Історія справи

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 335/8264/15-ц

провадження № 61-13906св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - приватне акціонерне товариство страхова компанія «Теком»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2016 року в складі судді Рибалко Н. І. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Спас О. В., Бабак А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком» (далі - ПрАТ СК «Теком») про стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат, 3 % річних та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що між сторонами 19 березня 2012 року укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, за умовами якого було застраховано автомобіль 3A3-DAEWOO, який належить позивачу. 30 серпня 2012 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталась внаслідок незаконного заволодіння вказаним транспортним засобом іншою особою, автомобіль 3A3-DAEWOO отримав пошкодження. Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у викраденні автомобіля та скоєнні ДТП. Відповідно до висновку товарознавчої експертизи, яка була проведена під час кримінального провадження, позивачу завдано збитки від злочину в розмірі 21 464,32 грн. ОСОБА_2 повідомив ПрАТ СК «Теком» про страховий випадок, проте останнє відмовило у виплаті страхового відшкодування.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просив стягнути з ПрАТ СК «Теком» 21 464,32 грн невиплаченого страхового відшкодування, 7 492,75 грн інфляційних втрат, 1 612,47 грн - 3 % річних від простроченої суми,

20 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що страхувальник не повідомив вчасно страховка про настання страхового випадку, а також використовував застрахований транспортний засіб як таксі, що заборонено договором страхування, а також не подав заяву про виплату страхового відшкодування.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем порушено умови договору страхування в частині повідомлення відповідача про ДТП та викрадення транспортного засобу. Також позивач використовував автомобіль як таксі, що заборонено пунктом 15.1.8 договору страхування.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що невчасне повідомлення про страховий випадок може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у випадку, якщо це позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. Позивач повідомив відповідача про страховий випадок через чотирнадцять годин після викрадення авто, тому останній мав можливість дізнатися, що ця подія є страховим випадком, та зобов'язаний був виплатити страхове відшкодування. У страхової компанії не було правових підстав для відмови у виплаті позивачу фактично завданої шкоди, оскільки він належним чином виконав свої зобов'язання.

У червні 2016 року ПрАТ СК «Теком» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, оскільки позивач не повідомив вчасно страховика про страховий випадок. Також відповідачу не було відомо, що автомобіль 3A3-DAEWOO, який належить позивачу, використовується як таксі. Також позивачем під час оформлення договору страхування надано неправдиві відомості щодо наявності у нього двох комплектів ключів, оскільки у поясненнях від 10 жовтня 2012 року позивач вказував, що перший комплект ключів зламався 31 грудня 2010 року. Також ОСОБА_2 не подав до ПрАТ СК «Теком» заяви про виплату страхового відшкодування.

26 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 19 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Теком» укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, предметом якого є належний позивачу автомобіль 3A3-DAEWOO.

30 серпня 2012 року о 21.00 год. ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, незаконно заволодів автомобілем 3A3-DAEWOO, без дозволу власника здійснив поїздку по території Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, під час якої не впорався з керуванням та здійснив наїзд на бетонний стовп, пошкодивши вищевказаний автомобіль.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у незаконному заволодінні транспортним засобом позивача та вчиненні ДТП.

Листом від 17 грудня 2012 року ПрАТ СК «Теком» відмовило ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, оскільки останній вніс неправдиві відомості до договору страхування щодо наявності двох ключів від автомобіля, не повідомив негайно по телефону позивача про страховий випадок, а також не подав письмової заяви про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною другої статті 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

У матеріалах справи знаходиться заява страхувальника про пошкодження транспортного засобу від 31 серпня 2012 року.

За змістом пунктів 12.1.2, 12.1.3 договору страхування при настанні страхового випадку страхувальник або водій зобов'язані повідомити за телефоном чергового співробітника страховика з місця події та виконувати його наступні інструкції або в офіс страховика, або в Асістанс (цілодобово); сповістити письмово страховика або його представника негайно, але не пізніше трьох робочих днів з дати настання страхового випадку.

Отже умовами договору страхування визначено обов'язок особи невідкладно з моменту настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Відповідно до пункту 15.1.5 договору страхування підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку згідно з пунктом 12.1 договору, без поважних на це причин.

Установлено, що позивач не подав письмову заяву про виплату страхового відшкодування у строки, визначені пунктом 12.6 договору страхування.

Відповідно до вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2013 року пошкоджений автомобіль 3A3-DAEWOO було виявлено працівниками правоохоронних органів 30 серпня 2012 року о 22.15 год.

Установлено, що 31 серпня 2012 року об 11.00 год. відповідача було повідомлено про викрадення 30 серпня 2012 року о 21.00 год. автомобіля, що належить позивачу, та ДТП.

В разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, особа, винна у ДТП, притягнута до відповідальності, то сам по собі факт неповідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не може братися за основу відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідач не подав докази, що невчасне повідомлення (менше однієї доби) про страховий випадок позбавило його можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, встановити обставини події, а також інші обставини, які необхідні для страхової виплати.

Враховуючи викладене, невчасне повідомлення відповідача про страховий випадок не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, відсутні правові підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

За змістом пункту 15.1.6 договору страхування підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є невиконання страхувальником обов'язків, передбачених умовами правил та даним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Пунктом 15.1.8 договору страхування визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є неповідомлення страховика про суттєві зміни, що сталися з предметом страхування, зокрема використання транспортного засобу як таксі.

Установлено, що позивач використовував застрахований автомобіль 3A3-DAEWOO як таксі, про що не повідомив відповідача. Вказані обставини підтверджені матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколом допиту ОСОБА_2

Позивач не заперечував, що під час укладення договору страхування та під час його дії він не повідомив страхову компанію про роботу на автомобілі 3A3-DAEWOO в службі таксі.

За змістом статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Установлено, що між сторонами укладено договір добровільного страхування, тому вони в силу вимог статті 629 ЦК України зобов'язані виконувати його умови, які визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши вказані обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що заборона використовувати автомобіль як таксі обмежує права громадянина, не є обґрунтованим, оскільки сторони є вільними в укладенні договору та погодженні його умов. Договір добровільного страхування в цій частині позивач не оспорював.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик