Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2020 року у справі №389/1800/17

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 389/1800/17

провадження № 61-11190св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс",

відповідачі: Приватне сільськогосподарське підприємство "Агропроменерго", ОСОБА_1, ОСОБА_2,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерностандарт", ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2020 року у складі судді Українського В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Єгорової С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог, рішень судів першої та апеляційної інстанції

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" (далі - ТОВ "Факторинг Фінанс")звернулося до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агропроменерго" (далі - ПСП "Агропроменерго"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимогпросило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором факторингу № 220113 від 22 січня 2013 року в розмірі 2 533 499,56
грн.

Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 липня 2020 року, закрито провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать справи щодо розгляду спорів, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Згідно з пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи суб'єктний склад, те, що спір між сторонами виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2020 року ТОВ "Факторинг Фінанс" звернулосядо Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 липня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди необ'єктивно та неповно дослідили обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Стаття 1 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, боржником за основним зобов'язанням і поручителями, частина з яких є фізичними особами.

Таким чином, позовні вимоги кредитора до поручителів, які не мають солідарного обов'язку, та до боржника за основним зобов'язанням щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, подані до суду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2014 року № 2147-VIII, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц, на яку посилався Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в оскаржуваній ухвалі, підтверджує той факт, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 серпня 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що у липні 2017 року ТОВ "Факторинг Фінанс" звернулося до суду з позовом до ПСП "Агропроменерго", ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором факторингу № 220113 від 22 січня 2013 року в розмірі 2 533 499,56 грн.

Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

20 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки основним відповідачем у справі є юридична особа - ПСП "Агропроменерго", яке отримувало від позивача грошові кошти та укладало договір факторингу.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області, з висновками якого погодився Кропивницький апеляційний суд, зазначав, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать справи щодо розгляду спорів, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Оскільки спір між сторонами виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи, вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх вічастини 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"одавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до положень стаття 15 ЦПК України у редакції, чинній на час пред'явлення позову, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 1 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, боржником за основним зобов'язанням і поручителями, частина з яких є фізичними особами.

Натомість, ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу.

Таким чином, позовні вимоги кредитора до поручителів, які не мають солідарного обов'язку, та до боржника за основним зобов'язанням щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, подані до суду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18).

Оскільки ТОВ "Факторинг Фінанс" звернулося з позовом до ПСП "Агропроменерго", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором факторингу у липні 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, помилковими є висновки судів про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки вона підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин судові рішення у цій справі не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 420 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" задовольнити.

Ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 липня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов СуддіВ. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю.

Тітов