Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.11.2025 року у справі №211/6199/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 211/6199/24

провадження № 61-7170св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Максимова Романа Ігоровича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року у складі колегії суддів:

Корчистої О. І., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).

Позов мотивований тим, що 21 березня 2024 року о 18:45 год в м. Кривий Ріг на вул. Єгора Біркуна, поблизу буд. 1ж, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Chevrolet Lacceti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно та своєчасно не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, керуючи автомобілем у хворобливому стані, через що відволікся та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Джилі Емгранд», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_4 та який належить ОСОБА_1 . Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року у справі № 211/2331/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею124 КУпАП.

Позивач указував, що відповідальність власника наземного транспортного засобу була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (поліс ЕР-218760274), до якого ОСОБА_1

27 травня 2024 року звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої 16 серпня 2024 року йому було виплачено 97 921,50 грн. За умовами полісу ЕР-218760274 встановлено розмір франшизи 1 500,00 грн.

Крім того, зазначав, що в результаті грубого порушення відповідачем Правил дорожнього руху йому було спричинено моральної шкоди, яка полягає

в тому, що позивач був позбавлений можливості тривалий час реалізовувати свої потреби без автомобіля, не мав можливості його використати за призначенням, що викликало стан пригнічення, і таку шкоду він оцінює

у розмірі 50 000,00 грн.

ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь франшизу в розмірі 1 500,00 грн, моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування суми франшизи в розмірі 1 500,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду

у розмірі 3 000,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням Довгинцівського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року

представник ОСОБА_1 - Максимов Р. І. оскаржив його

в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максимов Р. І., на заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року залишено без руху і надано заявнику строк для виконання вимог ували - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала мотивована тим, що всупереч пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України заявник не додав до апеляційної скарги документи, що підтверджують сплату судового збору у порядку і розмірі, що встановлені законом. Заявнику необхідно було сплатити 1 453,92 грн за подання апеляційної скарги. При цьому апеляційний суд відхилив доводи заявника про те, що він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки має пільги зі сплати судового збору, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з тих підстав, що ця справа не пов`язана із захистом порушених прав заявника саме як учасника бойових дій.

27 квітня 2025 року на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху представник ОСОБА_1 - Максимов Р. І. подав заяву,

у якій просив звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та відкрити апеляційне провадження у справі.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максимов Р. І., про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Максимов Р. І., на заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року визнано неподаною та повернено заявнику.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд виходив із того, що оскільки предметом позовних вимог в цій справі є стягнення суми франшизи та моральної шкоди, завданої ДТП, немає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору

з підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», адже матеріали справи не свідчать про те, що спір у цій справі пов`язаний з порушенням прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій, а тому апеляційний суд констатував обов`язок позивача сплатити судовий збір у цій справі. Апеляційний суд врахував відповідну практику Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, оскільки заявник у встановлений апеляційним судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, судовий збір не сплатив, апеляційний суд дійшов висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернув її заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 і частиною першою статті 357 ЦПК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

04 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - Максимов Р. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що ця справа стосується захисту прав позивача, а тому він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

15 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру

(стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція)).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує

в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження

в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним

і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та відповідно до практики Європейського суду з прав людини сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року, пункт 54).

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110-111, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, в тому числі, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).

Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі

№ 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 520/16295/15 (провадження № 61-27337св18) вказано, що «відмовивши в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору, апеляційний суд безпідставно не надав заявнику можливості усунути недолік апеляційної скарги та не продовжив строк для усунення недоліків, передчасно дійшовши висновку про наявність правових підстав для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги особі, яка її подала».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22 (провадження № 12-53гс23) зазначено:

«У разі пропущення скаржником зазначеного процесуального строку подання клопотання про звільнення його від сплати судового збору він може подати до суду заяву про поновлення такого строку одночасно з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору та доказами, що підтверджують таке клопотання.

Якщо суд визнає причини пропуску скаржником указаного строку поважними, він може поновити пропущений строк та розглянути клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового зборупо суті. В іншому випадку таке клопотання підлягає залишенню без розгляду.

У разі коли суд поновив пропущений строк та розглянув клопотання по суті, він постановляє ухвалу про звільнення скаржника від сплати судового збору або відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Якщо апеляційна скарга залишається судом без руху, то скаржнику надається строк для усунення її недоліків. Цей строк встановлюється судом, проте не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, строк для усунення недоліків апеляційної скарги до десяти днів

є строком, що встановлюється судом, відповідно може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи

з ініціативи суду. Разом із тим строк для усунення недоліків апеляційної скарги понад десять днів є строком, встановленим законом, відповідно може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом

з власної ініціативи.

У разі коли після постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, скаржник звернувся до суду

з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою скаржника поновити цей строк та розглянути клопотання по суті.

У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику.

Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.

Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги

з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову

в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Якщо скаржник звернувся до суду із заявою про продовження або поновлення встановленого судом або законом строку на усунення недоліків разом

з доказами сплати судового збору, то суд може продовжити або поновити пропущений строк, прийняти докази сплати судового збору та відкрити апеляційне провадження, якщо визнає причини його пропуску поважними, або відмовити у продовженні, поновленні пропущеного строку та повернути апеляційну скаргу».

У справі, що переглядається:

18 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - Максимов Р. І. подав апеляційну скаргу на заочне рішення Довгинцівського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року (а. с. 86-88);

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Максимова Р. І. залишено без руху

з мотивів несплати судового збору та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали (а. с. 97-98);

27 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - Максимов Р. І. подав заяву, у якій просив звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та відкрити апеляційне провадження у справі (а. с. 100-101);

ухвалою від 05 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд відмовив

у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від спати судового збору та повернув апеляційну скаргу.

За обставин цієї справи апеляційний суд постановив ухвалу, якою одночасно відмовив у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу, проте не вирішив питання про продовження строку для усунення недоліків у зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про звільнення сплати судового збору та не обґрунтував підстав ненадання відповідного строку. Внаслідок цього відповідач був позбавлений можливості дізнатись про те, що йому відмовили у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, та, відповідно, не зміг сплатити судовий збір і усунути недоліки апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції..

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Максимова Романа Ігоровича задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року скасувати

і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов