОСОБА_1).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 656 ЦК Українидо договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Правова природа продажу майна з прилюдних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених вимогами чинного законодавства.

Приписами статей 52, 57, 62 Закону України "Про виконавче провадженя" (у редакції чинній на час проведення прилюдних торгів) унормовано, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в статей 52, 57, 62 Закону України "Про виконавче провадженя", здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Статтею 48 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника прилюдних торгів оскаржити результати цих торгів.

Оскарження результатів проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки, передбачене цією статтею, є пред'явленням вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах.

Оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України "Про іпотеку" означає можливість оскаржити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогамЦК України, зокрема ЦК України, так і з підстав, передбачених статтями 45, 46, 47 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У законі для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність.

До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 48 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України "Про іпотеку".

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16 та підтверджено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 607/4193/17.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини 4 , 5 статті 267 ЦК України).

Разом з тим, виходячи з вимог статті 261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, наведеного не врахував, застосував спеціальну позовну давність, при цьому не встановив чи порушені права позивача, за захистом яких він звернувся із даним позовом.

Крім того, застосовуючи наслідки пропуску позивачем строку спеціальної позовної давності за відповідною заявою ОСОБА_3, апеляційний суд не врахував вимог статті 267 ЦК України, згідно яких позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а ОСОБА_3 не є стороною даного спору.

Враховуючи викладене, ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, після чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, після чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями, 400,406,409,411,416,419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов